Постанова 4824 № 761/40203/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/40203/19 Головуючий у І інстанції - Фролова І.В. апеляційне провадження №22-ц/824/5226/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сержанюка А.С., Березовенко Р.В. розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів ,- встановив: Київський міський центр зайнятості звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму коштів в розмірі 4 010, 62 грн., а також судовий збір у розмірі 1 921 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 лютого 2019 року відповідач подав до Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості заяву з проханням надати йому статус безробітного. У зазначеній заяві відповідач був ознайомлений з правами та обов`язками безробітного, де зазначено, що безробітні повинні своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. На підставі наказу від 13 лютого 2019 року № НТ 190213 відповідачу з 08 лютого 2019 року було надано статус безробітного. Наказом від 15 лютого 2019 року відповідачу призначено допомогу по безробіттю. В подальшому було проведено звірку щодо поновлення позивача на роботі за рішенням суду, про що складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 29 липня 2019 року № 1853. Звіркою встановлено, що відповідача поновили на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв`язок» відповідно до наказу від 22 травня 2019 року № 40/к «Про поновлення на роботі працівника». Про поновлення на роботі, відповідач Подільську районну філію Київського міського центру зайнятості не повідомив та незаконно отримав допомогу по безробіттю з 22 травня 2019 року по 02 липня 2019 року. Подільською районною філією Київського міського центру зайнятості 30 липня 2019 року було видано наказ № 75, відповідно до якого прийнято рішення щодо повернення відповідачем нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення, який згідно довідки-розрахунку від 30 липня 2019 року № 135 становить 4 010, 62 грн. Відповідачу було надіслано повідомлення від 31 липня 2019 року № 27-1010 про необхідність повернути в добровільному порядку нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття. Відповідач в свою чергу листа не отримала, яки повернутий із закінченням строку зберігання. Оскільки в досудовому порядку відповідач відмовляється повернути зазначені грошові кошти, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року позовну заяву Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 4 010, 62 грн. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір в розмірі 1 921 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції задовольнив позов всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України, а саме об`єктивно не дослідив акт №1853 від 29.07.2019 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення КМЦЗ, не з`ясував в процесі судового засідання, що фактично роботодавець не поновив її на роботі. Вказувала, що своєчасно подавала відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, про що свідчить доказ доданий до апеляційної скарги, а саме заява від 17 травня 2019 року, в якій вона повідомляє кар`єрного радника Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості Вакуленко І.В. за змістом: «Довожу до вашого відома, що 16 травня 2019 року відбулось судове засідання у цивільній справі № 760/1867/19 щодо незаконного її звільнення з ПрАТ «Дніпрозв`язок», на якому Солом`янський районний суд м. Києва виніс рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ «Дніпрозв`язок» (Додаток 6 до апеляційної скарги). Зазначає, що суддя не звернула увагу на жоден доказ поданий до відзиву та на її клопотання про залучення свідка до судового розгляду, не звернула уваги на прохання надати час для подання до суду письмових доказів своїх слів, не провела дебати, а просто винесла формальне рішення. Роботодавець ПрАТ "Діпрозв`язок" заподіяв шкоду Позивачу КМЦЗ і Відповідачу ОСОБА_1 як застрахованій особі, притаївши дані про поновлення ОСОБА_1 від неї та надавши у Подільську районну філію Київського міського центру зайнятості наказ №40/к від 22.05.2019р. лише через 2 місяці після його видання. Адже згідно з Порядком №792 реєстрація безробітного та виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня видання, відповідно до законодавства про працю, наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі, а не з дня повідомлення Відповідачем ОСОБА_1 Позивача КМЦЗ про винесення рішення суду про поновлення. (Додаток 5). Просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У встановлений судом строк позивач подав відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву зазначає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим. Справа судом першої інстанції розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Приймаючи рішення судом першої інстанції повно і всебічно дослідив всі фактичні обставини справи, було розглянуто всі подані сторонами документи. Також при досліджені доказів судом було об`єктивно надано правильно правову оцінку, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, обставинам на яких ґрунтується позов. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2019 року відповідач подав до Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості заяву з проханням надати йому статус безробітного. Наказом Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 13 лютого 2019 року № НТ 190213 відповідачу було надано статус безробітного. Наказом Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості № НТ 190215 від 15 лютого 2019 року відповідачу призначено допомогу по безробіттю. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року по справі №760/1867/19 задоволено позовні вимоги відповідача в частині поновлення на роботі на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв`язок» та допущено негайне виконання вказаного рішення. Наказом від 22 травня 2019 року № 40/к «Про поновлення на роботі працівника», відповідача поновлено на роботі на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв`язок», тобто у період перебування відповідача на обліку в Подільській районній філії Київського міського центру зайнятості з 08 лютого 2019 року по 22 липня 2019 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що про дані обставини відповідач позивача не повідомив, що призвело до безпідставного нарахування матеріального забезпечення по безробіттю у розмірі 4010,62 грн. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. Частиною першою статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду. У відповідності до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Згідно з абзацом 10 підпункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою КМУ від 19 вересня 2018 р. № 792, та підпункту 2 пункту 1 розділу V Порядку № 613 реєстрація безробітного та виплата по безробіттю припиняється з дня видання, відповідно до законодавства про працю, наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі. Відповідач була ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Встановлено, що відповідно до наказу «Про поновлення на роботі працівника» від 22.05.2019 року за № 40/к, виданого на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у справі №760/1867/19, що 22.07.2019 року надійшов на адресу Подільської районної філії, відповідача поновлено на роботі з 08.01.2019 року. Таким чином, оскільки відповідач про вказані обставини позивача не повідомила, суд дійшов обґрунтовано до висновку, що з дня видання наказу про поновлення на роботі виплати по безробіттю нараховані безпідставно і підлягають поверненню. Доводи апеляційної скарги, за відсутності у матеріалах справи доказів вчасного повідомлення відповідачем про наказ про поновлення на роботі, який є підставою для припинення виплат, висновків суду не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в зв`язку з чим допит свідка у цій справі буде недопустимим доказом. Крім того питання виконання судового рішення про поновлення на роботі в іншій частині крім встановлення факту видання наказу про поновлення на робі, не відноситься до предмету доказування у даній справі. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Р.В.Березовенко А.С.Сержанюк