Постанова 4802 № 161/1966/20

Справа № 161/1966/20 Провадження №33/802/361/20 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого лікарем-реабілітологом, мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 01 лютого 2020 року об 03:20 год. в м. Луцьку на пр. Відродження, 55 Волинської області, керував автомобілем марки «Audi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що місцевий суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшовши формально до вивчення обставин справи. Вважає, що місцевим судом порушенні положення ст.268 КУпАП, а тому всупереч 280 цього ж Кодексу, не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що при огляді на стан алкогольного сп`яніння не було двох свідків, як це вказано в протоколі. Просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас, апелянт в апеляцій скарзі заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження цього судового рішення, оскільки на час розгляду справи перебував на лікуванні про, що свідчить листок непрацездатності серії АДФ №147855 доданий до апеляційної скарги. 29 квітня 2020 року справа місцевим судом розглянута у його відсутності, а копію зазначеної постанови він отримав 13.05.2020 року в приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, і тому вважає строк оскарження постанови, передбачений ст.294 КУпАП, було прощено з поважних причин. Постановою судді Волинського апеляційного суду від 10.08.2020 року ОСОБА_1 поновлено строк апеляційного оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2020 року. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі і просив її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення - ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №165603 від 01.02.2020 року, який без жодних зауважень підписаний ОСОБА_1 , довідкою УПП у Волинській області про відсутність повторності від 03.02.2020 року, чеком алкотесту «Drager», та актом на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що 01.02.2020 року за допомогою спеціального технічного засобу проводився огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 за участю двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з результатами якого ОСОБА_1 повністю був згідний, а також відеозаписами з нагрудних камер поліцейських на яких зафіксовані події, які мали місце 01.02.2020 року за участі ОСОБА_1 . Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою. При цьому, доводи апелянта про порушення судом його права на захист через те, що справу було розглянув у його відсутність у той час коли він перебував на лікуванні на увагу суду не заслуговують, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 про дату розгляду справи 29.04.2020 року був повідомлений належним чином (а.с.14), і при цьому будь-яких клопотань або заяв про відкладення розгляду справи через перебування на лікуванні не подавав. А тому, місцевий суд правильно у відповідності до положень ст.268 КУпАП, розгляд справи провів у його відсутності. Твердження апелянта, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення про те, що в протоколі про адміністративне не зазначено результату огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки зміст цього протоколу повністю відповідає положенням ст.256 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 жодних зауважень щодо його змісту при його складенні працівниками поліції не висловив, хоча у відповідності п.2 розділу ІІ «Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року N 1395, він як особа яка притягається до адміністративної відповідальності, мав право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Не заслуговують на увагу суду також доводи ОСОБА_1 про відсутність двох свідків при проведенні огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки воно повністю спростовується актом огляду на спняніння та відеозаписом з боді-камери працівника поліції, з яких вбчаається, що двоє свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були при проведенні такого огляду, і в акті огляду свою присутність засвідчили особистими підписами. Вищевказані свідки неодноразово викликались в судове засідання, однак з незалежних від суду причин жодного разу до суду до не з`явились. Таким чином, усі доводи ОСОБА_1 , які викладені в апеляційній скарзі та, які були наведені в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. На думку апеляційного суду, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. А тому, постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2020 року підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2020 року щодо нього, без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк