Постанова 4803 № 212/10255/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5028/20 Справа № 212/10255/19 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 12 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що вона працювала в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримала професійне захворювання. Висновком МСЕК від 29 травня 1995 році позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності, безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці,їй спричинена моральна шкода, оскільки внаслідок професійного захворювання вона втратила своє здоров`я, а саме: зниження слуху, ускладнення спілкування і сприйняття звуків, постійний шум в голові, у зв`язку з чим порушено звичайний для позивача спосіб життя, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 160 000 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 55 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 768,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що обов`язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу. Крім того, суд не врахував, що позивач була попереджена про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймала запропоновані їй умови праці. Апелянт вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 07 квітня 1977 року по 20 січня 1983 року позивач працювала на посаді машиніста конвеєру, з 20 січня 1983 року по 20 квітня 1986 року - дробаркоюна ш. «Южна» Рудник «Суха Балка» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». 20 квітня 1986 року позивач звільнилась з підприємства згідно вимог ч. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6-зворот-7). Відповідно до Акту №48 розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24 квітня 1995 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок роботи на підприємстві відповідача, де через відсутність технічних рішень позивач піддавалася впливу підвищеного рівня шуму, які перевищували норми ГДК (а.с. 8-зворот). Згідно Акту, причиною виникнення професійного захворювання є тривале перебування в умовах впливу високих рівнів шуму, що перевищують вимоги санітарних норм, без захисту органів слуху (а.с. 8-зворот). Висновком МСЕК від 29 травня 1995 року позивачу первинно встановлено 25% безстроково (а.с. 10). Суд, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 29 травня 1995 року, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало їй право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин сторін застосовуються Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року. У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил). Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у Постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615,00 грн., а максимальний 944600,00 грн. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року викладених у постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як вона переносить фізичний біль, зазнала порушення свого звичайного способу життя і вимушена витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Доводи апеляційної скарги про те, що обов`язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, професійне захворювання позивача виникло за обставин праці на шахті «Южна», «Ювілейна» РУ Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». Відповідно до Акту №48 розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24 квітня 1995 року, причиною виникнення професійного захворювання є тривале перебування в умовах впливу високих рівнів шуму, що перевищують вимог санітарних норм, без захисту органів слуху (а.с. 8-зворот). Відповідно до висновку МСЕК від 29травня 1995 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково (а.с. 10). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач була попереджена про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймала запропоновані їй умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов`язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати нею професійної працездатності у розмірі 25%, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково. При цьому, визначений судом розмірі відшкодування моральної шкоди в сумі 55 000 грн. не перевищує граничного розміру, встановленого п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з професійним захворюванням, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. У зв`язку з чим посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим та безпідставними. Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 01 червня 2020 року. Головуючий: Судді: