Постанова 4872 № 916/87/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/87/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Богатиря К.В., при секретарі судового засідання: Станковій І.М., за участю представників: від Державного підприємства "Інвестжитло" - участі не брали, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" - участі не брали, від Міністерства оборони України - Добров Ю.І., розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Інвестжитло" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Желєзною С.П., м. Одеса, у справі №916/87/20 за позовом: Державного підприємства "Інвестжитло" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України про скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків ВСТАНОВИВ: У січні 2020 р. Державне підприємство "Інвестжитло" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал", в якому просило скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Т.І. від 27.09.2019 за індексним номером: 48909342, витребувати у відповідача будівлю центральної розподільної підстанції (ЦРП), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, та стягнути з останнього збитки у розмірі 27586,88 грн і упущену вигоду у розмірі 25995,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належна Державному підприємству "Інвестжитло" на праві власності будівля центральної розподільної підстанції (ЦРП) літ."М", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, протиправно вибула з володіння позивача за відсутності волевиявлення останнього, а саме: у зв`язку з самовільним захопленням вказаної будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" та неправомірним оформленням за ним права власності на даний об`єкт нерухомого майна, що зумовило понесення позивачем збитків. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, а в подальшому 10.02.2020 за зазначеною позовною заявою місцевим господарським судом відкрито провадження у справі №916/87/20 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України. Одночасно з поданням позовної заяви Державне підприємство "Інвестжитло" звернулося до місцевого господарського суду з заявою про забезпечення позову б/н від 31.12.2019 (вх.№2-28/20 від 08.01.2020), в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю центральної розподільної підстанції (ЦРП) літ. "М", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського,

35. В обґрунтування даної заяви позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на самовільно захоплену відповідачем будівлю центральної розподільної підстанції (ЦРП) літ. "М" за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у даній справі. Крім того, Державне підприємство "Інвестжитло" зазначило про неможливість зняття ним показань лічильників електроенергії, розміщених у спірній будівлі, з огляду на відсутність у останнього фізичного доступу до неї, при цьому спірний об`єкт нерухомого майна живить струмом інші належні позивачу споруди, а тому припинення електропостачання у зв`язку з несплатою вартості спожитої підприємством електроенергії неминуче призведе до зупинення його господарської діяльності. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні заяви Державного підприємства "Інвестжитло" б/н від 31.12.2019 (вх.№2-28/20 від 08.01.2020) про забезпечення позову у справі №916/87/20 відмовлено. Вказана ухвала суду мотивована недоведеністю позивачем існування обставин, які у випадку задоволення позовних вимог утруднять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі. Не погодившись з постановленою ухвалою, Державне підприємство "Інвестжитло" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/87/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову б/н від 31.12.2019 (вх.№2-28/20 від 08.01.2020) задовольнити. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що за відсутності арешту, накладеного на будівлю центральної розподільної підстанції (ЦРП) літ. "М" за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, відповідач має можливість злочинним шляхом відчужити спірний об`єкт нерухомого майна на користь третіх осіб, що у разі задоволення позовних вимог у даній справі зумовить неможливість виконання судового рішення. Крім того, апелянт зазначає про те, що обставини, які мають значення для вирішення питання щодо забезпечення позову у даній справі, а саме: факти належності спірного майна позивачу на праві власності та самовільного захоплення цього майна відповідачем, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями свідоцтва про право власності САЕ №070022 від 24.02.2011 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.11.2019, які були додані Державним підприємством "Інвестжитло" до позовної заяви. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.02.2020 (вх.№500/20/Д1 від 18.02.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач зазначає про те, що доводи Державного підприємства "Інвестжитло" щодо неправомірного заволодіння відповідачем спірною будівлею центральної розподільної підстанції та належності вказаного майна позивачу на праві власності повинні розглядатись судом під час вирішення спору по суті, а не під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 03.02.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 17.02.2020 справу №916/87/20 призначено до розгляду на 04.03.2020 об 9:30. Між тим у зв`язку з непрацездатністю судді Поліщук Л.В. за розпорядженням керівника апарату суду №83 від 02.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/87/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/87/20 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Богатиря К.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у визначеному складі суддів справу №916/87/20 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.03.2020 о 10:00. Однак, 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020. Рішенням Ради суддів України від 17.03.2019 №19 затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу "COVID-19", який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких Рада суддів України рекомендує на період карантину встановити особливий режим роботи судів України. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 було вирішено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства "Інвестжитло" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/87/20 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням ситуації, яка склалася в державі у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, для здійснення повного та всебічного апеляційного розгляду справи відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а також повідомлено учасників справи про те, що розгляд даної справи, призначений ухвалою суду від 03.03.2020 на 10:00 год 25.03.2020, не відбудеться, а про дату та час розгляду справи №916/87/20 учасники справи будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою. 04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо. З огляду на викладене, враховуючи прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість призначення справи №916/87/20 до розгляду на 27.05.2020 о 16:00, про що було постановлено відповідну ухвалу від 12.05.2020. У судовому засіданні 27.05.2020 представник Міністерства оборони України просив апеляційну скаргу задовольнити, представники Державного підприємства "Інвестжитло" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.161-163). Міністерство оборони України своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника Міністерства оборони України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011). Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Колегія суддів враховує, що позивачем в позовній заяві у даній справі об`єднано вимогу немайнового характеру (про скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Т.І. від 27.09.2019 за індексним номером: 48909342) та вимоги майнового характеру (про витребування у відповідача будівлі центральної розподільної підстанції (ЦРП), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, та про стягнення з останнього збитків у розмірі 27586,88 грн і упущеної вигоди у розмірі 25995,47 грн), при цьому у заяві про забезпечення позову б/н від 31.12.2019 (вх.№2-28/20 від 08.01.2020) Державне підприємство "Інвестжитло" не конкретизує на забезпечення якої саме з вимог останнє просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вищезазначену будівлю центральної розподільної підстанції, а відтак апеляційний господарський суд виходить з того, що обрані позивачем заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення всіх заявлених ним позовних вимог, незалежно від їх характеру. Зокрема, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18. Водночас умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: -розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; -забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; -наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; -імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19. Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову Державне підприємство "Інвестжитло" послалося на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на самовільно захоплену відповідачем будівлю центральної розподільної підстанції (ЦРП) літ. "М" за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у даній справі. Між тим апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову від 09.01.2020 відсутні та позивачем до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження спірної будівлі центральної розподільної підстанції, або здійснює підготовку до вчинення таких дій, відтак всі доводи заяви Державного підприємства "Інвестжитло" про забезпечення позову б/н від 31.12.2019 (вх.№2-28/20 від 08.01.2020) щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях. Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19. Посилання апелянта на наявність у нього права власності на будівлю центральної розподільної підстанції (ЦРП) літ. "М" за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, та неправомірність заволодіння відповідачем вказаним майном стосуються обґрунтування підстав позову, тобто суті позовних вимог, та жодним чином не свідчать про необхідність забезпечення позову, оскільки сам факт наявності між сторонами судового спору не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19. Колегія суддів зауважує на тому, що до заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було додано жодного документу, окрім квитанції про сплату судового збору, а тому суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову має можливість здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача виключно на підставі документів, доданих ним до позовної заяви. Додана до позовної заяви копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань б/н від 04.11.2019 не є належним та достатнім доказом для застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову, оскільки сам по собі факт відкриття Хмельницьким відділенням поліції Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області на підставі заяви Державного підприємства "Інвестжитло" кримінального провадження №12019161470001460 не свідчить про наявність підстав для накладення арешту на спірну центральну розподільну підстанцію, що з 23.10.2018 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер-Метал" на праві приватної власності. Доводи скаржника про неможливість зняття ним показань лічильників електроенергії, розміщених у спірній будівлі, з огляду на відсутність у останнього фізичного доступу до неї, разом з посиланнями апелянта на те, що спірний об`єкт нерухомого майна живить струмом інші належні позивачу споруди, а тому припинення електропостачання у зв`язку з несплатою вартості спожитої підприємством електроенергії неминуче призведе до зупинення його господарської діяльності, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, вказані твердження не підтверджені жодними належними у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, а по-друге, факт неможливості виконання позивачем своїх зобов`язань перед постачальником електричної енергії, беручи до уваги предмет позову у даній справі, який не стосується правовідносин споживання позивачем будь-яких комунальних послуг, в тому числі і електроенергії, не має вирішального значення для вирішення питання про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб - накладенням арешту на спірне нерухоме майно. Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду або ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Інвестжитло" б/н від 31.12.2019 (вх.№2-28/20 від 08.01.2020) про забезпечення позову у справі №916/87/20. З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 09.01.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/87/20 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Інвестжитло" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/87/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя К.В. Богатир