Постанова 4857 № 260/1669/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1669/19 пров. № А/857/3329/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 260/1669/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Плеханова З.Б., час ухвалення рішення - 17.01.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення - 23.01.2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , яким просить: Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16 жовтня 2019 року N 8 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", зарахувавши до календарної вислуги років періоди з 31.10.2005 року по 17.08.2009 року та з 01.09.2009 року по 28.08.2010 року на пільгових умовах: 1 день за 1,5 дні, а загалом 23 роки 09 місяців 28 днів, починаючи з дня звільнення та провести виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21 червня 1999 року по 27 червня 2018 року позивач проходив службу на різних посадах у Службі безпеки України. 03 жовтня 2019 року Управлінням СБ України в Закарпатській області (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року по справі №260/724/19) на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслано для розгляду документи щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 23 жовтня 2019 року позивачем отримано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №8 від 16.10.2019 р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 через невиконання умов ст. 12 Закону №2262-ХІІ. Позивач вважає таку відмову Відповідача в призначенні пенсії за вислугою років протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує його право на соціальний захист. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 260/1669/19 позовні вимоги задоволено частково. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що за результатами розгляду документів, отриманих від Управління СБ України в Закарпатській області, головним управлінням було винесено рішення №8 від 16.10.2019 р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 через Невиконання умов ст. 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки пунктом "а" даної статті, встановлена необхідність на день звільнення зі служби мати вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. У свою чергу, вислуга років позивача на день звільнення (27.06.2018 р.) в календарному обчисленні склала 21 рік 05 місяців 06 днів (в т. ч. час навчання - 02 роки 05 місяців 00 днів), у пільговому обчисленні - 23 роки 09 місяців 28 днів. Враховуючи викладене, період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку №393, не може бути зарахований до календарної вислуги років. В даному випадку для призначення пенсії за вислугу років не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки, згідно з ч. 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, на думку відповідача, застосуванню підлягає саме Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки у відповідності до частини З статті 7 КАС України, він має вищу юридичну силу. Просять скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 260/1669/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби визначається за тими правилами, які були чинними на момент його виникнення. А тому, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області від 16 жовтня 2019 року N 8 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зобовязання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років періоди з 31.10.2005 року по 17.08.2009 року та з 01.09.2009 року по 28.08.2010 року на пільгових умовах: 1 день за 1,5 дні, а загалом 23 роки 09 місяців 28 днів. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 21 червня 1999 року по 27 червня 2018 року позивач проходив службу на різних посадах у Службі безпеки України. Наказом Першого заступника Голови СБУ від 09 червня 2018 року № 701-ос позивача у званні підполковника було звільнено з військової служби в органах СБ України (зі списків особового складу виключений 27 червня 2018 року наказом начальника УСБУ в Закарпатській області від 19 червня 2018 року № 108-ос) за підпунктом "а" пункгу 61, підпунктом "б" пункту 63 та підпунктом "б" пункту 88-1 (за станом здоров`я) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України. Відповідно до довідки Управління СБ України в Закарпатській області №58/12/11-314/3926/25 від 01.11.2018 року, на момент звільнення з органів СБ України вислуга років позивача складала 23 роки 09 місяців 28 днів, з яких календарна вислуга років - 19 років 00 місяців 06 днів, навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів, пільгова вислуга років 02 роки 04 місяці 22 дні. Згідно витягу з розрахунку вислуги років для призначення пенсії Управління СБ України в Закарпатській області №58/11-1911 від 01.10.2019 року, пільгова вислуга років (02 роки 04 місяці 22 дні) нарахована за проходження військової служби на посадах, що дають право на пільгове обчислення вислуги років, з розрахунку 1 день за 1,5 дні, у періоди: з 31.10.2005 року по 17.08.2009 року та з 01.09.2009 року по 28.08.2010 року, коли позивач проходив службу у спецпідрозділі по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Пільгова вислуга нарахована згідно п. 3.6 Положення "Про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально- побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 12 жовтня 1994 року № 199/94-ВР та Постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", які діють і в даний час.(а.с.55). 04 жовтня 2019 року, Управлінням СБ України в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року по справі №260/724/19, на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслано супровідним листом за вих. №58/21-3569 від 04.10.2019 року, для розгляду документи щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".(а.с.69) Так, головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 08.10.2019 р. було отримано подання управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 04.10.2019 р. №221 разом із доданими документами для призначення пенсії позивачу.(а.с.70-80). В подальшому, за результатами розгляду документів, отриманих від Управління СБ України в Закарпатській області, головним управлінням було винесено рішення №8 від 16.10.2019 р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 через невиконання умов ст. 12 Закону №2262-ХІІ. (а.с.8)., в якому Відповідачем вказано, що згідно подання про призначення пенсії №221 від 04.11.2019 року підполковник ОСОБА_1 звільнений зі служби 27 червня 2018 року та його вислуга в календарному обчисленні на день звільнення становить 21 рік 05 місяців 06 днів. На момент звільнення зі служби (27,06.2018 року) заявник не має необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років (23 календарних роки та 6 місяців), визначеної пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"". Після отримання вищевказаного Рішення, позивачем на адресу Відповідача, було направлено заяву, в якій викладено дані щодо підстав та термінів нарахування пільгової вислуги та необхідності зарахування цього періоду до календарної вислуги. В цій же заяві позивач просив роз`яснити чи враховувались ці обставини при прийнятті Рішення відповідача №8 від 16.10.2019 року.(а.с.9). У відповіді на вказану заяву Відповідач листом від 08.11.2019 року №733/П-99-01, виклав підстави відмови, викладені у вказаному Рішенні. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно зі ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по З0 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; З жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Одночасно стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії. Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 календарних роки та 6 місяців і більше вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 календарних роки та 6 місяців і більше та виключний перелік періодів служби, які враховуються до календарної вислуги років. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, 14 листопада 2019 року у справі № 806/1469/16. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покликання позивача на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення рішень), у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 суперечать приписам п. «а» ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу. Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 260/1669/19 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 02.06.2020 року