Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3263/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8067/20 Справа № 212/3263/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 212/3263/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року, яке ухвалене суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 червня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 05.05.2020 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (30% - вібраційна хвороба, 15% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 13 квітня 2020 року до 01 травня 2021, з наступним переоглядом 01.04.2021 року. Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 309 995,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 95 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та витрати на правничу допомогу в розмірі 913,37 грн. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 950,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не об`єктивне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. При цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах.Крім того, працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку та стан свого здоров`я, працюючи на підприємстві. Також зазначає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи, стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бузинарська Д.М., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бузинарської Д.М., надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Від представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» адвоката Гарькавого А.Г. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із значною кількістю справ, які перебувають на розгляді у судах різних інстанцій, стороною в яких виступає відповідач, а також, враховуючи факт, що кілька представників ПрАТ «Суха Балка» захворіли вірусом COVID-19, та знаходяться на лікарняному, яке колегією суддів залишено без задоволення з наступних підстав. Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, з подальшими змінами, на всій території України продовжено дію адаптивного карантину до 31 грудня 2020 року. В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України). Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Із заяви представника відповідача адвоката Гарькавого А.Г. вбачається, що причиною його неявки до апеляційного суду також є надання переваги участі у розгляді інших справ. Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював з 16.09.1998 року по 31.10.2019 року гірничим майстром та гірником очисного забою шахти «Ювілейна» Рудника «Суха Балка, ВАТ «Суха Балка», ПАТ «Євраз Суха Балка», ПрАТ « Єврах Суха Балка», правонаступником яких є ПрАТ « Суха Балка», в шкідливих умовах праці (а.с.7-8). 31.10.2019 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 1073 від 18.02.2020 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від локальної вібрації, виражений периферичний ангіодистонічний синдром з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях та частими акроангіоспазмами, двобічний плечолопатковий періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня); радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), групи «В». Легенева недостатність першого - другого ступеня ( а.с. 25-27). Відповідно до п.п. 17,18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 березня 2020 року, професійне захворювання ОСОБА_1 виникло внаслідок недосконалості технології збагачення руди, які мали порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації, незручної робочої пози, аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 є вібрація локальна, важкість праці, пил переважно фіброгенної дії, шум (а.с. 15-22). У пункті 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.03.2020 року вказано, що, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 21 року 01 місяця в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та неодноразову зміну керівництва в структурному підрозділі, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативно-правові акти встановити неможливо. Згідно висновку МСЕК від 05.05.2020 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % ( 30% - вібраційна хвороба; 15% - радикулопатія; 15% - ХОЗЛ; 5% - туговухість) з 13 квітня 2020 року до 01 травня 2021 року, з наступним переоглядом 01.04.2021 року, та визнано особою з інвалідністю третьої групи (а.с. 24). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 березня 2020 року, причиною професійних захворювань позивача є вібрація локальна, важкість праці, пил переважно фіброгенної дії, шум, які перевищували нормативні показники. Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка»про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 березня 2020 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача на підприємстві відповідача ВАТ «Суха Балка», ПАТ «Євраз Суха Балка», ПрАТ «Євраз Суха Балка», правонаступником яких є ПрАТ «Суха Балка» в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65%, визнання його особою з інвалідністю 3 групи, стаж позивача у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів ( 21 рік 01 місяць), стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційна скарга відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: