Постанова 4824 № 756/9530/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/9530/16 Головуючий у І інстанції - Белконна І.В. №22-ц/824/545/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА Іменем України 28 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі за позовомАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: 22 липня 2016 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувсь до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28 грудня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, своєчасно суми щодо місячної виплати по кредиту, процентах та пені не вносив, внаслідок чого станом на 31 травня 2016 року наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 20 951,39 грн, з яких: 1859.9 грн. - тіло кредиту, 14 517.61 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 3100 грн. - нараховано пені, 1473.88 грн - штраф. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» заборгованість за кредитом в розмірі 20 951,39 грн. , яка скаладається з 1 859.9 - заборгованість за кредитом, 14 517,61 грн -заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, 10473.88 штраф. та судовий збір 1378 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству. Вказує, що він не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. При цьому позивачем надано неясні та необґрунтовані розрахунки. В матеріалах справи відсутні докази видачі та строку дії кредитної карти, звітного періоду, докази підписання умов кредитного договору, у зв`язку з чим вважає, що позивач не надав суду належних доказів про порушення умов договору. А також щодо стягнення заборгованості пропущена спеціальна позовна давність в один рік. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні докази на підтвердження наявності заборгованості по кредитному договору. З таким висновком, апеляційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про що зазначено у п.1.7 Статуту АТ «КБ «ПриватБанк». З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2012 року відповідач по справі підписав анкету-заяву. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до підписаної відповідачем заяви, останній ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись. За таких обставин, підписавши Анкету-заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Така позиція відповідає позиції Верховного Суду у справах N 441/569/17 від 21.03.2018 року, N 755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, 755/2720/16-ц від 06.02.2018 року, де зазначено, що підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», свідчить про бажання отримати кредитні кошти та підтвердження, що особа ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку. Відповідно до Постанови Верховного Суду по справі №755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, встановлено, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ним не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинні під час укладання договору. Відповідач укладанням чи не укладанням кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами. При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору. Відповідно до розрахунку наданого банком, у ОСОБА_1 станом на 23 квітня 2018 року наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 27 837,25 грн, з яких: 2491,53 грн. - тіло кредиту, 12372,74 грн. -нараховано відсотків за користування кредитом, 11171,48 грн. - нараховано пені, 1801,77 грн - штраф. Як було зазначено, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду повністю. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як вже було зазначено, відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом. Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень. З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові. Як вбачається з розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив, станом на початок розрахункового періоду 29 грудня 2012 року, 30% на суму залишку заборгованості за кредитом, яка діяла по 31 серпня 2014 року (дата, що міститься у розрахунку заборгованості). 01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34.8%., а з 01 квітня 2015 року збільшив до 43.2%. Таким чином, з урахуванням зменшення та збільшення відсоткової ставки банком у односторонньому порядку (ст.10561 ЦК України), без повідомлення позичальника, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість по процентам, нарахована за період з 28 грудня 2012 року (дата визначена позивачем у розрахунку заборгованості) по 31 серпня 2014 року (остання дата, коли проценти нараховувалися по відсотковій ставці 30%). Як зазначено в розрахунку наданому позивачем заборгованість у відповідача перед Банком станом на 31 серпня 2014 року становила 1177.75 грн. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення тіла кредиту однак не врахував того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами нарахована у відповідності до укладеного договору у вищезазначений період. Доводи позивача, що відповідач визнав нові Тарифи та погодився з їх зміною не заслуговують на увагу, оскільки з розрахунку вбачається, що останній не сплачував проценти у відповідному розмірі, а доказів повідомленим про збільшення розміру процентної ставки матеріали справи не містять. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам та пені колегія суддів зазначає наступне. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами складає 1473.88 грн., що відповідає умовам та правилам банківських послуг. Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 117.9 грн. (1859.9 (тіло)+500(штраф фіксована частина)=2359.9 грн., відповідно 5% становить 117.9 грн.). Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15. Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається. Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 1177.75 грн. та штраф у розмірі 617.9 грн. Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з`ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафу рішення в частині тіла кредиту підлягає залишенню без змін. Згідно ст.. 224 ч. 1 ЦПК України( в редакції чинній на час ухвалення заочного рішення) встановлено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно матеріалів справи відповідач зареєстрований за адресою, вказаною банком у позові. Згідно зворотного поштового повідомлення (а.с. 46) про день та час розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений відповідно до вимог ЦПК України, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги в цій частині. При цьому необґрунтовані доводи апеляційної скарги і в частині пропуску строку спеціальної позовної давності, оскільки згідно ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу. Згідно розрахунку заборгованості останній платіж відповідачем здійснений 31.10.2013 року, а заборгованість апеляційним судом стягнута на 31.08.2014 року тобто у межах річного строку. Кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. На підтвердження своїх доводів щодо сумнівності банківських розрахунків, своїх розрахунків відповідач не надав. Банківські розрахунки не спростував, в зв`язку з чим не довів вказаних обставин. При цьому банком надано відомості щодо номеру кредитної картки, дати відкриття і термін її дії до березня 2016 року. За таких обставин в іншій частині апеляційна скарга як необґрунтована підлягає відхиленню. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в оскаржуваній частині в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає -271,38 грн. Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року в частині задоволення позову про стягнення процентів, пені та штрафу за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам в сумі 1177.75 грн. та штраф у розмірі 617.9 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), судовий збір в сумі 271,38 грн. В решті заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді: