Постанова 4855 № 320/1480/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1480/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Аліменка В.О., суддів - Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боненкамп" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 9 лютого 2019 р. № UA 125000/2019/000135/2; - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125200/2019/00035. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, 01 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРКО КИЇВ" (згідно Додаткової угоди від 10.03.2017 року до Договору були внесені доповнення щодо зміни назви Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКО КИЇВ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП") та Фірмою SIA "Starko Eastern Group" (згідно Додаткової угоди від 10.01.2017 року до Договору були внесенні доповнення щодо зміни назви Фірмою SIA "Starko Eastern Group" на SIA "Bohnenkamp") було укладено договір № SK-SEG- 01/2014, далі по тексту - "Договір", відповідно до якого Продавець (SIA "Bohnenkamp") продає, а Покупець (ТОВ "БОНЕНКАМП") купує шини, камери і запасні частини (колеса) для несамохідних транспортних засобів. Відповідно до п. 1.2. Договору в первісній редакції товар поставляється партіями на умовах "FCA Рига". Додатковою угодою від 05.02.2015 року до Договору Сторони виклали п. Договору в наступній редакції "Товар поставляється поетапно, партіями, для подальшої реалізації на території України, протягом всього строку дії Договору. Товар постачається умовах, визначених правилами "Інкотермс 2000" на розсуд Покупця і визначається в рахунках (інвойсах) згідно замовлення Покупця. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинна відповідати замовленню Покупця". Згідно ЕМД № UA 125200/2019/612176 від 06.02.2019 позивачем було задекларовано ввезення: "Покришки пневматичні гумові, нові, з малюнком на протекторі для використання вантажних транспортних засобах: шина пневматична 315/80R22.5 156/150L 18PR Deestone SS 433 TL арт. 024543 - 116 шт. шина пневматична 295/80R22.5 154/149L 16PR Deestone SV403 TL арт. 024544 - 100 шт. 9 лютого 2019 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA125000/2019/000135/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. Відповідно до Рішення про коригування митної вартості Відповідачем застосовано метод 2 ґ (резервний метод) та заявлену Позивачем митну вартість товару в митній декларації - 30 991,44 Євро скориговано до 41 439,60 Євро. У п.33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1)відповідно до пункту 1.2 зовнішньоекономічного договору товар постачається на умовах FCA-Рига, згідно інвойсу умовами поставки є СІР Чорноморські; 2) згідно правил Інкотермс умови поставки СІР передбачають страхування вантажу. Документи, що підтверджують вартість страхування до митного оформлення не надавались; 3) у морському коносаменті від 7 грудня 2018 р. №4810-0177-811.015 вчинено запис «freightcollect», що відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що за вартість доставки сплачує Покупець товару. Тому відповідно до 4.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 2, 3 та 4 ст.53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Зазначає, що декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, при цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість. Декларантом заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9(a) ДМВ), при цьому жодних документів в рамках частини 18 статті 58 МК України не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Надані, в якості додаткових документів, платіжні доручення від 25 січня 2019 р. № 349, від 29 січня 2019 р. № 350, від 31 січня 2019 р. № 351 не підтверджують ціну, що була фактично сплачена за товар, так як містять суму 40000 Євро, 30000 Євро, 50000 Євро, відсутні посилання на інвойс, тобто їх не можливо ідентифікувати з даною поставкою (загальна фактурна вартість за МД від 6 лютого 2019 р. № UA125200/2019/612176 - 30402,64 Євро). Отже, відповідач вважає, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Отже, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар № 1-3,17 USD/кг (МД від 18 грудня 2018 р. № UA100110/2018/368642; МД від 28 січня 2019 р. № UA504180/2019/486). З метою підтвердження числових складових митної вартості позивачем на підставі повідомлення відповідача було надано додаткові документи згідно з переліком, викладеним електронному повідомленні. Зокрема, позивачем було надано: - пакувальний лист (Packinglist) від 15 січня 2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) від 15 січня 2019 року; - коносамент (Billoflading) 4810-0177-811.015 від 7 грудня 2018 року; - автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 5 лютого 2019 року; - декларація про походження товару (Declarationoforigin) від 15 січня 2019 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів SK- SEG-01/2014 від 1 травня 2014 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 5 лютого 2015 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 26 березня 2015 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10 січня 2017 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10 березня 2017 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 4 січня 2018 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 27 серпня 2018 року; - договір про надання послуг митного брокера 02/02/2015 від 17 лютого 2015 року; - лист-роз`яснення №11 від 6 лютого 2019 року. Розглянувши додатково надані позивачем документи відповідач прийшов висновку, що вони не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену позивачем митну вартість. Відповідачем також зазначено, що позивачем в графі 9 (а) ЕМД заявлено про взаємозалежність Продавця (SIA "Bohnenkamp") та Покупця (Позивача), при цьому жодних документів, передбачених ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України не надано. На цій підставі відповідач прийшов висновку, що існуючий взаємозв`язок між Продавцем (SIA "Bohnenkamp") та Покупцем (Позивачем) вплинув на заявлену декларантом (Позивачем) митну вартість. Подані декларантом документи, за висновком Київської митниці Державної фіскальної служби України не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість, розраховану з застосуванням методу за ціною договору, неможливо, відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2019 року №UA 125000/2019/000136/2 незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Апелянт в свою чергу вказує, що подані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Як вказує апелянт, ч. 2 ст. 58 МК України прямо передбачено, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Пунктом 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Апелянт вказує, що Позивачем (Декларантом) заявлено про взаємозалежність продавця та покупця, при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом (Позивачем) митну вартість. Митний орган витребував додаткові документи визначені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1. виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам; 2. довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3. розрахунок ціни (калькуляцію). Проте, органом доходів та зборів не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між Позивачем та продавцем на вартість Товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України). Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч.18 ст.58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом. Так, п.2 ст.1 Угоди визначено: Згідно з підпунктом "а", під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов`язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді. Згідно з ч.12 ст.58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч.12 ст.58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У даному випадку, орган доходів і зборів не виконав обов`язок доведення, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.( ч.14 ст.58 МК України). Також, відповідач вважає, що висновок Київської обласної Торгово-промислової палати № КТП-0285 від 06.02.2019 року, підготовлений з порушенням вимог Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості об`єкта оцінки які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних, а саме, зібрані експертом вихідні дані повинні відображатися у звіті про оцінку з посиланням на джерело їх отримання та у додатку до нього. Однак, як встановлено під час розгляду справи, у експертному висновку відображено належним чином посилання на сторінку в мережі Інтернет, де ним отримано вихідні дані щодо вартості подібного Товару. Щодо Декларації походження Товару, яка надавалася позивачем до митного оформлення товару, та яку відповідач вважає такою, яка надана без врахування положень ст. 254 Митного кодексу України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не звертався до позивача з вимогою надати переклад Декларації, яка оформлювалася при вивезенні Товару вантажовідправником. Так, статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Також доводи відповідача, що позивачем не надано документи, які містять відомості про вартість страхування, не знайшли свого відображення під час розгляду справи. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспорті і (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, поставка Товару здійснювалася на умовах СІР UА Chornomorsk, згідно Інкотермс - 2000. Згідно з умовами СІР на продавця покладається обов`язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески. Отже, в разі поставки товару на умовах СІР витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Страхування товару на умовах поставки СІР не є обов`язком покупця і витрати на страхування та транспортування вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач під час митного оформлення та на вимогу відповідача надав усі необхідні документи які спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду не надано. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Повний текст постанови складено 28 травня 2020 року.