Постанова 4854 № 540/2456/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2456/19 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» (далі - ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №UA508000/2019/000098/2 від 12 листопада 2019 року про коригування митної вартості товарів. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб`єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі. Товариство пояснило, що надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містили всі відомості, що підтверджують числові значення її складових та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, митний орган дійшов неправильного висновку про неможливість застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту та необґрунтовано вимагав від декларанта додаткові документи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року позов ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені, законодавством, документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, відтак митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. До того ж, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостовірними чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення, Чорноморська митниця Держмитслужби просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено про наявність в документах, поданих для розмитнення товару, розбіжностей, неточностей, а також зазначено про відсутність в документах інформації щодо складових митної вартості товару. Подані декларантом, на вимогу митниці, додаткові документи, не спростували, на думку скаржника, сумніви у достовірності наданої інформації. Окрім того, заниження митної вартості товару було підтверджено автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР). Резюмуючи викладене, суб`єкт владних повноважень вважав, що діяв на підставі та в межах законодавства, що регулює спірні правовідносини. ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» не скористалося процесуальним правом на звернення до суду з відзивом на апеляційну скаргу. Відповідно до приписів ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. 19 вересня 2019 року між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» (Покупець) та FUZHOU POWER ELECTRICAL APPLIANCES CO., LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-19/09/12. На умовах визначеного контракту та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив на адресу Покупця поставку товару у вигляді електричних подовжувачів без заземлення та з заземленням (з вимикачем, котушкою), а також у вигляді касет до подовжувача в асортименті (з заземленням, вимикачем). Відповідно до п.3.1 контракту Продавець зобов`язаний поставити товар на умовах Міжнародних правил «Інкотермс 2010» - CIF ODESSA/CHORNOMORS/PIVDENNYI. За умовами контракту (п.4.1) ціна товару вказується в товаросупровідних документах. З метою розмитнення товару декларантом підприємства ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ», за договором про надання послуг митного брокера, до сектору митного оформлення митного поста «Херсон - Центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі подана митна декларація №UA508030/2019/007946 від 11 листопада 2019 року. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було надано: рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; декларація про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів. На вимогу митниці про надання додаткових документів декларант надав: прайс-лист компанії FUZHOU POWER ELECTRICAL APPLIANCES CO., LTD; комерційну пропозицію компанії FUZHOU POWER ELECTRICAL APPLIANCES CO., LTD. Митний орган, перевіряючи, надані декларантом, документи, встановив, що вони не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: - в рахунку - фактурі від 18 вересня 2019 року №1906293 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; - додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. За результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаної партії товару, 12 листопада 2019 року, відповідач прийняв рішення №UA508000/2019/000098/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 6,17 дол. США/кг із застосуванням резервного методу, за ціною товару ввезеного на митну територію за митною декларацією від 11 листопада 2019 року №UA508030/2019/007946. Зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що підставами для його прийняття слугувало таке: 1) у рахунку-фактурі від 18 вересня 2019 року №1906293 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; 2) відсутні документи про страхування товару, а також про його вартість; 3) не надані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На підставі вищевказаного рішення, позивач додатково сплатив митні платежі в сумі 27 859,61 грн. та податок на додану вартість в сумі 68 001,43 грн. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст. 52 Митного кодексу України). У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 Митного кодексу України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 Митного кодексу України). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини(ч.3 ст. 53 Митного кодексу України). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 Митного кодексу України). Стаття 58 Митного кодексу України унормовує визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, частина 1 даної статті встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів. Далі, частини з 2 по 5 даної статті встановлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частина 10 ст. 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, зокрема: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Частина 11 Митного кодексу України забороняє при визначенні митної вартості включати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ніякі інші витрати, крім тих, що передбачені у цій статті. Досліджуючи доводи апеляції про законність прийнятого рішення про корегування митної вартості товарів, колегія суддів встановила таке. Одним із доводів апеляції, це - відсутність підтвердження такої складової митної вартості товару як його страхування. Як правильно зазначив суд першої інстанції, умови контракту №CH-UA-19/09/12 від 12 вересня 2019 року, укладеного позивачем, передбачають поставку товару на умовах Інкотермс-2010 - CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, які встановлюють обов`язок Продавця застрахувати та доставити вантаж до порту відвантаження. Тобто, саме Продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. У випадку, якщо Покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з Продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Колегія суддів звертає увагу, що скаржник в апеляції не заперечує проти застосування декларантом таких умов поставки, але без зазначення будь-яких аргументів, наполягає на обов`язок позивача надати страхові документи. Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року (справа №814/1213/16) за подібними правовідносинами висловив думку про те, що вимога митниці про включення до митної вартості товару вартість страхування є безпідставною, якщо, за умовами поставки, товар не страхувався. Не можна визнати обґрунтованими також доводи скаржника про відсутність у рахунку - фактурі від 18 вересня 2019 року №1906293 реквізитів продавця та відсутність посилання на контракт. Рахунок-фактура (англ. invoiceaccount, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handelsfaktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Колегія суддів зазначає, що затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення, законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом рахунок-фактури (інвойсу), а тому, вказівка митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є такою, що не заснована на законодавстві. Понад те, є правильним зауваження декларанта, що відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунку-фактурі жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару. Також суд апеляційної інстанції критично оцінює довід Чорноморської митниці Держмитслужби про те, що прайс-лист, наданий декларантом, має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить його суті як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців відправника товару. Так, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. Отже, комерційна пропозиція (оферта) або прейскурант (прайс-лист) не є обов`язковими документами, відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які повинні подаватися декларантом, та в розумінні норм даного Кодексу тими документами, які визначають та/або впливають на числові значення складових митної вартості товару. Довід скаржника, в особі Чорноморської митниці Держмитслужби, про спрацювання АСАУР під час розмитнення товарів, заявлених позивачем щодо можливого заниження митної вартості, не може бути єдиною підставою для корегування митної вартості товару, оскільки відомості, які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДФС України мають лише допоміжний інформаційний характер та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій. Так, наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Також, є справедливим зауваження позивача, що така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, адже в ній відсутні відомості про корегування митної вартості товару, а також судових рішень, де предметом спору було визначення митної вартості товару. Варто відзначити, що наведена вище позиція ґрунтується на рішенні Верховного Суду у справі № 820/636/17. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» митна вартість товару відповідає ціні господарської операції та є сплаченою у повному обсязі, позаяк надані для митного оформлення документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню. При цьому, згідно висновків щодо застосування норм права, викладених зокрема у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №814/2659/16), однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана недостатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, відсутні підстави для задоволення апеляції. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення. Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 01.06.2020 року.