Постанова 4824 № 761/28725/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/28725/2018 Головуючий у І інстанції - Макаренко І.О. апеляційне провадження №22-ц/824/6573/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хемпель Україна» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, встановив: В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Хемпель Україна» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до Наказу №Х02-21 від 19 травня 2015 року позивач була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ТОВ «Хемпель Україна» відповідно до трудового договору від 15 травня 2015 року, який був укладений між сторонами на невизначений термін. 26 червня 2018 року відповідно до Наказу №1/к від 26 червня 2015 року позивач була звільнена з посади за угодою сторін, відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України та договору про припинення трудових відносин від 26 червня 2018 року. При цьому позивач, зазначає, що була звільнена з посади незаконно, а договір про припинення трудових відносин був складений не на основі вільного волевиявлення, оскільки під час підписання вказаного договору позивач перебувала у м. Копенгаген, окрім того представники засновника чинили морально-психологічний тиск з вимогою підписати відповідний договір, в іншому випадку буде подана позовна заява про стягнення матеріальної шкоди та буде звільнено за втрату довіри. Таким чином, договір про припинення трудових відносин було підписано під тиском. Окрім того, відповідно до КЗпП України, рішення про прийняття на роботу та звільнення з роботи приймає власник або уповноважений ним орган, разом з тим рішення про звільнення було прийнято не діючим директором ТОВ «Хемпель Україна», а відповідно до Протоколу позачергових Загальних зборів учасників №25/06/18 від 25 червня 2018 року, які не уповноважені приймати рішення про звільнення працівника з посади. Просила суд визнати незаконним та скасувати Наказ №1/к від 26 червня 2018 року та поновити її на посаді головного бухгалтера ТОВ «Хемпель Україна». Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалась на те, що звільнення з посади проведено з порушенням закону, а Договір про припинення трудових відносин був складений не на основі її вільного волевиявлення. Зазначає, що судом проігнорований той факт, що на момент звільнення вона знаходилась у відрядженні у м. Копенгаген. Крім цього, запис у трудовій книжці про звільнення зроблений директором ТОВ «Хемпель Україна» ОСОБА_2 , який на день її звільнення не мав належних повноважень. Також зазначає, що відповідно до Статуту Товариства, Загальні Збори не мають права приймати рішення про звільнення Головного бухгалтера Товариства, тому що відповідні положення Статуту Товариства не надають Загальним Зборам такого права. Просила, скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім цього, просила викликати у судове засідання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . На апеляційну скаргу ТОВ «Хемпель Україна» через представника подало відзив, який обґрунтовувало тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудових відносин з 26 червня 2018 року. Ні з Договору про припинення трудових відносин, ані з наказу №1/к від 26 червня 2018 року про звільнення Позивача не вбачається, що у ОСОБА_1 начебто було відсутнє волевиявлення звільнитись за угодою сторін. Жодний з документів, які ОСОБА_1 підписувала власноручно не містять написів/дописів ОСОБА_1 про її сумніви звільнятись. Власноручні підписи ОСОБА_1 на Договорі про припинення трудових відносин, на наказі про звільнення №1/к від 26 червня 2018 року, електронні листи з якими ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Хемпель Україна» після свого звільнення, свідчать про наявність домовленостей та взаємної згоди 26 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Хемпель Україна» припинити трудовий договір між ними саме 26 червня 2018 року та за угодою сторін. Під час підписання Договору про припинення трудових відносин та ознайомлення з наказом №1/к від 26 червня 2018 року Позивач не виявила наміру/бажання анулювати домовленість. ТОВ «Хемпель Україна» також не виявляло бажання анулювати домовленість про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Просило залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Просило також відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , оскільки зазначене клопотання не відповідає вимогам ст. 91 ЦПК України, а саме позивачем не зазначено місце проживання або місце роботи згаданих осіб; їх ім`я та по-батькові; обставини, які можуть підтвердити заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що 15 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Хемпель Україна», в особі директора ОСОБА_3 було укладено трудовий договір б/н згідно з яким ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Хемпель Україна». Наказом № Х0000000002 -0000000021 від 19 травня 2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 була зарахована на посаду головного бухгалтера ТОВ «Хемпель Україна». 26 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Хемпель Україна», в особі ОСОБА_5, який діє на підставі Протоколу Позачергових Загальних Зборів Учасників Роботодавця №25/06/2018 від 25 червня 2018 року, було укладено договір про припинення трудових відносин. Наказом №1/к від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера за угодою сторін. В наказі міститься підпис ОСОБА_1 про те, що вона ознайомилася з наказом про звільнення. Відповідно до Витягу з Протоколу №25/06/2018 Позачергових Загальних Зборів Учасників ТОВ «Хемпель Україна» було прийнято рішення уповноважити ОСОБА_5 підписати від імені товариства всі документи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Товариства, в тому числі, але не обмежуючись цим, договору про припинення трудових відносин за угодою сторін, виконувати всі дії, які можуть бути необхідними у зв`язку з припиненням трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством. Рішенням Власника (єдиного учасника) ТОВ «Хемпель Україна» від 26 червня 2018 року було прийнято рішення про припинення трудових відносин за взаємною згодою сторін з ОСОБА_1 , головним бухгалтером ТОВ «Хемпель Україна» та підтверджено повноваження ОСОБА_5, надані згідно Протоколом №25/06/2018 Позачергових Загальних Зборів Учасників ТОВ «Хемпель Україна» від 25 червня 2018 року, з правом передачі повноважень, і підписати від імені ТОВ «Хемпель Україна» всі та будь-які документи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 , головного бухгалтера ТОВ «Хемпель Україна», в тому числі, але не обмежуючись цим, договір про припинення трудових відносин за угодою сторін та наказ про звільнення та виконувати всі та будь-які інші дії, які можуть бути необхідними у зв`язку з припиненням трудових відносин з ОСОБА_1 Місцем прийняття відповідного рішення є м. Копенгаген. ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Хемпель Україна», шляхом відправлення електронного листа, із заявою про видачу скан-копії наказу про звільнення, протоколу загальних зборів від 25 червня 2018 року та розрахунок по перерахованим коштам. У відповідь на електронне звернення ОСОБА_1 , відповідачем було надіслано відповідь про здійснення остаточного розрахунку та додано до електронного листа відповідну інформацію. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 підписала договір про припинення трудових відносин, що підтверджується її підписом, а тому відсутні підстави вважати, що при підписанні договору про припинення трудових відносин було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 . З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ст. 36 КЗпП України, однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін. Власноручні підписи ОСОБА_1 на Договорі про припинення трудових відносин на наказі про звільнення №1/к від 26 червня 2018 року, електронні листи з якими ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Хемпель Україна» після свого звільнення, свідчать про наявність домовленостей та взаємної згоди 26 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Хемпель Україна» припинити трудовий договір між ними саме 26 червня 2018 року та за угодою сторін. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 начебто примушували до підписання Договору про припинення трудових відносин. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні підстави вважати, що при підписанні договору про припинення трудових відносин було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Також, колегія суддів відхиляє клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки воно не відповідає вимогам ч. 2 ст. 91 ЦПК України, відповідно до якої, у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, а також обставини, які він може підтвердити. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба