Постанова 4855 № 320/5648/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5648/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 03.09.2019 №UA125120/2019/000005/2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Спанрайз» є юридичною особою, яка зареєстрована 27.07.2017, номер запису 10681020000046694, основним видом якого за КВЕД є 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.66). Між ТОВ «Спанрайз», Україна (покупець) та компанією CNBM International corporation, Китай (продавець) укладено контракт від 09.01.2019 №SR-CNBM-20190109 (далі контракт) (а.с.12-14), згідно з п.п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови поставки обумовлюються інвойсом продавця. Відповідно до п.3.1 вказаного контракту умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсі на дану партію. 01.07.2019 компанією CNBM International corporation виставлено рахунок на оплату товариству з обмеженою відповідальністю Спанрайз, (інвойс) №SAAE4119013 на суму 47 755,20 дол. США (а.с.16) 29.08.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано вантажну митну декларацію №UA125120/2019/480237 та для митного оформлення пред`явлено товар (а.с. 17-19). Відповідно до графи 44 ВМД №UA125120/2019/480237 від 29.08.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: контракт №SR-UR-20190109 від 09.01.2019; інвойс від 01.07.2019 №SAAE4119013 (а.с.15-16); коносамент BILL OF LADING від 22.07.2019 № SHWS219070876 (а.с.20); міжнародна автотранспортна накладна CMR №189847 від 28.08.2019 (а.с.21); сертифікат про походження форма A №G 191100302670051 від 15.08.2019 (а.с.22); акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.08.2019 №00004151 (а.с.23); платіжне доручення № 518 від 23.08.2019 оплата за транспортно експедиційні послуги (а.с.24); довідка про транспортно-експедиційні витрати № 230819/02 від 23.08.2019 (а.с.25); прайс-лист від 14.05.2019 (а.с.26); заявка № 190822/01 на перевезення вантажу від 22.08.2019 (а.с.27); договір № 17/08/14 про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.0812017 (а.с.28-32); експортна декларація країни відправлення № 223120190002432936 від 19.07.2019 (а.с.34). 29.08.2019 митним органом позивачеві направлено електронний запит (повідомлення), про необхідність пред`явлення товарів і транспортних засобів для проведення митного огляду (а.с.35). Відповідно до акту про проведення митного огляду від 29.08.2019 (а.с.36) - під час проведення митного огляду товарів було встановлено вагові характеристики кожного артикулу: агротканина щільність 70гр/м2, розмір рулону 1x50м, чорна з зеленою смужкою - 384 кг.; агротканина щільність 85гр/м2, розмір рулону 1,05x100м, чорна з зеленою смужкою - 3864 кг.; агротканина щільність 85гр/м2, розмір рулону 1,6x100 м, чорна з зеленою смужкою - 5856 кг.; агротканина щільність 85гр/м2, розмір рулону 3,2x100м, чорна з зеленою смужкою - 5900 кг.; агротканина щільність 100гр/м2, розмір рулону 1,05x100м, чорна з зеленою смужкою - 1972 кг.; агротканина щільність 100гр/м2, розмір рулону 1,6x100м, чорна з зеленою смужкою - 82,4 кг.; агротканина щільність 100гр/м2, розмір рулону 3,2x100м, чорна з зеленою смужкою -4641 кг. Загалом вага брутто становить - 23799,4 кг. Різниця ваги брутто, між заявленою декларантом позивача у ВМД №UA125120/2019/480237 на рівні 23694 кг та встановленою при митному огляді на рівні 23799,4 кг. склала 105,4 кг, у зв`язку з чим, 30.08.2019, відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації №UA125120/2019/480237(а.с. 37-38). 02.08.2019 декларантом було подано до митного оформлення ВМД № UA125120/2019/480440, з урахуванням вимог зазначених у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA125120/2019/480237 (а.с.99-41). 02.09.2019 від митного органу надійшов запит (повідомлення) (а.с.42-43) про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості: транспортні документи; виписку з бухгалтерської документації; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), висновки експертних організацій про вартісні та якісні характеристики товарів. На вказаний запит декларантом надіслано відповідачеві заяву від 02.09.2019 №020919/01, якою зазначено про надання документів, достатніх для підтвердження митної вартості товару у митній декларації UA125120/2019/480440 (а.с. 44). 03.09.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125120/2019/000005/2, у графі 33 якого наведено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів (а.с.45-46). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською митницею ДФС видано позивачеві картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125120/2019/00097 (а.с.47). Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що не надання митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України). В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу. Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України). Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. З апеляційної скарги вбачається, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому відповідно до ч.2 ст.58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Так, в доводах апеляційної скарги відповідачем зазначено, що для підтвердження вартості транспортних витрат, як складової митної вартості, декларантом надано Договір 17/08/14 від 14.08.2017, в якому зазначено, що заявка на перевезення повинна містити: відомості про вантаж (вага, кількість, спосіб навантаження) та сторони визнають, що остаточний розмір плати визначається Сторонами в актах здачі-приймання наданих послуг. На думку апелянта, спосіб навантаження не відображено в наданій до митного оформлення заявці від 22.08.2019 №190822/1 та акту здачі-приймання не надано до митного оформлення. З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано на підтвердження вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів такі документи: міжнародна автотранспортна накладна CMR №189847 від 28.08.2019; платіжне доручення № 518 від 23.08.2019 - оплата за транспортно експедиційні послуги; довідка про транспортно-експедиційні витрати № 230819/02 від 23.08.2019; заявка № 190822/01 на перевезення вантажу від 22.08.2019; договір № 17/08/14 про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.08.2017. За умовами поставки товар відвантажено на умовах FOB-SHANGHAI, відтак, відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України складовою митної вартості є витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України. Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати на умовах поставки FOB згідно з Інкотермс-2010 зобов`язують продавця товару здійснити митне очищення товару для експорту та завантаження товару на борт судна, а також понести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. У свою чергу, покупець товару зобов`язаний понести витрати на перевезення товару від названого порту відвантаження. Відтак, до митної вартості товару у даному випадку включаються витрати позивача на транспортування товару, в той час як вартість доставки та супутні витрати на транспортування та навантаження товару не є безпосередньою та виокремленою складовою митної вартості товару та може включатись продавцем до загальної ціни товару. Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки товар поставляється на умовах Incoterms FOB, в декларації постачальника товару можливо лише перевірити вартість, зазначену в Інвойсі. Як вбачається із запиту (повідомлення), відповідач не посилається на неможливість перевірки (визнання) чи будь яких сумнівів щодо вартості товару за інвойсом, а зазначає про наявність розбіжностей та відсутність достовірних і об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Отже, відомості, зазначені в експортній декларації країни відправлення №223120190002432936 від 19.07.2019, об`єктивно не могли надати відповідачеві будь - яких даних щодо вартості перевезення, оскільки за умовами поставки Incoterms FOB не відображаються в ній, а відтак, не впливають на можливість відповідача визначити та перевірити вартісні показники складової митної вартості - вартості доставки до кордону України. Крім того, експортна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом, що подається для митного оформлення імпортованого товару та може слугувати лише, як додаткове джерело інформації про товар. Також, апелянт зауважує, що коносамент № МЕОП88925894 складений 22.07.2019, отже оплата за товар вже мала відбутися, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару до митного оформлення декларантом не надано. Щодо вказаного, колегія суддів звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови строків оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Таким чином, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Так, за змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору. Отже, факт відсутності банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, не свідчить про неможливість перевірити відповідачем заявлену декларантом митну вартість товару та в жодному разі не свідчить про наявність розбіжностей. Щодо зауважень апелянта, що переклад інвойсу № 8ААЕ4119013 засвідчений перекладачем Янченко М. А. та печаткою ТОВ «СПАНРАЙЗ», однак, не завірений нотаріусом і навіть не засвідчений печаткою бюро перекладів, що викликало певні сумніви у офіційності такого перекладу, колегія суддів зазначає, що вказаний довід апелянта жодним чином не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про її коригування. В апеляційній скарзі також зазначено, що відповідно до ч.5 ст. 54 МК України орган доходів та зборів має право запитувати документи, які вказані як у ч.2, так і ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, а декларант зобов`язаний надати такі документи відповідно до п.3 ч.2 ст. 52 МК України. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч.ч.3, 4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику. Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2019 № UA125120/2019/000005/2, відтак, вказане рішення не може бути визнано правомірним та підлягає скасуванню. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 04 грудня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма