Постанова 4857 № 380/7643/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7643/22 пров. № А/857/1692/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідач Кушнерика М.П., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання - Хомич О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попович Наталії Іванівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року (суддя Кравців О.Р., м.Львів, о 11 год. 12 хв., повний текст складено 05 грудня 2022 року) у справі № 380/7643/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: в травні 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 213 від 13.04.2022 «Про особовий склад»; визнати протиправним та скасувати наказ № 743 від 23.03.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області», в частині звільнення оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0027491); зобов`язати відповідача поновити на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області з 13 квітня 2022 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2022 по день ухвалення судом рішення, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час службового розслідування встановлено ті самі факти, які викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_1 . Заява ОСОБА_2 про те, що в приміщенні Головного залізничного вокзалу м. Львова поліцейські, використовуючи своє службове становище, із застосуванням погроз щодо обмеження прав і свобод та законних інтересів даної особи, вимагали та отримали від заявниці 15000 доларів США під час службового розслідування не досліджувалася. Службове розслідування проведено з порушенням Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, без повідомлення про призначення і проведення службового розслідування, що позбавило позивача права на захист. Про результати службового розслідування позивача повідомлено через 22 дні від дати накладення адміністративного стягнення, одночасно з ознайомленням з наказом про звільнення, що позбавило можливості оскаржити накладення адміністративного стягнення. Позивача звільнено зі служби під час утримання в слідчому ізоляторі без наявності обвинувального вироку, що суперечить національному та міжнародному законодавству. Висновок дисциплінарної комісії є безпідставним та передчасним, так як відповідно до принципу презумпції невинуватості, закріпленому у статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Відповідачем не зазначено, які саме посадові обов`язки ОСОБА_1 порушив, яких пунктів, параграфів посадової інструкції не дотримався. В кримінальному провадженні підозру ОСОБА_1 не оголошено, кримінальне провадження не зареєстровано, а здійснювати кваліфікацію злочину уповноважені лише правоохоронні органи. Висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни. Під час службового розслідування не встановлено жодних вчинків позивача, які містять ознаки порушення саме службової дисципліни, ніж ті, які є предметом доказування в кримінальному провадженні від 06.03.2022 № 62022140010000095. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Попович Н.І., з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дисциплінарний проступок і кримінально-карне діяння є різними правовими категоріями. З`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (порушення кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Порушене щодо позивача кримінальне провадження є лише законною підставою для проведення службового розслідування по цьому факту. Зважаючи на не доведення в ході службового розслідування фактів грубого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, зокрема вимог до поліцейського, застосування до позивача дисциплінарного стягнення є протиправним. Зазначає, що в ході службового розслідування не встановлено порушень, як і не встановлено який саме дисциплінарний проступок вчинив позивач. Покликається на порушення в проведенні службового розслідування, оскільки не ознайомлено про призначення проведення такого розслідування, що позбавило права на захист, а також невідповідність складу дисциплінарної комісії вимогам Положення про дисциплінарні комісії, зокрема, відсутність у її складі працівників інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а, відтак, на протиправність висновків дисциплінарної комісії. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задоволити. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, яка просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління № 2 ГУНП у Львівській області. Львівським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки скеровано лист до ГУНП у Львівській області від 06.03.2022 про призначення службового розслідування щодо факту вчинення правопорушення окремими працівниками ГУНП у Львівській області, в тому числі оперуповноваженим СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 . Рапортом від 06.03.2022 поінформовано керівника ГУНП у Львівській області про розпочате кримінальне провадження та оголошення про підозру працівнику ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 . Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 07.03.2022 № 634 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень допущених окремими службовими особами відділу поліції № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області. За висновком службового розслідування від 16.03.2022 Дисциплінарна комісія вирішила, що відомості, які стали підставою для його призначення підтвердилися; зокрема, до оперуповноваженого СКП ВП № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП у Львівській області від 23.03.2022 № 743 за порушення вимог статей 19, 68 Конституції України, статей 1, 3, 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», статей 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», зареєстрованого у Мін`юсті за № 1700-VII від 14.10.2014, статті 1 Розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII, статті 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 керуючись частиною 2 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції, пунктом 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до оперуповноваженого СКП відділу поліції № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 (0027491) застосовано дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП у Львівській області від 13.04.2022 № 213о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0027491), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 13.04.2022. Підстава: наказ ГУНП у Львівській області від 23.03.2022 №

743. Вважаючи звільнення безпідставним та таким, що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час службового розслідування встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку як самостійного правопорушення, відмінного від інкримінованого ОСОБА_1 злочину. Вчинений позивачем дисциплінарний проступок є частиною інкримінованого йому злочину, а, відтак, не є недоліком службового розслідування, а лише вказує на те, що вчинення інкримінованого злочину могло супроводжуватися порушенням службової дисципліни. Оспорені накази відповідача прийняті в межах повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно з статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII особам, зазначеним у частині 1 першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Поліцейські відносяться до таких осіб та передбачені пунктом «з» частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з приписами статей 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції» зазначеним у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону особам забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних чи фізичних осіб. Пунктами 1 та 2 статті 651 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Так, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Частини перша, третя, четверта та десята статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. З аналізу положень Дисциплінарного статуту слідує висновок, що підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституцій законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги. Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Водночас, адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. При цьому, колегія суддів зауважує, що у відповідності до вимог ст.77 КАС України, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.07.2021 по справі № 50/1954/20 акцентував увагу, що саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у своїх рішеннях та, зокрема, у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17. Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування слугувало надходження інформації про те, що 06.03.2022 до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові Ю. Панасюком, розглянувши матеріали кримінального провадження № 62022140010000095 від 06.03.2022, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 189 Кримінального кодексу України оперуповноваженому СКП відділу поліції № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 . У висновку службового розслідування встановлено, що 05.03.2022 до Львівського управління ДВБ НП України (далі ЛУ ДВБ ГУНП) через месенджер «WhatsApp» надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що в приміщенні Головного залізничного вокзалу м. Львова, що за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 поліцейські, використовуючи своє службове становище, із застосуванням погроз щодо обмеження прав і свобод та законних інтересів даної особи, вимагали та отримали від заявниці 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США. 06.03.2022 оперуповноваженому СКП відділу поліції № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено про підозру відповідно до змісту якої: «02.03.2022 о 08:15, згідно з Книгою нарядів ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, ОСОБА_1 (особистий жетон № 0027491) заступив на добове чергування у складі слідчо-оперативної групи. Протиправно залишивши своє робоче місце, 03.03.2022 близько 03:40 ОСОБА_1 перебував у приміщенні залу очікування, який знаходиться на 1 поверсі з права від центрального входу будівлі Головного залізничного вокзалу станції Львів, що розташований у м. Львів на площі Двірцевій, 1, разом з оперативним уповноваженим СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Ілечком Ю.В. (особистий жетон № 0118390) та оперативним уповноваженим СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Смілянином В.І. (особистий жетон № 0153012). В цей час, ОСОБА_1 побачив як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пересувались по приміщенню залізничного вокзалу тримаючи на повідках собак без намордників, за що передбачена адміністративна відповідальність, вирішив перевірити документи зазначених осіб, багаж та документи на тварин. ОСОБА_1 підійшовши до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представився та зробив їм зауваження, щодо перебування у громадському місці з собаками без намордників, пояснив, що за це передбачена адміністративна відповідальність з накладенням штрафу у розмірі 8000 грн. та запропонував вказаним особам прослідувати разом з працівниками поліції до приміщення чергової частини поліції на Головному залізничному вокзалі м. Львова за адресою м. Львів, площа Двірцева,

1. У подальшому, ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 супроводили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до приміщення чергової частини, яка знаходиться в будівлі залізничного вокзалу, для перевірки документів та сумок. Перебуваючи у кабінеті, що розташований у приміщенні чергової частини, яка знаходиться на території залізничного вокзалу, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 , поєднаний із використанням службового становища, після чого з погрозою обмеження прав і свобод та законних інтересів останньої, він висловив вимогу передати йому грошові кошти для подальшого спокійного перебування на території вокзалу та не створення їй перешкод для виїзду за межі території України в Республіку Чехія. З цією метою, ОСОБА_1 , під час перебування у приміщенні зазначеної чергової частини на одинці з ОСОБА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами останньої, 03.03.2022 близько 04.00 год., діючи з корисливих мотивів, із використанням свого службового становища, повідомив останню про запровадження на всій території України воєнного стану, у зв`язку із чим він уповноважений її затримати та передати працівникам Служби безпеки України та вона не зможе покинути територію України. Також, ОСОБА_1 , з метою вчинення психологічного тиску у вигляді погрози, повідомив ОСОБА_2 про те, що він не здивується, якщо у її особистих речах буде знайдено наркотичні речовини, зброю чи вибухівку, що може стати причиною обмеження її особистої свободи. У подальшому, в ході особистого огляду ОСОБА_2 та належних їй речей, ОСОБА_1 у рюкзаку останньої виявлено два прозорих файли, в середині одного з яких знаходились грошові кошти у іноземній валюті доларах США, а у іншому, грошові кошти в іноземній валюті Євро. Після цього, ОСОБА_1 діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , у рішучій формі висловив їй вимогу, про надання йому частини вказаних грошових коштів для спокійного перебування на території вокзалу та не створення перешкод для подальшого виїзду за межі території України в Республіку Чехія. Крім цього, ОСОБА_1 додав, що у разі відмови її у наданні йому грошових коштів, він у неї може знайти зброю або наркотичні речовини. Оскільки ОСОБА_2 перебувала у стресовому стані, побоювалась за реалізацію погроз ОСОБА_1 , а також бажала якнайшвидше залишити територію вокзалу, погодилась надати останньому частину грошових коштів, після чого, діючи за вказівками ОСОБА_1 помістила до його кишені файл в якому знаходились її особисті грошові кошти в сумі 15000 доларів США, що в перерахунку відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 03.03.2022 становить 438750 гривень, які вона накопичувала з метою придбання власного житла. У подальшому, після отримання вищевказаних грошових коштів, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що вона може бути вільна....». 07.03.2022 до ОСОБА_1 ухвалою Личаківського районного суду м. Львова застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятних норм і правил поведінки, що принижує авторитет Національної поліції. А допущення подібної поведінки позивачем підриває авторитет як самого поліцейського, органів поліції, так і держави в цілому, оскільки етичні норми поведінки є основоположними нормами поведінки поліцейських. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ході службового розслідування установлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 ігноруючи вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині обов`язку неухильно дотримуватись Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також вимоги пункту 5 Розділу І, абзаців 1, 5 пункту 1 Розділу ІІ та пункту 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов`язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, керуючись хибним почуттям власної безкарності, вступив з громадянкою ОСОБА_2 у неслужбові стосунки, вимагав та отримав неправомірну вигоду, тобто вчинив дисциплінарний проступок, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Дії позивача призвели до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, дії набули суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 набув статус обвинуваченого в суді першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено стосовно позивача службове розслідування, яке призначено наказом, надана оцінка всім обставинам справи, встановлені порушення, викладені обставини у відповідному висновку про результати службового розслідування, обґрунтовано застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. При цьому, позивач відмовився давати будь-які пояснення щодо обставин проведення цього службового розслідування, відповідно до ст.63 Конституції України. Колегія суддів вважає, що доведеним під час службового розслідування є факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку як самостійного правопорушення, відмінного від інкримінованого ОСОБА_1 злочину. Адже якщо вчинений позивачем дисциплінарний проступок є частиною інкримінованого йому злочину, то це не є недоліком службового розслідування, а лише вказує на те, що вчинення інкримінованого злочину могло супроводжуватися порушенням службової дисципліни. Отже, встановленні службовим розслідуванням обставини, правильно кваліфіковані відповідачем як вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку позивача та наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів погоджується та вважає правомірними і пропорційними дії відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції. Колегія суддів також погоджується з твердженням представника відповідача, про безпідставність посилання позивача та його представника на відсутність вироку про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання поліцейського. Аналогічна позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18. Не заслуговує на увагу суду і покликання позивача та його представника про порушення процедури проведення службового розслідування, оскільки такі посилання не підтверджені позивачем належними та допустимими доказами. Щодо покликання скаржника на те, що позивач відмовився надавати пояснення з тих підстав, що члени Дисциплінарної комісії намагалися відібрати їх у позивача в приміщенні районного суду під час обрання йому запобіжного заходу, і йому було незручно їх надавати. то такі вірно не взяті до уваги судом першої інстанції і не беруться апеляційним судом, оскільки в матеріалах службового розслідування міститься відмова ОСОБА_1 від надання пояснень з посиланням саме на статті 63 Конституції України, якою передбачено право не надавати пояснення щодо себе, зокрема. Про жодні інші незручності у цій відмові не зазначено (а.с.87). Колегія суддів також не приймає до уваги твердження скаржника про те, що склад дисциплінарної комісії не відповідає вимогам Положення про дисциплінарні комісії, зокрема, відсутність у її складі працівників інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а, відтак, на протиправність висновків дисциплінарної комісії, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції, Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України обґрунтованість висновків дисциплінарних комісій не ставиться в залежність від складу цих комісій. Позивачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не доведено порушення жодних прав позивача з підстав входження до складу дисциплінарної комісії працівника Управління головної інспекції ГУНП та відсутності працівника підрозділу кадрового забезпечення. Крім того, в матеріалах службового розслідування міститься рапорт про розпочате кримінальне провадження та оголошення підозри позивачу, наказ про призначення службового розслідування, пояснення надані співробітниками ГУНП (позивач від надання пояснень під час проведення службового розслідування відмовився), посадова інструкція ОСОБА_1 і службова характеристика позивача. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані накази № 213 від 13.04.2022 «Про особовий склад» та № 743 від 23.03.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області», в частині звільнення оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0027491) є правомірними та скасуванню не підлягають, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відтак, інші позовні вимоги є похідними від оспорених наказів та не підлягають задоволенню. Щодо покликання скаржника на незастосування судом першої інстанції судової практики в наведених у апеляційній скарзі постановах Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду, то колегія суддів зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи та необхідності застосування правових висновків в кожній конкретній справі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попович Наталії Іванівни залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 380/7643/22, - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено та підписано 18 квітня 2023 року, у зв"язку з перебуванням головуючого судді Кушнерика М.П. в період з 03 квітня 2023 по 12 квітня 2023 року на лікарняному. Суддя Курилець А.Р. перебував у відпустці з 10 квітня по 16 квітня 2023 року, суддя Мікула О.І. перебувала у відпустці з 13 квітня по 17 квітня 2023 року.