Постанова 4819 № 954/569/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Херсон Справа №954/569/21 Провадження № 22-ц/819/2014/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В., Приходько Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Каневського В.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 26 травня 2008 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відповідачу був відкритий кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 24000,00грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, 26 травня 2008 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій довідці ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка з урахуванням внесених відповідачем коштів на її погашення, станом на 12 травня 2021 року, становить 19362,60грн., з яких: 15668,20грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 00,00грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 15668,20грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3694,40грн. - заборгованість за простроченими процентами. Посилаючись на наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 травня 2008 року у загальному розмірі 19362,60грн. та 2270,00грн. судових витрат. Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погодившись із рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто усіх істотних його умов. Позичальник, підписавши довідку про умови кредитування, з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» від 26 травня 2008 року, особистим підписом засвідчив своє ознайомлення з тарифами банку, а саме: типом кредитної лінії, базовою процентною ставкою за користування кредитом, розміром щомісячних платежів та строком їх внесення, порядком нарахування пені, а також розміром штрафів при порушенні строків платежів. Апелянт вказав, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював часткове погашення заборгованості по кредитному договору. Зазначив, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, є інформаційним документом по факту обробки операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Дії ОСОБА_1 з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2008 року відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої банк надав відповідачу кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 4000,00грн., який в подальшому, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки неодноразово змінювався (а.с. 23-24). У відповідності до умов укладеного з банком договору про надання банківських послуг від 26 травня 2008 року ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 зі строком дії останньої перевипущеної картки - до березня 2021 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.22) та не спростовано відповідачем. До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про видані позичальнику кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, виписку про рух коштів по рахунку, а також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 26 травня 2008 року, яка підписана ОСОБА_1 (а.с.26), та в якій зазначені суттєві умови кредитного договору, а саме: процентна ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, а також відповідальність у вигляд неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, комісії за зняття власних коштів, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування. Звернувшись до суду із позовом, банк вказав, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого станом на 12 травня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19362,60грн., з яких: 15668,20грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3694,40грн. - заборгованість за простроченими процентами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту суд вказав, що фактично отримані та використані відповідачем кошти за кредитним договором, були повернуті останнім банку в повному обсязі. Разом з цим, вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення прострочених процентів, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для їх стягнення з відповідача, зважаючи на те, що домовленості сторін щодо сплати процентів за користування кредитними коштами анкета-заява позичальника не містить. Проте погодитись із зазначеним висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Так, при зверненні до суду АТ КБ «ПриватБанк» долучало до матеріалів справи виписку про рух коштів за договором № б/н за період з 26 травня 2008 року по 01 травня 2021 року. Як вбачається із вказаної виписки, позичальник активно користувався наданими кредитними коштами, починаючи з 26 травня 2008 року та використовував їх для придбання товарів в магазинах і аптеках, зняття готівкових коштів, оплати послуг, тощо. Відповідно до вказаної виписки відповідачем ОСОБА_1 використовувались наступні картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , і серед іншого, ним вчинялись дії щодо особистого переводу коштів між картками та їх поповнення власними коштами через термінали. Вказана виписка також містись інформацію щодо сум проведених операцій, їх дату, розшифровку призначення та залишок коштів після кожної операції та за своїм змістом збігається з розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви та підтверджує відомості викладені в ньому. Доказів щодо спростування вказаного розрахунку, ОСОБА_1 не надано. Оскільки матеріали справи не містять доказів про повернення ОСОБА_1 в добровільному порядку Банку всієї суми отриманих кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що фактично отримані та використані відповідачем кошти за кредитним договором, були повернуті ним в повному обсязі, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 15668,20грн. Разом з цим, перевіряючи законність ухваленого в справі судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» прострочених процентів, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість з огляду на наступне. Так, поза увагою суду залишилося те, що матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 26 травня 2008 року, в якій сторони погодили базову процентну ставку за користування кредитом на рівні 3,0% в місяць на залишок заборгованості, з розрахунку 360 днів у році, що становить 36% річних. Ця довідка підписана ОСОБА_1 ( а.с. 26). Таким чином, доведеними перед судом є умови кредитного договору, погодженого сторонами, щодо визначення процентної ставки за користування кредитними коштами. Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За положеннями ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно частини третьої цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною в кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановленому кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Матеріали справи не містять доказів щодо обізнаності позичальника про підвищення банком процентної ставки за користування коштами. З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що розмір процентної ставки до 31 грудня 2012 року становив 36% на суму залишку заборгованості за кредитом, тобто за погодженою ставкою (дата міститься у розрахунку заборгованості). 01 січня 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку зменшив процентну ставку до 30%, з 01 вересня 2014 року процентну ставку збільшено до 34,8%, а з 01 квітня 2015 року до 43,20%. В подальшому, починаючи з 04 липня 2017 року процентну ставку зменшено до 42,0%. Також слід зауважити, що нарахування банком процентів здійснено поза межами строку дії договору, який закінчився 31 березня 2021 року - припинення дії останньої пролонгованої кредитної картки, що є неправомірним, у зв`язку з чим періодом їх нарахування слід вважати період з 26 травня 2008 року по 31 березня 2021 року. Ураховуючи, що сторонами не було погоджено умов договору щодо наявності у Банку права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки (ст. 1056-1 УК України), без повідомлення позичальника, тому заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості по процентам, що існувала на момент закінчення строку дії договору (31 березня 2021 року) у розмірі 2137,01грн., яка обчислена за завищеною процентною ставкою, підлягає перерахунку, виходячи з відсоткової ставки 36%, що у грошовому виразі становить 1780,84грн. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості зі сплати прострочених процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1780,84грн. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 264 ЦПК України на наведені вище положення чинного законодавства уваги не звернув, належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачу ОСОБА_1 кредиту, користування ним кредитними коштами, розмір повернутих коштів, що доведено відповідним розрахунком та випискою по ньому, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. За наведених обставин, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2021 рокускасуванню з прийняттям у справі нової постанови про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 17449,04грн. Згідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, стягненню з відповідача на користь банку підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (90%), пов`язані зі сплатою судового збору в судах першої та апеляційної інстанціях, в розмірі 5107,50грн. = (2270,00грн. х 90%) + (3405,00грн. х 90%). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 травня 2008 року в розмірі 17449,04грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 5107,50грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько