Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7157/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7157/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Комар Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №160/7157/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,- ВСТАНОВИВ: 29 липня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив - визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24 червня 2019 року № 2296 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 "; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 01 липня 2019 року № 213 о/с "По особовому складу"; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23 вересня 2019 року № 297 о/с "По особовому складу"; - поновити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на службі в Національній поліції на посаді начальника шостого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 02 липня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази є протиправними, оскільки видані за результатами службової перевірки у зв`язку із порушенням щодо позивача кримінального провадження, розслідування по якому не завершено, обвинувального вироку щодо позивача судом не виносилось. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 160/7157/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - задоволено. Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 2015 року продовжив службу в органах Національної поліції. Відносно позивача порушено кримінальне провадження за підозрою у вчиненні останнім кримінального правопорушення передбаченого ст. 369-2 КК України. До відповідача надійшла інформація щодо надзвичайної події за участю ОСОБА_1 , що слугувало підставою для призначення службового розслідування. Службовим розслідуванням встановлено, що військовою прокуратурою відкрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за фактом вимагання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження щодо третьої особи. За результатами проведеного службового розслідування стосовно позивача прийнято спірні накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дослідивши встановлені по справі обставин, суд дійшов висновку, що матеріали службового розслідування відносно позивача є по суті матеріалами кримінального провадження стосовно нього, разом з тим, будь-яких вироків чи інших рішень, що встановили б вину позивача у інкримінованому правопорушенні судом не встановлено. За таких обставин суд дійшов висновку, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення, факт вчинення якого ще не доведено суперечить принципу презумпції невинуватості, а отже спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню. Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 160/7157/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував що умовою притягнення до дисциплінарної відповідальності є недотримання принципів діяльності поліції та вчинення дій не сумісних з вимогами до професійно-етичних якостей поліцейського, а не наявність вироку чи іншого рішення. Інформації, що містилась в матеріалах кримінального провадження та службового розслідування є достатньою для визнання того факту, що ОСОБА_1 порушено принципи діяльності поліції. З огляду на викладене, заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення суду, оскільки останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права , а висновки суду , викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не враховано , що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія ГУНП не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування, вирішувалось питання виключно дотримання позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку. На апеляційну скаргу представником позивача в справу направлено відзив, суть якого, крім викладення обставин притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, зводиться до того, що оскільки відповідачем склад дисциплінарного проступку не відмежовано від складу злочину, що йому інкримінується, така оцінка діяльності позивача призводить до порушення конституційної презумпції невинуватості особи. Суд першої інстанції, на думку представника позивача, вірно встановив обставини справи та прийняв рішення, яке не підлягає скасуванню. В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін надані пояснення та заперечення щодо суті спірних питань даної справи , представник позивача зазначав про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування, натомість представником відповідача зазначено , що суд першої не врахував, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало порушення позивачем службових обов`язків, правил службової етики , порушення Присяги, та вчинення дій, які призводять до приниження авторитету працівника органу Національної поліції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Судом встановлено та матеріалами справи підтверджуються наступні обставини: Позивач ОСОБА_1 , перебував на службі в органах Національної поліції України з 07.11.2015 року, остання посада - начальник шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП у званні "майор поліції" відповідно до наказу № 270 о/с від 01.10.2018 р. 20.05.2019 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, у вигляді грошових коштів у сумі 20000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції Ботченком Д.В. В рамках кримінального провадження №42019040010000158 24.05.2016 ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. 24.05.2019 року в рамках кримінального провадження №42019040010000158, позивача повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. 24.05.2019 року до ГУНП надійшла інформація про надзвичайну подію за участю начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 . У період з 24.05.2019 року по 24.06.2019 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.05.2018 року №1911 "Про організацію проведення службового розслідування", комісією проведено службове розслідування за вказаною інформацією про надзвичайну подію за участю начальника шостого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП ОСОБА_1 24.06.2016 Комісією складено висновок про результати службового розслідування за відомостями щодо порушення службової дисципліни начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 . Висновок комісії свідчить про те, що 20.05.2019 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції Ботченком Д.В. від ОСОБА_2 за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 307 КК України. 24.05.2019 працівниками військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, УСБУ у Дніпропетровській області та поліцейськими Дніпропетровського управління ДВБ НП України у рамках вищевказаного кримінального провадження задокументовано протиправну діяльність начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , який цієї ж доби о 00.30 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, які перший вимагав раніше, як частину домовленої суми. Судом встановлено і фактично не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що відповідачем під час проведення службового розслідування аналізувались пояснення слідчих відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , старшого оперуповноваженого другого міжрайонного відділу УПН ГУНП підполковника поліції ОСОБА_5 , капітана поліції ОСОБА_6 , оперуповноваженого четвертого міжрайонного відділу УПН ГУНП капітана поліції ОСОБА_7 та оперуповноваженого третього міжрайонного відділу УПН ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , відповідно до яких комісія дійшла висновку, що майору поліції ОСОБА_1 було відомо про обставини проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201804000000667, а тому позивач усвідомлював, що здійснення з його боку будь яких дій , які вказують на необ`єктивність та упередженість , а також ті, що викликають сумнів у належному виконанні службових обов`язків, призведе до приниження авторитету органу Національної поліції. Дисциплінарною комісією зазначено, що надзвичайна подія за участю начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 викликала негативний суспільний резонанс. З посиланням на інформацію, яка з`явилась в мережі « Інтернет» , дисциплінарною комісією ГУНП в своєму висновку зазначено, що дії позивача - майора поліції ОСОБА_1 сприяли формуванню негативного ставлення до діяльності Національної поліції України, завдали шкоди авторитету органів поліції , як державного органу, завданням якого є охорона прав та свобод людини та держави в цілому. Проаналізувавши отримані під час службового розслідування пояснення працівників органів Національної поліції , прізвища яких зазначені в висновку про результати службового розслідування, маючи інформацію, яка надійшла з військової прокуратури та матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні , комісія дійшла висновку , що начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції Ботченком Д.В порушено службову дисципліну, недотримано вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції . Як вбачається із доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції залишено поза увагою вказані обставини, а також те, що спеціальні юридичні та моральні норми пред`являють підвищені вимоги до морального етичного рівня поліцейського. З посиланням на Закон «Про національну поліцію» та Присягу працівника поліції, відповідач в апеляційній скарзі наголошує, що кожен поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно правових актів, що регулюють діяльність поліції, сумлінно виконувати свої службові обов`язки . Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції і їх працівників у очах громадськості та є несумісною із подальшим проходженням служби. ОСОБА_1 в силу своїх службових обов`язків та особливості проходження публічної служби був зобов`язаний не допускати вчинення дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, можуть бути сприйняті як корисливі чи мати протиправний характер. В той же час суд першої інстанції такі аргументи відповідача, які останній викладав на протязі розгляду даної справи, не врахував при прийнятті рішення по справі, дійшов помилкового висновку і в основу рішення покладена правова позиція про те, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали результати службового розслідування, проведеного за фактом того, що 20.05.2019 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, у вигляді грошових коштів у сумі 20000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції Ботченком Д.В., за відсутності при цьому рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ст. 62 Конституції України. Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, зазначається судом першої інстанції. Відповідно такої ж думки притримується і представник позивача в відзиві на апеляційну скаргу в якому зазначається, що факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , є невстановленим. Представник позивача зазначає, що враховуючи, що на момент проведення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів, відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили щодо вчинення позивачем відповідного кримінального злочину, посилання у висновку про результати службового розслідування на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, є безпідставним, оскільки такі матеріали не є належним та допустимим доказом на підтвердження позивачем вказаних дій. ОСОБА_1 не визнає та категорично заперечує як факт отримання ним неправомірної вигоди, так і факт вимагання такої вимоги. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та надаючи оцінку доводам сторін, судова колегія вважає помилковою правову позицію суду першої інстанції щодо необхідності з`ясування вини позивача в інкримінуємому йому складі злочину, а також необхідності отримання обвинувального вироку в кримінальній справі. Слід чітко розмежовувати питання наявності вини позивача ОСОБА_1 в скоєнні кримінального злочину і зазначене очевидно не є предметом з`ясування в даній справі, і питання притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності в випадку вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну. Судова колегія вважає , що всі ці випадки притягнення до відповідальності не є залежними одне від одного, і застосовуються окремо. Органи Національної поліції при наявності обґрунтованих сумнівів, підтверджених, як в даній справі рядом встановлених обставин, мають право і повинні вирішувати питання притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які проходять службу в органах поліції та своїми діями дискредитують звання поліцейського та притягати таких осіб до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення із поліції, і зазначене не слід ототожнювати із підставами для притягненням до кримінальної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. В свою чергу суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Надаючи оцінку аргументам ГУНП в Дніпропетровській області , покладеним в основу апеляційної скарги, про обґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача при відсутності судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться в вину позивачу ОСОБА_1 , судова колегія зауважує , що оскаржувані позивачем накази винесені як на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, так і у відповідності до самостійних правових підставах, суть яких викладена в п.2 висновку службового розслідування від 24.06.2019 року. Відповідач в даній справі за наслідками службового розслідування дійшов висновку, що ОСОБА_1 знехтував обов`язками працівника поліції, вчинив дії не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійно -етичних якостей поліцейського, що в свою чергу призвело до пониження авторитету органу Національної поліції. ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування був керівником підрозділу Національної поліції, мав у своєму підпорядкуванні підлеглих, і навіть при наявності підозри про причетність позивача по справі за фактом вимагання неправомірної вигоди , його дії не узгоджуються з званням поліцейського, можливістю організовувати та контролювати службову дисципліну підлеглих. Зазначені питання, на переконання судової колегії є самостійним предметом розгляду, не пов`язаним з винесенням обвинувального вироку в кримінальній справі, є реалізацією права відповідача на очищення органів національної поліції від осіб, які своїми діями допустили можливість сумніватися як в їх упередженості так і в діяльності Національної поліції України в цілому. Оцінюючи обставини викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування, суд не може не погодитись з позицію відповідача щодо наявності вчиненого позивачем порушення, а саме, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, оскільки сам факт затримання працівника поліції за вимагання хабара , вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до поліцейського, вже свідчить про порушення вимог законодавства, зокрема, ст. 18 Закону України Про Національну поліцію, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, адже скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України. Слід зазначити, що дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. ГУНП в Дніпропетровській області, як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, належними доказами довело суду, що оскаржувані позивачем накази прийнято ним у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, при наявності підстав та даних щодо необхідності проведення відносно позивача службового розслідування, встановлення в результаті такого розслідування факту наявності у діях ОСОБА_9 складу дисциплінарного порушення, суть якого викладена в п.2 висновку службового розслідування від 24.06.2019 року, та відповідачем правомірно застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення звільнення начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 з поліції. В силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. З огляду на викладене доводи позивача та суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, та яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними. Судом першої інстанції не враховано , що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія ГУНП в Дніпропетровській області не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування, вирішувалось питання виключно дотримання позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку. Тому, з урахуванням висновку до якого дійшла дисциплінарна комісія в процесі службового розслідування щодо порушення майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, Присяги працівника поліції та правил етичної поведінки поліцейських, у відповідача були в наявності обґрунтовані підстави для прийняття наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів поліції. Доводи апеляційної скарги ГУНП в Дніпропетровській області знайшли своє підтвердження в процесі перегляду рішення суду в даній справі, що у відповідності до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 160/7157/19 - задовольнити . Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 160/7157/19 скасувати, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко