Постанова Київський апеляційний суд № 760/34098/18

Справа № 760/34098/18 Головуючий в суді І інстанції Кушнір С.І. Провадження № 22ц-824/4467/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 29 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Іванової І.В. та Матвієнко Ю.О.,- розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви від 22 жовтня 2010 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 13 листопада 2018 року він має заборгованість у розмірі 20 811, 97 грн., які банк просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТКБ «ПриватБанк» 10 191, 44 грн. заборгованості за кредитом та 1762, 00 грн. судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, представник АТКБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його у частині відмови у задоволенні решти їх позовних вимог - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що відповідач погодився із умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті банку, підписавши анкету-заяву на отримання кредитних коштів та довідку про умови кредитування, однак порушив умови кредитного договору, через що за ним рахується заборгованість, розмір якої підтверджено належними доказами та спростовано не було, при цьому місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками та неустойки, оскільки між сторонами були узгоджені усі істотні умови кредитного договору, і відмова в задоволенні цих позовних вимог суперечить положенням ст. 1048 ЦК України та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушує принцип платності кредитного договору, наносить шкоду всім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Відповідач повідомлявся належним чином про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, підписавши анкету-заяву, користувався кредитними коштами, проте не виконав своїх зобов`язань щодо повернення цих коштів у належні строки, заборгованість не погашено, однак позивач не надав доказів щодо узгодження між сторонами відсоткової ставки за користування кредитом, а надані банком витяги з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, тому з відповідача на користь банку підлягає стягненню лише сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 191, 44 грн. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви № б/н від 22 жовтня 2010 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7). ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому вказаним договором. Проте, позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 20 811, 97 грн., що складається з: 10191, 44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2623, 92 грн. - заборгованість за відсотками, 6529, 37 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штрафу (фіксована частина) та 967, 24 грн. - штрафу (процентна складова). З матеріалів справи також вбачається, що разом з анкетою-заявою відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.8). Так, згідно з цією довідкою базова ставка за користування кредитом становить 2,5 % у місяць (30 % річних), а також передбачено сплату комісії, пені за несвоєчасне погашення заборгованості і штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань більш, ніж на 30 днів. Тобто при отриманні кредитної карти відповідач погодився із встановленими банком умовами кредитування, підписавши вказану довідку. Разом з тим, з наданих позивачем фотокопій витягу з Умов і Правил надання банківських послуг вбачається, що вони не містять підпису відповідача. Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Колегія суддів вважає, що доводи АТКБ «ПриватБанк» про застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для кредитора. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в банку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, ідентифікувався у банку, та підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5 % у місяць), розмір щомісячних платежів від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, передбачено пеню за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафи, і відповідачем не було спростовано факт користування ним кредитними коштами. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча і дійшов висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь банку суми заборгованості за тілом кредиту, разом з тим не взяв до уваги, що відповідачем було надано згоду на укладення кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також підписано довідку про умови кредитування за карткою «Універсальна», і відповідач у подальшому допустив кредитну заборгованість, тому оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки не може вважатися законним і обґрунтованим і підлягає скасуванню. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові № 61-21994св19 від 12 лютого 2020 року. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржено та не є предметом перегляду (ст. 367 ЦПК України). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню зі стягненням з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2623, 92 грн. відсотків. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідна правова

позиція Верховного суду України, викладена в постанові №6-2003ці15 від 23 жовтня 2015 року. Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині нарахованої неустойки підлягають частковому задоволенню, оскільки зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов`язань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню так і штрафи, внаслідок чого відповідача двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності, що суперечить вимогам ст. 549 ЦК України, ст. 61 Конституції України, тому з відповідача підлягає стягненню лише сума штрафу у розмірі 500, 00 грн. (фіксована частина) і 967, 24 грн. штрафу (процентна складова), усього - 1467, 24 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням усіх обставин справи, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, а у іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) 2623 грн. 92 коп. відсотків за кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2010 року, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 967, 24 грн. штрафу (процентної складової), а всього - 4091 (чотири тисячі дев`яносто одна) грн. 16 коп., а у задоволенні решти цих позовних вимог - відмовити. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: