Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/35014/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35014/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (суддя Ремез К.І.) в справі № 160/35014/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС) про: визнання протиправною відмову від 03 вересня 2025 року № 1210-2481/1210-25 у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII; зобов`язання оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт, не заперечуючи подання нею заяви - анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відносно її доньки ОСОБА_3 , 2009 року народження, з метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вказує, що на сьогодні наявна підготовка документів для подачі заяви до суду з метою виключення зазначеної інформації з Єдиного демографічного реєстру щодо ОСОБА_2 у зв`язку тим, що під час оформленням документів для подачі даної заяви представниками відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не надано повної інформації щодо її дій та не роз`яснено наслідки підписання зазначених документів, чим введено її в оману. Звертає увагу, що будь-яких інших документів, крім паспорта для виїзду за кордон, які передбачені законом «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ОСОБА_2 не отримувала, а працівниками ДМС не було роз`яснено права та не повідомлено про систему присвоєння номеру УНЗР, що порушує права людини. У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулась до Відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, у зв`язку із досягненням шістнадцятирічного віку ОСОБА_2 . Відповідач листом від 03.09.2025 повідомив позивача про те, що за обліками ЄІАС УМП 02.03.2017 позивачку документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, строком дії до 08.06.2022 та присвоєно: унікальний номер запису в Реєстрі. Вищезазначений паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій видано на підставі заяви внаслідок особистого волевиявлення позивачки та надання згоди на обробку персональних даних. ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій, строком дії до 02.03.2021 з присвоєнням УНЗР №20090805-01580 за особистою згодою ОСОБА_1 як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. На час розгляду цієї судової справи, дані про ОСОБА_2 вже внесені до Єдиного державного демографічного реєстру з присвоєнням УНЗР №20090805-01580 при внесенні відцифрованого образу обличчя та відбитків пальців рук, за її згодою при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а доказів того, що позивачка не мала наміру отримувати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій, та не надавала згоду на оформлення таких документів, до матеріалів справи позивачем долучено не було. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні законні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 27 серпня 2025 року із заявою, складеною в довільній формі, до відділу №11 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області, про оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Відділом №1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області листом №1210-2481/1210-25 від 03 вересня 2025 року роз`яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства. Спірним в цій справі є питання наявності підстав для видачі паспортного документу у формі книжечки. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Відповідно до частини першої статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним. Відповідно до частин першої - другої статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Згідно з частинами першої - другої статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною четвертою статті 21 Закону 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III встановлено, що документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України. Відповідно до вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення № 2503-ХІІ). За положеннями пункту 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За приписами пунктів 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591, затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок). Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Так, пунктом 1 розділу ІІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; ) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). За змістом пункту 1 розділу І Тимчасового порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Відповідно до пункту 2 розділу І цього порядку паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України». Пунктом 3 розділу І Тимчасового порядку № 456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС): 1) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною,- на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники). Разом з тим, частиною 2 статті 21 Закону № 5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком № 302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт (пункт 3). Правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), спірним в якій було питання права особи мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. В цьому випадку неповнолітній ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі - 02 березня 2017 року, строком дії до 02 березня 2021 року, орган, що видав, - 1202 ВОД №2 УПГПРЕ ГУДМС України в Дніпропетровській області, з присвоєним УНЗР 20090805-01580. При цьому при оформленні неповнолітній ОСОБА_2 паспорту для виїзду за кордон її законним представником ОСОБА_1 надавалась згода на обробку персональних даних, персональні дані цієї особи раніше вже внесені до Реєстру, тому висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), не є застосовними до спірних правовідносин. Верховним Судом у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, від 28 листопада 2024 року у справі № 420/6552/24 викладено висновок, відповідно до якого використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя. Оскільки неповнолітньою ОСОБА_2 , в інтересах якої подано позов у цій справі, використовувався паспорт громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, суд доходить до висновку про відсутність підстав для видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки), адже отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права цієї особи та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Також суд звертає увагу, що відповідачем не приймалось рішення про відмову у видачі паспорту у формі книжечки, а у листах надано роз`яснення питання оформлення паспортного документу. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Подана законним представником ОСОБА_1 заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII, у цій заяві позивач не навів та не довів жодну з обставин, яка дає правові підстави для заміни паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки. Крім того, враховуючи недотримання саме позивачем процедури, встановленої приведеними вище нормативними актами (як мінімум, відсутність заяви-анкети), у відповідача не виник обов`язок із оформлення паспортного документа у формі книжечки. Також суд визнає хибними доводи позивача про відкликання згоди на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру як підставу позову. Закон № 5492-VI не містить приписів стосовно вилучення інформації стосовно особи із Реєстру. Відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон №2297-VI) суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. За положеннями частини другої та третьої статті 15 Закону № 2297-VI персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку. Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19 погоджено висновок суду апеляційної інстанції та зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру оскільки спеціальним законом, а саме Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус № 5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації. Присвоєння унікального номера особі як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону України № 5492-VІ та/чи робити з нього винятки. Також суд відхиляє покликання апелянта на необхідність врахування висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №806/3265/17, інших рішеннях Верховного Суду, суд відхиляє, позаяк правові висновки, на які посилається позивач, зроблені у правовідносинах, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є в повній мірі подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у даній справі. Стосовно доводів апелянта про те, що під час оформленням документів для подачі даної заяви представниками відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не надано повної інформації щодо наслідків її дій, чим введено її в оману, суд зауважує таке. Статтею 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7). Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон № 5492-VІ та прийняті на виконання цього Закону урядовими постанови від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» (далі - постанова № 152), від 18 жовтня 2017 року № 784 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації», від 26 листопада 2014 року №669 «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» (далі Порядок). Усі документи, які перелічено в частині першій статті 13 Закону № 5492-VI, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України та посвідчення водія, згідно із Законом № 5492-VI, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія, номер, дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення. Абзацом другим статті 4 Закону №5492-VI установлено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону № 5492-VI). Частиною третьою статті 10 Закону № 5492-VI установлено, що для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку. Отже, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта, зокрема, автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі. Відтак, позивач у будь-якому випадку мала усвідомлювати наслідки надання згоди на внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Враховуючи, що при оформлені заяв-анкет задля оформлення паспорту громадянина України неповнолітній її законним представником надавалась згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук, у зв`язку з чим присвоєно Лукояновій А.П. унікальний номер запису реєстру 20090805-01580, УНЗР присвоєно неповнолітній ОСОБА_2 із дотриманням вимог Закону № 5492-VI, а також Закону № 2297-VI. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в справі № 160/35014/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в справі № 160/35014/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 20 квітня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко