Постанова 4824 № 752/26498/18

Справа № 752/26498/18 Головуючий в суді І інстанції Шевченко Т.М. Провадження № 22ц-824/2184/21 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 19 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д., - розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви від 20 квітня 2010 року отримав кредит у розмірі 25 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 13 листопада 2018 року за ним рахується заборгованість у розмірі 102 789, 31 грн., які банк просить стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, представник АТКБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що відповідач погодився із умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті банку, підписавши анкету-заяву на отримання кредитних коштів, однак порушив умови кредитного договору, через що за ним рахується заборгованість, яка підтверджена належними доказами і розмір якої відповідачем спростовано не було, через що вважає висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову необґрунтованим. У свою чергу ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує зокрема на те, що доводи позивача ґрунтуються на неналежних і недопустимих доказах, при цьому у наданій позивачем копії анкети-заяви взагалі не зазначено розмір кредитного ліміту і позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, також не надано доказів укладення між сторонами кредитного договору, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає вимогам закону, Умови і правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, через що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема щодо наявності між сторонами укладених кредитних відносин та що відповідач користувався кредитними коштами, а також не надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку та за якою саме кредитною карткою зроблено розрахунок заборгованості, через що підстави для задоволення позову відсутні. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви № б/н від 20 квітня 2010 року надав згоду на отримання платіжних карток АТКБ «ПриватБанк», у тому числі кредитних (т.1, а.с.7). Позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 102 789, 31 грн., що складається з: 57 927, 04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11 473, 61 грн. - заборгованість за відсотками., 28 017, 74 грн. - пені, 500, 00 грн. - штрафу (фіксована частина), 4870, 92 грн. - штраф (процентна складова). На підтвердження своїх вимог, позивачем надано довідку АТКБ «ПриватБанк» про наявність у ОСОБА_1 згідно договору № б/н від 20 квітня 2010 року кредитних карток № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , а також довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), відповідно до якої кредитний ліміт по картці № НОМЕР_1 збільшувався з 0, 00 до 24 998, 90 грн. (т.2, а.с.14, 57). Крім того, позивачем надано виписку по кредитному рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається факт користування відповідачем кредитними коштами за вказаними кредитними картками (т.2, а.с.15-51). Разом з тим, з наданих позивачем фотокопій витягу з Умов і Правил надання банківських послуг вбачається, що вони не містять підпису відповідача. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року № 61-33662св18. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20 квітня 2010 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТКБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідач користувався кредитними коштами, проте своїх обов`язків щодо їх повернення ними належним чином не виконав, і заборгованість за тілом кредиту перед банком залишається непогашеною, при цьому відповідач розмір цієї заборгованості не спростував то, на думку колегії, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 57 927, 04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки підтвердженні належними і допустимими доказами, чого місцевим судом враховано не було. Разом з тим, позаяк Умови і правила надання банківських послуг та тарифи банку не містять підпису відповідача, то між сторонами і не було досягнуто згоди щодо відсотків за користування кредитом і неустойки, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих вимог банку. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Поряд з цим, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що сторони належним чином досягли згоди щодо змісту договору про надання банківських послуг, який включає заяву позичальника «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи банку», в тому числі досягли згоди щодо розміру процентів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законом передбачено порядок укладення кредитного договору та узгодження його істотних умов, зокрема відсоткової ставки за користування кредитом та неустойки, разом з тим матеріали справи не містять належних доказів узгодження між сторонами цих умов, і особи несуть ризик щодо вчинення чи невчинення дій під час вчинення правочинів, при цьому права та інтереси споживача посилено охороняються державою, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених Законом, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, тому ці доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду у іншій частині. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог. Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 02 жовтня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) 57 927 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 04 коп. - заборгованості за тілом кредиту за договором № б/н від 20 квітня 2010 року, та 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 80 коп. судових витрат. У іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: