Постанова 4854 № 420/1256/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1256/26 Суддя першої інстанції - Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №420/1256/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Пересипського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Пересипського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Пересипського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20110108-00926 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати протиправними дії Державної міграційної служби України (відповідь №Г-8846-25/6.1/6051-25 від 03 жовтня 2025 року) щодо відмови вжити заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20110108-00926 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20110108-00926 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати протиправними дії Пересипського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Г_30/6/5116-25/5116/41-25 від 03 вересня 2025 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №420/1256/26. Апелянт, серед іншого, зазначила, що невірність позиції відповідача та суду полягає в тому, що змушування дитини отримати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки порушує її право на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, який є в обігу та не існує жодних обмежень, встановлених законом щодо його видачі, навіть при попередньому оформленні біометричного документа; Просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. 22 травня 2026 року від Державної міграційної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначив, що використання ОСОБА_2 раніше паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №420/1256/26. 02 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 16 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що 21 липня 2016 року ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 (дата видачі 21 липня 2016 року, орган видачі 5116). Також, під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20110108-00926. 21 серпня 2025 року до Пересипського відділу надійшла заява ОСОБА_2 та її законного представника ОСОБА_1 про оформлення та видачу паспорта громадянина України ОСОБА_2 зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ у вигляді книжечки, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР). Листом Пересипського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03 вересня 2025 року, а також листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 08 серпня 2025 року та листом ДМС України від 03 жовтня 2025 року, на звернення позивача, відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, з огляду на те, що УНЗР є незмінним та під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (виданого у 2016 році) дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20110108-00926. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України" документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. З 06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру. Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Законом №1474-VIII від 14 липня 2016 року частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України". Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку №302). Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Пунктами 14 та 46 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого. Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема, щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року по справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року по справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року по справі №240/575/20. Статтею 1 Закону України «Про обробку персональних даних» (далі Закон №2297-VI) встановлено, що цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Відповідно до ч.2 ст.8 Закон №2297-VI суб`єкт персональних даних має право, зокрема, пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону (ч.1 ст.15 Закон №2297-VI). Статтею 4 Закону про ЄДДР визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру врегульовано ст.10 Закону про ЄЄДР. Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі, замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (ч. 3 ст. 10 Закону про ЄДДР). До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, крім іншого, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (п.1 ч.1 ст.13 Закону про ЄДДР). Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 21 липня 2016 року. Також, під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20110108-00926. При оформленні нею було надано згоду на обробку персональних даних, дані про ОСОБА_2 внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і їй було присвоєно унікальний номер запису. Так, суд першої інстанції встановив, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивач та її дитина не зазначали про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Докази іншого матеріали справи не містять. Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів враховує, що позивачем надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з чим ОСОБА_2 вже було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі. Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові по справі №380/5977/21 від 08 червня 2023 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку зі встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки. Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21. Щодо звернення уваги апелянтом у своїй скарзі на висновки, викладені Великою Палатою в постанові по справі №806/3265/17 від 19 вересня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне. У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. У даній справі, позивач звернулась до органу міграційної служби із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, замість паспорту громадянина України у вигляді ID-картки. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. Отже, у Єдиному державному демографічному реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 , та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв