Постанова 4856 № 130/1880/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 130/1880/18 Головуючий у 1-й інстанції: Шепель К.А. Суддя-доповідач: Совгира Д. І. 02 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Совгири Д. І. суддів: Ватаманюка Р.В. Франовської К.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови серії ВР №112514 по справі про адміністративне правопорушення від 17 липня 2018 року, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Синько Миколи Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови серії ВР №112514 по справі про адміністративне правопорушення від 17 липня 2018 року. Рішеннням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. З обставин справи встановлено, що 17 липня 2018 року інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Синько М.А. було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР№112514 за фактом того, що позивачем було порушено розділ 31 Правил дорожнього руху, пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 р., а саме: керуючи транспортним засобом ПАЗ 3205307, номерний знак НОМЕР_1 , 17 липня 2018 року о 10-45 год по АДРЕСА_1 автобусом сполученням Жмеринка-Мала Жмеринка з технічними несправностями - на вітровому склі ктз в зоні роботи склоочисника з правої верхньої сторони присутні тріщини розміром 20 см з відповідними сколами (а.с.6). З копії цієї постанови видно, що до неї жодних документів (доказів, пояснень) не додається. Відповідно до копії договору про встановлення особистого сервітуту від 30 липня 2012 року та акту приймання-передачі земельної ділянки в сервітутне користування від 1 серпня 2012 року частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 передана Жмеринською міською радою ФОП ОСОБА_2 для комерційних потреб - обслуговування об`єкту транспортної інфраструктури (а.с.9, 10). Згідно з копією свідоцтва про атестацію автостанції, автостанцію АДРЕСА_1, яка належить ФОП ОСОБА_2 відповідає п`ятому класу та занесена до переліку атестованих автостанцій за №0365. З наявного у матеріалах справи диску з фотографіями та роздрукованих фото з місця вчинення адміністративного правопорушення видно, що тріщина та сколи дійсно наявні на вітровому склі транспортного засобу. Однак, з представлених фото не видно, чи знаходяться ці тріщини і сколи в зоні роботи склоочисників. Відповідно до частини другої статі 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Розділом 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 з подальшими змінами, встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів. Відповідно до пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби" на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Згідно з розділом 1 Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів при їх експлуатації, затвердженого Наказом МВС України 13 жовтня 2008 року №534, цей Порядок визначає процедуру проведення працівниками Державтоінспекції (далі - ДАІ) перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) під час їх експлуатації в період між державними технічними оглядами, які здійснюються у випадку наявних ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ або забруднення ним навколишнього середовища, відповідно до вимог абзацу першого пункту 21 статті 11 Закону України "Про міліцію". На автомобільних дорогах і вулицях можуть бути перевірені КТЗ незалежно від їх призначення, місця реєстрації та належності, крім автомобілів: швидкої медичної допомоги, оперативних та аварійно-рятувальних служб, військових і дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, а також тих, що рухаються в колонах. За результатами перевірки складається Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу (далі - Акт перевірки) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, копія якого надається водієві КТЗ. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (стаття 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Відповідно до частини другої, четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Згідно з пунктом 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною другою статті 121 КУпАП. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктами 2, 4 та 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 17 липня 2018 року серії ВР №112514 складена повноважною особою, однак за своєю формою і змістом не відповідає нормам чинного законодавства, а саме вимогам вищевказаної інструкції. Будь-які докази, які б підтверджували винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КУпАП відсутні. Зокрема, з наданих представником відповідача доказів не можливо встановити чи охоплюють тріщини та сколи на вітровому склі транспортного засобу зону роботи склоочисників, також відсутній Акт перевірки ктз. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують повноту дослідження судом першої інстанції наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Стосовно стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів вказує на наступне. У ст.1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI дано визначення, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. У частині 1 статті 132 КАС України зазначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням справи. Частиною 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах. Відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, встановлені Законом України "Про судовий збір". За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" в редакцій, чинній до набрання чинності Законом України "Про судовий збір", державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову. 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому. Отже, у разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про судовий збір", не сплачується. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (№ 21-1410а16), від 31 січня 2017 року (№ 298/1232/15-а), та постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року (№ 632/1929/16-а), від 19 червня 2018 року (№ 308/167/16-а) та інших. З огляду на вищезазначене та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стянення судових витрат з відповідача. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи колегія суддів вважає, що слід частково скасувати рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича задовольнити частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Синька Миколи Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови серії ВР №112514 по справі про адміністративне правопорушення від 17 липня 2018 року скасувати в частині стягнення на корсить держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Совгира Д. І. Судді Ватаманюк Р.В. Франовська К.С.