Постанова 4802 № 161/21208/19

Справа № 161/21208/19 Провадження №33/802/239/20 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М. Категорія: ч.1 ст.130 КпАП УкраїниДоповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Дорошкевича В.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , фізична особа - підприємець,на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 16.12.2020 року о 17 год. 20 хв. в м. Луцьк, по вул. Дубнівська,24 Волинської області, керував автомобілем марки «VolkswagenCaddy», н.з. « НОМЕР_1 » з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) та на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року, прийняти нову, якою закрити провадження у даній справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає про порушення працівниками поліції вимог інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки спиртні напої розпивав після того, як припаркував автомобіль, а транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував. Перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку. Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано. Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №204349 від 16.12.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також йому роз`яснювались наслідки невиконання такої процедури (а.с.1); - поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.5); -відеозаписами з бодікамер поліцейських, з яких вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово пропонувалось пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснювались наслідки невиконання такої процедури, проте ОСОБА_1 від такого огляду відмовився. Даний факт засвідчено підписом останнього у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №204349 від 16.12.2020 року. Твердження апелянта про те, що на місці складання протоколу були відсутні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , спростовується відеозаписом з бодікамер працівників поліції, з яких чітко вбачається, що ОСОБА_1 в присутності зазначених свідків відмовився на неодноразові вимоги працівників поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Як вірно зазначено судом першої інстанції, твердження ОСОБА_1 про те, що він був тверезим, а розпив алкоголь вже після зупинки на АЗС, правового значення не має, оскільки ОСОБА_1 не притягується до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Доводи апелянта про порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», не знайшли свого підтвердження під час перегляду матеріалів справи в суді апеляційної інстанції. Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що провадження у справі слід закрити у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Так відповідно до ст. 38 КпАП України стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути накладене на правопорушника не пізніше як через три місяці з дня його вчинення. Враховуючи те, що вказане адміністративне правопорушення було вчинено 16 грудня 2019 року, суд першої інстанції в межах строків зазначених ст.38 КпАП України наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_1 . Підсумовуючи вищезазначене та зібрані у справі докази, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку, приходжу до висновку про законність постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Гапончук