Постанова 4812 № 487/4677/16-ц

27.05.20 22-ц/812/575/20 Провадження № 22-ц/812/575/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого судді- Бондаренко Т.З., суддів -Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання- Горенко Ю.В., за участі третьої особи ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Разумовської О.Г., у цивільній справі №487/4677/16-ц за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_3 , за участі третьої особи ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі-ПАТ «Укрсоцбанк», Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач посилався на те, що 13 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 640/622-К622, відповідно до п.1.1., п.2.1., п.2.2. якого позивач надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 22450,00 доларів США з порядком повернення кредиту, передбаченим п.1.1. договором кредиту, кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 12 жовтня 2021 року та зі сплатою 13% річних. В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором кредиту, між Позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_3 , 13 жовтня 2006 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5004, відповідно до якого Відповідачем передано в іпотеку Позивачу нерухоме майно, належне їй на праві приватної власності, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матковою С.М. 14 травня 2003 року за реєстр № 1628, дублікат якого виданий 20 вересня 2006 року за № 2543. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань ОСОБА_3 за договором кредитом Банк просив в рахунок погашення заборгованості у розмірі 412161,97 грн з ОСОБА_3 , як з майнового поручителя звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2017 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Договором кредиту № 640/622-К622 від 13 жовтня 2006 року в сумі 412161,97 з яких: сума заборгованості за кредитом складає 234242,76 грн., сума заборгованості за відсотками складає 90827,63 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту складає 36635,03 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків складає 33589,31 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом складає 8797,58 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками складає 8069,66 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, житловою площею 29,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Розподілено судовий збір. Рішення суду мотивовано тим, що наявна заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед кредитором у розмірі відповідно до нарахування Банку, є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору, укладеного з відповідачкою ОСОБА_3 . Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, останній платіж позичальником було здійснено 08 жовтня 2012 року. За такого, відповідно до умов договору строк виконання зобов`язання фактично був змінений на 12 грудня 2012 року, а саме на 61 день від дня порушення строку чергового платежу встановленого щомісячно до 10 числа. Проте, районний суд стягнув заборгованість по відсоткам та пені нараховану після вказаної дати, що суперечить вимогам закону та судовій практиці. Крім того, районний суд безпідставно не застосував позовну давність до заявлених вимог, тоді як апелянт був позбавлений можливості заявити про таке в суді першої інстанції, так як не був повідомлений про день та час розгляду справи. Також в апеляційній скарзі зазначено про безпідставне не зазначення судом в оскаржуваному рішенні ціни предмету іпотеки, як то передбачено ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року до участі у справі залучено Акціонерне товариство «Альфа-Банк», як правонаступника позивача Акціонерного товариства Укрсоцбанк». Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повній мірі. Згідно ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п.4.2. Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4. Договору кредиту, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п. 1.1. Договору кредиту, Позичальник сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у цей період. Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Як вбачається з матеріалів справи 13 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №640/622-К622 відповідно до п.1.1., п.2.1., п.2.2. якого позивач надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 22450,00 доларів США з порядком повернення кредиту, передбаченим п.1.1. договором кредиту, кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 12.10.2021 року та зі сплатою 13% річних. Свої зобов`язання, визначені п.1.1. та п. 3.1.1. Договору кредиту, Позивачем виконано належним чином в повному обсязі: Позичальнику відкрито позичковий рахунок в АКБ «Укрсоцбанк» та надано грошові кошти в сумі 22 450,00 дол. США на поточні потреби. 08 жовтня 2012 року між Позивачем та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту, відповідно до якого змінено валюту Кредиту та переведено суму Кредиту разом із нарахованими процентами в гривню з встановленням максимального ліміту заборгованості за Кредитом в сумі 236172,46 грн., кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитом встановлено до 12 жовтня 2021 року включно; встановлено процентну ставку за користування Кредитом в розмірі 9,9 % річних. Інші умови Договору кредиту залишені без змін (а.с.18). Згідно п.3.3.5., п.3.3.7. та п.3.3.8. Договору кредиту Позичальник зобов`язувався дотримуватись положень Договору кредиту; сплачувати Кредитору проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п.2.4., п.2.5. Договору кредиту; своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1. Договору кредиту. В порушення наведених вимог закону та умов договору позичальник ОСОБА_1 неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за Договором кредиту №640/622-К622 від 13 жовтня 2006 року щодо здійснення регулярних платежів, через що утворилась заборгованість, яка станом на 18 серпня 2016 року становила 412 161,97 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 234242,76 грн.; сума заборгованості за відсотками - 90827,63 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 36635,03 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 33589,31 грн.; інфляційні витрати за кредитом - 8797,58 грн.; інфляційні витрати за відсотками -8069,66 грн.. В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором кредиту, між Позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_3 , 13 жовтня 2006 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5004 (а.с.20-22). Відповідно до умов вказаного договору відповідачкою передано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матковою С.М. 14 травня 2003 року за реєстр. № 1628, дублікат якого виданий 20 вересня 2006 року за № 2543. Відповідно до п.п. 1.4., п. 1.5. Іпотечного договору іпотекою забезпечується: повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, комісій, сплата можливої неустойки (пені, штрафу), відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за Основним зобов`язанням, та збитків, завданих порушенням Основного зобов`язання, відшкодування витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на Предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням умов Іпотечного договору. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", п.-2.4.3., п. 4.1. Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, Позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Згідно ст.3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником (Позичальником) основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель (Позивач) має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь- якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", п. 4.5., п.п. 4.5.1. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі, на підставі рішення суду. Згідно п.4.6, п.п. 4.6.2. Іпотечного договору у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, в тому числі шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Відповідачу, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», надсилалася Позивачем письмова вимога про усунення порушення та сплату заборгованості по Договору кредиту, але Відповідачем дана вимога проігнорована, заборгованість у вказаний строк не погашена. За таких обставин суд приходить до переконання, що наявна заборгованість Позичальника за Договором кредиту підлягає стягненню з Відповідача, як з майнового поручителя Позичальника, шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, відповідно до умов Іпотечного договору. Виходячи з наведених обставин та вимог закону, районний суд прийняв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості в загальному розмірі та з зазначеними складовими, і на його погашення звернув стягнення на нерухоме майно передане в іпотеку. В той же час, відповідно до положень п.4.5 договору сторони домовились, що у разі невиконання (неналежного) виконання позичальником обов`язків, визначених п. 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останній платіж в сумі 1929 грн. 70 коп. мав місце 8 жовтня 2012 року. Наступне зобов`язання щодо сплати місячного платежу 8 листопада 2012 року боржником не було виконано. Таким чином, строк виконання зобов`язання за вказаним договором щодо повернення кредитних коштів в повному розміру, змінився, та достроково настав 10 січня 2013 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 18 серпня 2016 року нарахована заборгованість за тілом кредиту в сумі 234242, 76 грн. та відповідно 71783,78 грн. процентів за користування кредитом. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження 14-10цс18. після сплину строку кредитування нарахування процентів за користування, пені та штрафу не може бути нараховано. Після строку дії договору підлягають нарахування індексації знецінення грошових коштів, відповідно до положень ст. 625 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання. Так, п.4.2 Договору кредиту сторони дійшли згоди щодо сплати пені в разі прострочення Позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п. 3.3.15 цього Договору, визначеного в п.3.3.13 цього Договору, строків сплати процентів, визначених в п.2.4 цього Договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених в п.п. 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4., 5.4 цього Договору Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період. Згідно з наданим розрахунком заборгованості пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 36635 грн. 03 коп. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 33589 грн.31 грн. Проте, вказані нарахування пені здійснені Банком поза межами строку кредитування, а саме з 18 серпня 2015 року по 17 серпня 2016 року. З урахуванням наведених вище висновків, вказані нарахування не підлягають стягненню. В той же час Банк за період з серпня 2015 року по липень 2016 року нарахував 16867 грн. 24 коп. інфляційних витрат пов`язаних з неналежним виконанням грошового зобов`язання. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи наведені висновки, щодо неналежного виконання боржником зобов`язання щодо сплати кредитних коштів після настання строку виконання вказаного грошового зобов`язання, нарахована позивачем сума інфляції, з урахуванням заявлених позовних вимог становить 16 867 грн, 24 грн., що фактично не перевищує інфляційні витрати з невиконанням грошового зобов`язання в визначених вище розмірах за тілом кредиту - 234242,76 грн., за процентами - 1996,92 грн. Вказані обставини районний суд не врахував, та не перевіривши правильність нарахування заборгованості, дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості, в зв`язку з чим в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні. Так, звернення стягнення на іпотечну квартиру підлягає в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2005 року в розмірі 253106,92 грн., з яких сума заборгованості за кредитом складає 234242,76 грн., сума заборгованості за відсотками складає 1996,92 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом та відсотками складає, враховуючи межі заявлених вимог - 16867,24 грн.. Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (61%). В зв`язку із зміненням розміру боргу дане рішення підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат. Тому з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» 3771, 28 грн. судового збору. Крім того ухвалою Миколаївського апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 щодо відстрочення судового збору за подачу апеляційної скарги задоволено. Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (39%) то з нього на користь держави слід стягнути 5657 грн. Доводи апеляційної скарги в частині застосування позовної давності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи на 03 жовтня 2016 року, 20 жовтня 202016 року, 08 листопада 2016 року, 06 грудня 2016 року, 23 лютого 2017 року, а тому не був позбавлений реалізувати своє право на заявлення клопотання про застосування позовної давності (а.с.46, 48, 59,63,80). Також посилання апелянта щодо способу реалізації іпотечного майна та зазначення його поточної вартості підлягають відхиленню, оскільки такі доводи виходять за межі порушення прав апелянта як боржника, який не є власником іпотечного майна. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 382 ЦПК України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2017 року змінити в частинах розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством «Альфа Банк» за Договором кредиту № 640/622-К622 від 13 жовтня 2006 року в сумі 253106,92 з яких: сума заборгованості за кредитом складає 234242,76 грн., сума заборгованості за відсотками складає 1996,92 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом та відсотками складає 16867,24 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, житловою площею 29,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» 3771, 28 грн. судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5657 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, 01 червня 2020 року. Судді Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова