Постанова 4872 № 916/2984/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2984/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Богатиря К.В., при секретарі судового засідання: Станковій І.М., за участю представників: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" - участі не брали, від Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" - Носкіна І.М., розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 про забезпечення позову, прийняту суддею Рогою Н.В., м. Одеса, у справі №916/2984/17 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" про стягнення 2 662 242,61 грн ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" звернулося з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 2662242,61 грн, з яких: 1054742,85 грн основної заборгованості та 1607499,76 грн штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №2707 від 27.07.2017. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 06.12.2017 порушено провадження у справі №916/2984/17. 18.12.2019 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" надійшла заява про забезпечення позову б/н від 13.12.2019 (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019), в якій останнє просило вжити заходи забезпечення позову у справі №916/2984/17 шляхом накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, б.5, оф.1, ЄДРПОУ: 39538271, п/р НОМЕР_1 в ПАТ "УКРСИББАНК", МФО: 351005) в розмірі 2662242,61 грн. В обґрунтування даної заяви позивач посилався на проведення досудового розслідування за кількома кримінальними провадженнями, відкритими за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 358 Кримінального кодексу України, а саме: щодо шахрайських дій та підробки документів стосовно нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, 6/ вул. Морська, 8, до яких можливо причетні посадові особи Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", при цьому саме щодо вищезазначеного об`єкта нерухомого майна між сторонами було укладено договір підряду №2707 від 27.07.2017, за яким у відповідача перед позивачем виникла заборгованість. З огляду на викладене, беручи до уваги істотну ціну позову, позивач зазначав про існування обґрунтованих ризиків того, що у разі задоволення позову у даній справі подібні протиправні дії посадових осіб відповідача можуть утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 у справі №916/2984/17 (суддя Рога Н.В.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" про забезпечення позову (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019); накладено арешт на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, б.5, оф.1, ЄДРПОУ: 39538271, п/р НОМЕР_1 в ПАТ "УКРСИББАНК", МФО: 351005) в розмірі 2662242,61 грн. Вказана ухвала суду мотивована тим, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та законних інтересів, зокрема, права на здійснення господарської діяльності, відновлення якого у разі невжиття відповідних заходів буде неможливим, призведе до понесення останнім збитків та зумовить неефективність обраного ним способу захисту порушеного права. Не погодившись з постановленою ухвалою, Обслуговуючий кооператив "ЕКОДОМ-1" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 у справі №916/2984/17 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" про забезпечення позову (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019). Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачем наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" в розмірі 2662242,61 грн, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на погіршення свого майнового стану, в тому числі і доказів на підтвердження того, що наявні у останнього грошові кошти можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання судового рішення. Апелянт також зазначає про те, що станом на момент надходження до суду першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" про забезпечення позову б/н від 13.12.2019 (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019) провадження у справі №916/2984/17 було зупинене до одержання результатів судової експертизи, а тому місцевий господарський суд безпідставно поновив провадження у даній справі для розгляду вищезазначеної заяви про забезпечення позову, оскільки обставини, що слугували підставою для зупинення провадження, не усунуті. Крім того, скаржник зауважує на тому, що суд першої інстанції під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову допустив порушення норм процесуального права, оскільки не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення, порушивши цим баланс інтересів сторін. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 14.02.2020 (вх.№155/20/Д2 від 14.02.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає, що наявність відкритих кримінальних проваджень щодо шахрайських дій та підробки документів стосовно нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, 6/ вул. Морська, 8, до яких можливо причетні посадові особи Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", є належним та достатнім доказом існування достатньо обґрунтованих ризиків того, що у разі задоволення позову у даній справі подібні протиправні дії посадових осіб відповідача можуть утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Водночас позивач наголошує на тому, що вирішення під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову питання застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 03.02.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 17.02.2020 справу №916/2984/17 призначено до розгляду на 04.03.2020 о 10:30. Між тим у зв`язку з непрацездатністю судді Поліщук Л.В. за розпорядженням керівника апарату суду №81 від 02.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2984/17. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/2984/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Богатиря К.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у визначеному складі суддів справу №916/2984/17 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.03.2020 об 11:00. Однак, 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020. Рішенням Ради суддів України від 17.03.2019 №19 затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу "COVID-19", який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких Рада суддів України рекомендує на період карантину встановити особливий режим роботи судів України. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 було вирішено розглянути апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 про забезпечення позову у справі №916/2984/17 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням ситуації, яка склалася в державі у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, для здійснення повного та всебічного апеляційного розгляду справи відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а також повідомлено учасників справи про те, що розгляд даної справи, призначений ухвалою суду від 03.03.2020 на 11:00 год 25.03.2020, не відбудеться, а про дату та час розгляду справи №916/2984/17 сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою. 04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо. З огляду на викладене, враховуючи прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість призначення справи №916/2984/17 до розгляду на 27.05.2020 о 15:30, про що було постановлено відповідну ухвалу від 12.05.2020. У судовому засіданні 27.05.2020 представник Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.95), ніяких клопотань, зокрема, щодо відкладення розгляду справи, не подав. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011). Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру, а саме: вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 2662242,61 грн, з яких: 1054742,85 грн основної заборгованості та 1607499,76 грн штрафних санкцій. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: -розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; -забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; -наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; -імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19. При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19. Колегія суддів вбачає, що на підтвердження своїх доводів про необхідність забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" до заяви б/н від 13.12.2019 (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019) додано роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень копії ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 16.09.2019 у справі №522/15069/19 (провадження №1-кс/522/16098/19), якою надано тимчасовий доступ старшому слідчому слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області Клинч Я.О. або співробітникам Управління Служби безпеки України в Одеській області за дорученням слідчого до інформації в (друкованому та електронному вигляді) та копій документів, які перебувають у володінні Акціонерного товариства "УкрСиббанк", а саме: документи про рух коштів по рахунку, який оформлений на Обслуговуючий кооператив "ЕКОДОМ-1" у друкованому та електронному вигляді з обов`язковим чітким зазначенням залишку грошових коштів на момент здійснення кожної операції, номерів платіжних документів, конкретного часу та дати платежу, суми коштів, повних даних платника та одержувача коштів (у тому числі клієнтів іншого банку), з зазначенням коду, номеру рахунків та коду банківської установи, призначення платежу за період з 01.11.2015 по 31.08.2019, та ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 08.08.2019 у справі №522/13435/19 (провадження №1-кс/522/14936/19), якою накладено арешт на корпоративні права Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", заборонивши державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни складу учасників (засновників) Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", зміни керівника (директора) Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", підписантів Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1", змін до статуту Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" (зміну компетенції загальних зборів учасників товариства та виконавчого органу товариства, зміна порядку виходу учасників із товариства). Суд апеляційної інстанції зауважує, що сам по собі факт проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих за фактом шахрайських дій та підробки документів стосовно нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, 6/ вул. Морська, 8, в межах яких досліджуються в тому числі і дії посадових осіб відповідача, не свідчить про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" в розмірі 2662242,61 грн, оскільки жодним чином не підтверджує існування обґрунтованого припущення, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання судового рішення про задоволення позову. Крім того, зміст наданої позивачем ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 08.08.2019 у справі №522/13435/19 (провадження №1-кс/522/14936/19) свідчить про те, що вказане кримінальне провадження не стосується нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, 6/ вул. Морська, 8, стосовно якого між сторонами було укладено договір підряду №2707 від 27.07.2017, за яким у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, оскільки дане кримінальне провадження відкрито за фактом незаконного заволодіння третіми особами корпоративними правами учасників Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1". При цьому вищезазначені ухвали, якими вирішено суто процесуальні питання проведення досудового розслідування, в силу вимог закону не можуть встановлювати факт вчинення посадовими особами Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" злочину, а тому посилання позивача на можливу причетність вказаних осіб до скоєння кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 358 Кримінального кодексу України, не підкріплені жодними доказами та фактично є лише суб`єктивними судженнями останнього. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову від 19.12.2019 відсутні та позивачем до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного належного у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження наявності будь-яких обґрунтованих підстав для накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" в розмірі 2662242,61 грн, зокрема, доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, в тому числі грошових коштів, або здійснює підготовку до вчинення таких дій тощо, відтак всі доводи заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" про забезпечення позову б/н від 13.12.2019 (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019), а також висновок місцевого господарського суду щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях. Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19. Посилання апелянта на те, що станом на момент надходження до суду першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" про забезпечення позову (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019) провадження у справі №916/2984/17 було зупинене до одержання результатів судової експертизи, а тому місцевий господарський суд безпідставно поновив провадження у даній справі для розгляду вищезазначеної заяви про забезпечення позову, оскільки обставини, що слугували підставою для зупинення провадження, не усунуті, колегією суддів оцінюються критично, адже у проміжок часу, протягом якого провадження у справі зупинене, неможливо проводити процесуальні дії, а тому з метою належного розгляду питання про забезпечення позову у визначеному процесуальним законом порядку Господарський суд Одеської області правомірно поновив провадження у даній справі та після розгляду відповідної заяви позивача знову зупинив зазначене провадження на час проведення судової експертизи, що не може вважатися порушенням норм процесуального права. Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову безпідставно не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення, порушивши цим баланс інтересів сторін, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Отже, вказана норма загальним чином визначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення. Водночас за умовами частин першої, четвертої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Зустрічне забезпечення", тобто носить спеціальний характер щодо порядку вирішення питання про зустрічне забезпечення, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. Системний аналіз зазначених приписів процесуального закону свідчить про те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов`язок суду вирішити дане питання. За відсутності відповідного клопотання про вжиття судом заходів щодо зустрічного забезпечення суд першої інстанції, з огляду на викладені норми, міг і не розглядати питання вжиття зустрічних заходів забезпечення позову. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31.07.2019 у справі №904/4900/18. За таких обставин, беручи до уваги те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом останнього, а також те, що відповідне клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення відповідачем не заявлялось, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушень місцевим господарським судом норм процесуального права в даному випадку не вбачається. Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі №916/2984/17 шляхом накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" в розмірі 2662242,61 грн. За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 про забезпечення позову у справі №916/2984/17 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЕКОДОМ-1" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 про забезпечення позову у справі №916/2984/17 скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура ДС" про забезпечення позову б/н від 13.12.2019 (вх.№2-6207/19 від 18.12.2019) відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя К.В. Богатир