Постанова 4824 № 752/27042/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 752/27042/18 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Номер провадження: 22-ц/824/17481/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Нежури В.А., Сержанюка А.С. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк (далі - позивач, ПАТ ПУМБ) звернулося в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник) про стягнення коштів за кредитним договором в розмірі 117 466,00 грн. та судових витрат у справі. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 22 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» (далі ПАТ Банк Ренесанс Капітал»), яке 19 липня 2016 року припинилося шляхом приєднання до ПАТ ПУМБ, в зв`язку з чим, ПАТ ПУМБ є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № GP-4437101, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит в розмірі 49 999,66 грн. Позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 14 грудня 2018 року складає 117 466,00 грн., з яких: 34 089,49 грн. - заборгованість за кредитом; 30 784,96 грн. - заборгованість за процентами; 3 771,40 грн. - заборгованість за комісією; 48 820,15 грн. - штрафні санкції. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту та заборгованості по кредитному договору в сумі 117 466 грн., позивач просив стягнути її з відповідача в судовому порядку. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ ПУМБ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року, ПАТ ПУМБ оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, ПАТ ПУМБ просило, скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року ухвалене з порушенням норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ ПУМБ, ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення вимог позивача, які викладені в апеляційній скарзі з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, вказала на те, що представником апелянта не підтверджено повноваження адвоката, позивачем не підтверджено переказ та отримання відповідачем суми кредиту, а також банком пропущений строк позовної давності, як за тілом кредиту так і за відсотками та неустойкою, ПАТ ПУМБ не довів наявність негативних наслідків через прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором, вважає що дії банку є нечесною підприємницькою діяльністю. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ ПУМБ з наступних підстав. За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року не відповідає. З матеріалів цивільної справи вбачається, що 22 квітня 2013 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ ПУМБ та ОСОБА_1 відповідно до Пропозиції укласти Договори (оферта), був укладений договір № GP-4437101 (далі - кредитний договір), відповідно до умов, якого відповідач отримала кредит в розмірі 49 999,66 грн. Пунктом 2.2 кредитного договору передбачено, що кредит надано на споживчі цілі в сумі 43 706 грн., на оплату договору страхування - 6 293,66 грн. Строк кредитування становить 48 місяців. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами, позичальник сплачує 8% річних, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2% (п.п.2.4,2.5 Договору). Відповідач не виконує належним чином свої кредитні зобов`язання, в зв`язку з чим у неї, станом на 14 грудня 2018 року утворилася заборгованість в сумі 117 466,00 грн., яка складається: 34 089,49 грн. - заборгованість за кредитом; 30 784,96 грн. - заборгованість за процентами; 3 771,04 грн. - заборгованість за комісією; 48 820,15 грн. - штрафні санкції. На момент розгляду справи, доказів про погашення заборгованості за кредитним договором з боку відповідача суду не надано. Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює також принцип своєчасності його виконання (ст. 530 ЦК України). У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 14 грудня 2018 року складає 117 466,00 грн., з яких: 3 4089,49 грн. - заборгованість за кредитом; 30 784,96 грн. - заборгованість за процентами; 3 771,40 грн. - заборгованість за комісією; 48 820,15 грн. - штрафні санкції. На підтвердження заборгованості, позивач надав суду довідку про стан та історію заборгованості за кредитним договором № GP-4437101 від 22 квітня 2013 року, яка містить періоди нарахування банком платежів, дати їх сплати позичальником, перерозподіл сплачених ОСОБА_1 коштів (сума кредиту, проценти, комісія), період та суми неоплачених платежів. Згідно вказаної довідки, непогашена, прострочена відповідачем заборгованість за сумою кредиту - в розмірі 34 089,49 грн.; комісією - в розмірі 3 771,04 грн.; процентам - в розмірі 30 784,96 грн., яка нарахована банком за період з 23 жовтня 2014 року по 22 квітня 2017 року; заборгованість за неустойкою - в розмірі 48 820,15 грн., яка нарахована за періоди з 24 квітня 2017 року - 30 березня 2018 року, 23 жовтня 2016 року - 22 листопада 2016 року, 23 листопада 2016 року - 22 грудня 2016 року, 23 грудня 2016 року - 22 січня 2017 року, 23 січня 2017 року - 22 лютого 2017 року, 23 лютого 2017 року - 22 березня 2017 року, 23 березня 2017 року - 23 квітня 2017 року. Відповідно до відмітки на штампі реєстрації вхідної кореспонденції, позовна заява ПАТ ПУМБ подана в Голосіївський районний суд міста Києва 27 грудня 2018 року. За правилами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17, 23 ст. 1 Закону). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому, встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісії, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконними, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Кредитний договір має містити обґрунтований розрахунок розміру комісії. Але в договорі відсутні як поняття комісії, так і обґрунтований розрахунок розміру комісії. Положеннями ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачем про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). За таких обставин, колегія суддів вважає незаконним встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх витрат банку за рахунок позичальника, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь, тому, вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором на його користь комісії у розмірі 3 771,04 грн. задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2 та 3 цієї статті). За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності. Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього кодексу. На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені. У постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи ст. 266 і ч. 2 ст. 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується. Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі цього договору. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч 1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки. За правилами ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Отже аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Разом з тим спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення. Суд апеляційної інстанції встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою. У справі, яка переглядається, умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами, отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. З довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором № GP-4437101 від 23 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 припинила оплату чергових платежів з 14 грудня 2015 року, а кредитор звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом у грудні 2018 року. При цьому, відповідач заявляла вимогу про застосування позовної давності у спорі по вказаній вимозі, тому колегія суддів приходить до висновку про відмову ПАТ ПУМБ в стягненні з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором, як складається з неустойки за порушення зобов`язання по кредиту у розмірі 48 820,15 грн. Щодо вимог банку про стягнення з боржника заборгованості за кредитом, що включає: заборгованість за сумою кредиту - 34 089,49 грн., заборгованість за процентами - 30 784,96 грн., аналіз вищевказаних норм закону, дає суду підстави для їх задоволення, за період з 23 жовтня 2014 року по 22 квітня 2017 року в зазначеному розмірі, так як такі, що заявлені в межах строку позовної давності. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до стягнення вказаного боргу в цій частині, так як вони є безпідставними, оскільки, строк дії кредитного договору закінчився 22 квітня 2017 року, а позивач звернувся з вимогою до суду про їх стягнення в межах строку позовної давності, за період з 23 жовтня 2014 року по 22 квітня 2017 року. Також, колегією не приймаються до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованості та безпідставності вимог ПАТ ПУМБ, те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача підлягає закриттю так як апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати та представником апелянта не підтверджено повноваження адвоката, в матеріалах справи відсутні докази про переказ та отримання нею суми кредиту, ПАТ ПУМБ не довів наявність негативних наслідків через прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором, що дії банку є нечесною підприємницькою діяльністю так як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ ПУМБ підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям у справі постанови про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором № GP-4437101 від 22 квітня 2013 року в розмірі 68 874,45 грн., з яких: 34 089,49 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30 784,96 грн. - прострочена заборгованість за процентами, а також судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 581,31 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року скасувати. Прийняти у справі постанову про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 074070) заборгованість за кредитним договором № GP-4437101 від 22 квітня 2013 року в розмірі 68 874,45 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн.., з яких: 34 089,49 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30 784,96 грн. - прострочена заборгованість за процентами, а також судові витрати, які складаються з судового збору за подачу до суду позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 581,31 грн. - пропорційно до задоволених позовних вимог. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: В.А. Нежура А.С. Сержанюк