Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/19800/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/19800/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати неправомірною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 08.03.2025 за вихідним №1216-827/1216-25 у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка в інтересах неповнолітньої дитини має право на отримання паспорта у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а відповідач протиправно відмовив їй у видачі такого документа. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 08.03.2025 за вихідним №1216-827/1216-25 у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі книжечки. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон: - серії НОМЕР_1 , дата видачі 05.02.2016, строком дії до 05.02.2020, органом 1202 (орган, що видав 1202 ВОД №2 УПГПРЕ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (наразі недійсний)); серії СА №133354, дата видачі 13.04.2021, строком дії до 13.04.2025, орган видачі 1210 (орган, що видав 1210 Відділ №1 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській), який є чинним; серії СР №808973, дата видачі 18.05.2023, строком дії до 18.05.2027, органом 1216 (орган, що видав 1216 Відділ №7 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області), який є чинним. У зв`язку з цим, має присвоєний УНЗР №20090713-00516, за особистою згодою ОСОБА_1 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, законний представник ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 , надала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже сформовано. Безпідставним є посилання на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 (зразкова справа), оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи в з зверталася за оформленням біометричних документів. У зв`язку з тим, що неповнолітньому присвоєні УНЗР №20090713-00516. адміністративна справа №160/19800/25 не є типовою відносно зразкової справи №806/3265/17. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.03.2025 позивачка звернулась до відділу № 7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою видати її сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних. Листом від 08.03.2025 за № 1216-827/1216-25 відповідачем було надано відповідь позивачу, відповідно до якого з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку. Таку відмову позивачка вважає протиправною та такою, що порушує її конституційні права як громадянина України, що стало підставою для звернення до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Відповідно до частини першої статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним. Відповідно до частин першої - другої статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Згідно з частинами першої - другої статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною четвертою статті 21 Закону 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III встановлено, що документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України. Відповідно до вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ). За положеннями пункту 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За приписами пунктів 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591, затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок). Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Так, пунктом 1 розділу ІІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). За змістом пункту 1 розділу І Тимчасового порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Відповідно до пункту 2 розділу І цього порядку паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України». Пунктом 3 розділу І Тимчасового порядку № 456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС): 1) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною,- на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники). Разом з тим, частиною 2 статті 21 Закону № 5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком № 302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт (пункт 3). Правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), спірним в якій було питання права особи мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. Матеріалами справи встановлено, що в цьому випадку неповнолітньому ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 05.02.2016, строком дії до 05.02.2020, органом 1202 (орган, що видав 1202 ВОД №2 УПГПРЕ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (наразі недійсний)); серії СА №133354, дата видачі 13.04.2021, строком дії до 13.04.2025, орган видачі 1210 (орган, що видав 1210 Відділ №1 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській), який є чинним; серії СР №808973, дата видачі 18.05.2023, строком дії до 18.05.2027 При цьому при оформленні неповнолітньому ОСОБА_2 його законним представником ОСОБА_1 надавалась згода на обробку персональних даних, персональні дані цієї особи раніше вже внесені до Реєстру, тому висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), не є застосовними до спірних правовідносин. Верховним Судом у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, від 28 листопада 2024 року у справі № 420/6552/24 викладено висновок, відповідно до якого використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя. Оскільки, неповнолітньому ОСОБА_2 , в інтересах якого подано позов у цій справі, використовувався паспорт громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, суд доходить до висновку про відсутність підстав для видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки), адже отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права цієї особи та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Висновок суду першої щодо задоволення позовних вимог є помилковим, оскільки такий фактично ґрунтується на відсутності заборони у видачі паспорту у вигляді книжечки, а також на тому, що підставою для відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України відповідач зазначив відсутність відповідного рішення суду, що не передбачено пунктом 1 розділу Х Тимчасового порядку, й ця обставина не може бути підставою для відмови у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не приймалось рішення про відмову у видачі паспорту у формі книжечки, а у листі надано роз`яснення питання оформлення паспортного документу. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Подана законним представником заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII, у цій заяві позивач не навів та не довів жодну з обставин, яка дає правові підстави для заміни паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки. Крім того, враховуючи недотримання саме позивачем процедури, встановленої приведеними вище нормативними актами, (як мінімум, відсутність заяви-анкети) у відповідача не виник обов`язок із оформлення паспортного документа у формі книжечки. З урахуванням викладеного, колегія суддів ввжає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року скасувати. Ухвалити в справі нове cудове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко