Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/210/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року справа №360/210/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 360/210/20 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_2 в інтересах, ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів,- ВСТАНОВИВ: В січні 2020 року ОСОБА_2 (далі - представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 серпня 2013 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії), як встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року у адміністративній справі № 757/23411/13-а у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (т.1, а.с. 2-15). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено (т.1, а.с.155-161). Представник позивача, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що право позивача на призначення пенсії за віком вже доведено постановою суду у минулій справі № 757/23411/13-а. На період звернення позивача до пенсійного органу, та отриманої від нього відповіді щодо визначення Пенсійним фондом України уповноваженого пенсійного органу, стосовно розгляду заяви позивача про призначення пенсії, паспорт громадянина України для виїзду за кордон позивача був дійсний. Вважає, що всі факти на підставі яких можливо дійти висновку про існування у позивача права для призначення та виплати пенсії встановлені у справі № 757/23411/13-а. Вважає, Пенсійний фонд України визначив органом уповноваженим розглянути заяву позивача та призначити їй пенсію саме Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області. Посилається на ч. 1 ст. 1 постанови КМУ від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» відповідно до якої забороняється вимагати від особи, яка подає заяву для призначення пенсії, документи, що підтверджують відомості, а також відомості, які містяться в інформаційних системах Пенсійного фонду України та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 166-180). Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідно до п. 1. розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, особа яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, наданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, на ім`я позивача, був недійний, позивачем не було додано до заяви будь-якого документу, який би підтверджував громадянство України. Вважає, що рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року. Посилається на існування судового рішення у справі № 757/23411/13-а, яким задоволено позовні вимоги позивача до Управління пенсійного фонду України в м. Красному Лучі про нарахування та виплату позивачу пенсії з 19.08.2013 року, за яким позивачу необхідно замінити відповідача та довести до виконання. Вважає, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу представника позивача без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 (т.1, арк.спр. 25, 62). Як вбачається з постанови Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року у справі № 757/23411/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити призначення та виплату пенсії за віком особі, яка проживає за межами України, задоволено частково (т. 1, арк. спр. 18-22, 127 зв. - 129, 146-147, 148-149): - визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо передачі уповноваженому територіальному органу заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату останній пенсії за віком; - зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставах, визначених законодавством, починаючи з 19 серпня 2013 року; - у задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. 11 серпня 2016 року позивачу видано виконавчий лист у справі № 757/23411/13-а про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставах, визначених законодавством, починаючи з 19 серпня 2013 року (т. 1, арк. спр. 51-52, 126 зв. - 127). Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 21 вересня 2017 року ВП № 54747488 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11 серпня 2016 року Печерським районним судом м. Києва, про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставах, визначених законодавством, починаючи з 19 серпня 2013 року (т. 1, арк. спр. 54, 129 зв. - 130, 142-143, 152-154). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року у справі № 757/23411/13-а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні відмовлено (арк. спр. 144, 150-151). Листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 21 грудня 2017 року № 22822/В-11 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області визначено уповноваженим органом для вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_1 (т. 1, арк. спр. 55, 130 зв.). 06 серпня 2019 року представник позивача Алексєєв М.С. листом від 30 липня 2019 року № 4797 подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в інтересах ОСОБА_1 нотаріально посвідчену та апостільовану заяву позивача від 30 жовтня 2017 року, зареєстровану 06 серпня 2019 року за № 3047, про призначення пенсії, додавши до неї документи, зазначені в розписці-повідомленні (т. 1, арк. спр. 60-64, 113 зв. - 115, 122-123). У розписці-повідомленні до заяви від 30 жовтня 2017 року, зареєстрованої 06 серпня 2019 року за № 3047, відповідачем зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року та трудова книжка; та запропоновано подати вказані документи у строк до 05 листопада 2019 року (т. 1, арк. спр. 64, 109 зв.). Зі змісту листа від 11 листопада 2019 року № 6167 вбачається, що 06 серпня 2020 року представник позивача звернувся з заявою про призначення пенсії позивачу та надав всі необхідні оригінали документів. Також представником позивача надано копію трудової книжки. З посиланням на підпункт 2 пункту 6 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 представник позивача зауважив, що у разі необхідності відповідач має право сам отримати додаткові документи, шляхом направлення відповідних запитів (т. 1, арк. спр. 69-70). Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року про призначення пенсії, за результатами якої прийнято рішення від 07 листопада 2019 року № 3047/2019 ( ОСОБА_1 ) про відмову у призначенні пенсії за віком (т. 1, арк. спр. 71-74, 131 зв. - 133). Дослідженням змісту рішення від 07 листопада 2019 року № 3047/2019 ( ОСОБА_1 ) встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з таких підстав: - представником заявниці надано копію з копії паспортного документу, термін дії якого закінчився, та протягом трьох місяців після подання заяви та після повідомлення про це дійсного документу надано не було; - не надано оригіналу основного документу про стаж - трудової книжки; - існує судове рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 і управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку не є відповідачем по даній справі. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними представник позивача звернувся до суду. Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною першої статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Так статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно з частинами 2 та 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено в рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 визначений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. […]; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). […]; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи […]; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку). Пунктом 2.9 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 закріплено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1). Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1). Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Разом з тим, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку № 22-1. Призначення та отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не дотримано вимог пунктів 2.9, 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1, що унеможливлює прийняття рішення на користь позивача. Апеляційний суд не приймає посилання апелянта на постанови КМУ від 17.07.2019 року № 681 (далі-Постанова № 681) «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» відповідно до вимог якої забороняється вимагати від особи, яка подає заяву для призначення пенсії, документи, що підтверджують відомості, а також відомості, які містяться в інформаційних системах Пенсійного фонду України та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виходячи з наступного. Приписами підпункту 1 пункту 1 Постанова № 681 визначено, що для призначення, перерахунку, поновлення, припинення, продовження виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведення з одного виду пенсії на інший (далі - призначення пенсії) на запит органів, які призначають пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня його отримання подаються такі відомості: - з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). Відомості подаються Державною фіскальною службою відповідно до закону; - з Державного реєстру актів цивільного стану громадян - дата та місце народження і походження особи, про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, інші акти цивільного стану особи. Відомості подаються в порядку, встановленому Міністерством юстиції та Пенсійним фондом України; - з централізованого банку даних з проблем інвалідності - про осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю. Відомості подаються у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом України; - з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, - про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою. Відомості подаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом України; - з реєстрів даних про дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, - про здобуття такими дітьми та учнями дошкільної та загальної середньої освіти. Відомості подаються структурними підрозділами, відповідальними за створення та постійне оновлення зазначених реєстрів, відповідно до Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 76, ст. 2325; 2018 р., № 80, ст. 2663). Відомості подаються в порядку, встановленому Міністерством освіти і науки та Пенсійним фондом України; - з реєстрів територіальних громад - про місце проживання/перебування особи із зазначенням адреси житла/місця перебування. Відомості подаються органами реєстрації Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Постанови № 681 забороняється вимагати від особи, яка подає заяву для призначення пенсії, документи, що підтверджують відомості, зазначені у підпункті 1 цього пункту (крім випадку, коли такі відомості відсутні або містять розбіжності у відповідній інформаційній системі або особа не надала згоди на отримання та обробку її персональних даних з певної інформаційної системи), а також відомості, які містяться в інформаційних системах Пенсійного фонду України та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Положення щодо обміну відомостями, зазначеними у підпункті 1 цього пункту, діють до організації електронної інформаційної взаємодії відповідних інформаційних ресурсів згідно з Порядком організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 357 «Деякі питання організації електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 41, ст. 1450). З аналізу викладеного вбачається, що у вказаних реєстрах відсутня інформація щодо паспортних даних (окрім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) та трудового стажу. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI). Згідно з абзацом 1 частини першої статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 5492-VI кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років. Пунктом 14 частини сьомої статті 22 Закону № 5492-VI визначено, що до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: дата закінчення строку дії документа. Відповідно до частини десятої статті 22 Закону № 5492-VI у разі втрати паспорта громадянина України для виїзду за кордон або закінчення строку його дії під час перебування в Україні громадянина, який постійно проживає за кордоном, оформлення та видача йому паспорта для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру. Згідно з частиною шістнадцятою статті 22 Закону № 5492-VI оформлення і видача замість втраченого або викраденого та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру (у разі проживання заявника в Україні) чи ЗДУ (у разі постійного проживання або тимчасового перебування заявника за кордоном). Пунктом 1 «Перехідних положень» Закону № 5492-VI визначено, що документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні. Згідно з підпунктом 2 пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі: закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії. Відтак, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що засвідчує особу, виключно протягом дії такого паспорта та втрачає чинність після закінчення строку його дії. Проте, паспорт ОСОБА_1 для виїзду за кордон від 15 січня 2009 року № РО312965 був чинним до 15 січня 2019 року (т,1, арк. спр. 25-42, 111). Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим», документ, що посвідчує особу, для громадян України - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, який має такі обов`язкові реквізити, як прізвище, ім`я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, яка видала документ, дату видачі. Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії, представником позивача разом із заявою про призначення пенсії подано лише копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_1 з терміном дії до 15 січня 2019 року, та надано надруковану на друкарській машинці копію виписки з трудової книжки ОСОБА_1 від 14 жовтня 1958 року, завірену головним консультантом по кадрам управління юстиції Луганської обласної державної адміністрації без зазначення дати засвідчення. У строк, визначений в розписці-повідомленні до заяви про призначення пенсії, позивачем оригінал трудової книжки та документ, що посвідчує особу громадянина України, надані не були. Колегія суддів зазначає, що позивачем розпочато повторну процедуру звернення щодо призначення пенсії, під час якої не дотримано вимог щодо надання необхідних документів для розгляду питання щодо призначення пенсії. Таким чином, оскільки заявником разом із заявою від 30 жовтня 2017 року про призначення пенсії позивачу відповідачу не наданий чинний документ, що посвідчує особу заявника як громадянина України, та оригінал трудової книжки, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, а викладені у позовній заяві вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування такого рішення є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити. Апеляційний суд також відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача стосовно зупинення провадження у даній справі, оскільки вирішення питання про заміну відповідача у справі № 757/23411/13-а не впливає на вирішення справи по суті у даній справі з підстав того, що як вже зазначалось позивачем розпочато повторну процедуру звернення щодо призначення пенсії, яка відповідно до вказаних нормативно правових актів передбачає надання відповідних документів. Вирішення ж питання про заміну сторони у вказаному провадженні надасть змогу позивачеві виконати рішення суду у справі № 757/23411/13-а. Вимоги апелянта про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 серпня 2013 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) як встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року у адміністративній справі № 757/23411/13-а у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів є похідними, тобто такими, що залежать від задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому судом першої також правомірно відмовлено у їх задоволенні. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 360/210/20 за позовом ОСОБА_2 в інтересах, ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 360/210/20 - залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 1 червня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19). Суддя-доповідач: І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Г.М. Міронова