Постанова КЦС ВС № 466/9999/15-ц

Постанова Іменем України 21 травня 2020 року м. Київ справа № 466/9999/15-ц провадження № 61-34983св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Ірокс», особа, яка звернулася з апеляційної скаргою -Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (далі - ПрАТ «Ірокс») про визнання права власності. Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Ірокс» (далі - ЗАТ «Ірокс»), правонаступником якого є ПрАТ «Ірокс», укладено договір підряду будівництва (завершення об`єкта незавершеного будівництва) та договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва. Відповідно до умов вказаних правочинів позивач зобов`язалася оплатити вартість будівельно-монтажних робіт квартири АДРЕСА_1 площею 66,85 кв. м, а відповідач зобов`язався передати замовнику у власність вказану квартиру після оплати її вартості. У подальшому площу квартири було змінено та відповідно до технічного паспорту її загальна площа становить 124,7 кв. м, житлова площа - 83,7 кв. м. Загальна вартість указаної квартири за згодою сторін встановлена в розмірі 413 405 грн. Указана сума була повністю оплачена. Договором підряду встановлено, що після закінчення будівництва відповідач зобов`язаний здати будинок в експлуатацію, передати об`єкт інвестування у власність позивача, здійснити оформлення права власності на належний позивачу об`єкт завершеного будівництва. Позивач повністю виконала свої зобов`язання згідно договору, проте відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо оформлення права власності. ОСОБА_1 не має правовстановлюючого документу щодо права власності на вищевказану квартиру, а відповідач не визнає право власності на спірну квартиру. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2016 року (в складі судді Невойта П. С.) визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем повністю оплачена вартість об`єкту інвестування, проте відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо здачі будинку в експлуатацію та оформлення права власності. На спірну квартиру був виготовлений технічний паспорт, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 , має загальну площу 124,7 кв. м та складається з чотирьох кімнат житловою площею 83,7 кв. м, тому позивач набула у власність це житло у визначений законом спосіб. Короткий зміст постанови суду першої інстанції Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, до суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» (далі - ТОВ «Галичбудмонтаж»), яке не приймало участі у справі. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що об`єкт інвестиційного будівництва, зазначений та описаний в укладених між сторонами договорах, наданих позивачем на підтвердження належної правової підстави набуття права власності на нерухоме майно, і спірна квартира, на яку суд першої інстанції визнав право власності, істотно відрізняються за площею та за якісними характеристиками. Внаслідок задоволення позову ОСОБА_1 , місцевим судом порушено права ТОВ «Галичбудмонтаж» на мансардне приміщення АДРЕСА_1 а площею 53,9 кв. м на АДРЕСА_3 , яке останнє отримало за актом приймання-передачі від ПрАТ «Ірокс». Позивачем не наведено передбачених законом підстав та доказів, у який передбачений законом спосіб вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Галичбудмонтаж» не мало права оскаржувати рішення суду першої інстанції, оскільки цим судовим рішенням не вирішувалось питання про права та обов`язки останнього. Так, предметом позиву є визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 124,7 кв. м, а ТОВ «Галичбудмонтаж» вказувало, що воно придбало у відповідача приміщення мансарди АДРЕСА_1 а за вказаною адресою площею 66,85 кв. м. Отже, вказані об`єкти нерухомості мають різну адресу та не є тотожними. ТОВ «Галичбудмонтаж» не довело належними та допустимими доказами, що воно набуло право власності або право користування мансардним приміщенням АДРЕСА_1 . Разом з тим, позивач довів належними та допустимими доказами факт наявності між сторонами правовідносин за договором підряду та сплати коштів за спірну квартиру площею 124,7 кв. м. Вказані обставини визнані відповідачем, тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , тому ТОВ «Галичбудмонтаж» не могло придбати мансардне приміщення за вказаною адресою. Доводи інших учасників справи ПрАТ «Ірокс» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивачем сплачено кошти лише за квартиру площею 70,8 кв. м, разом з тим, він намагається визнати право власності на квартиру площею 124,7 кв. м, зокрема і на спірну мансарду АДРЕСА_1 а, яка придбана ТОВ «Галичбудмонтаж». Позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. ТОВ «Галичбудмонтаж» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивач не здійснив жодної оплати за мансарду АДРЕСА_1 а на АДРЕСА_3 , тому не може набути на неї право власності. Разом з тим, між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» укладено договір підряду та договір купівлі об`єкта незавершеного будівництва, предметом якого є вищевказана мансарда площею 53,9 кв. м. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. 04 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду. Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 01 грудня 2011 року ЗАТ «Ірокс», правонаступником якого є ПрАТ «Ірокс», та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, предметом якого є об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатна квартира АДРЕСА_5 . Квартира знаходиться на десятому житловому поверсі, має загальну проектну площу 66,85 кв. м, знаходиться на стадії готовності - 30 % до експлуатації. Відповідно до цього договору сторони взяли на себе зобов`язання у майбутньому на умовах та у строки, викладені у цьому договорі, укласти договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва. Відповідно до пунктів 5, 6, 8 договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва ОСОБА_3 сплачує продавцю кошти у розмірі 116 290 грн з розрахунку 5 800 грн за 1 кв. м. Cторони зобов`язалися підписати акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва вартістю 116 290 грн та укласти договір підряду завершення будівництва. Порядок та умови переходу права власності на об`єкт будівництва, вартість будівельно-монтажних робіт встановлюються договором підряду будівництва. Між ЗАТ «Ірокс» та ОСОБА_3 01 грудня 2011 року укладено договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва, відповідно до умов якого замовник оплачує вартість будівельного-монтажних робіт, необхідних для завершення об`єкта підрядником. Предметом цього договору є квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться на десятому житловому поверсі, має загальну проектну площу 66,85 кв. м (пункт 1.3). У статті 2 договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва передбачено загальну вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та порядок розрахунків. Зокрема, договірна вартість будівельно-монтажних робіт становить 271 440 грн, що обчислюється з розрахунку 5 800 грн за 1 кв. м та відповідає 46,8 кв. м. Пунктом 2.2 договору передбачено можливість зміни договірної вартості будівельно-монтажних робіт у випадку виникнення обставин, що суттєво впливають на вартість робіт, зокрема, зміна курсу долара США, значне зростання вартості будівельних матеріалів і робіт, інфляційних процесів тощо. Квитанцією до прибуткового касового ордера від 07 грудня 2011 року підтверджено внесення позивачем 387 730 грн на виконання умов вищевказаних правочинів. Відповідно до довідки ЗАТ «Ірокс» від 07 грудня 2011 року ОСОБА_3 сплатила пайовий внесок у розмірі 387 730 грн., що становить 100 % вартості об`єкту інвестування - двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 66,85 кв. м. Листами від 27 червня 2013 року та від 20 серпня 2013 року ПрАТ «Ірокс» повідомило ОСОБА_3 , що відповідно до інвентаризаційної справи Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 70,8 кв. м, тому необхідно оплатити залишкові 3,95 кв. м (з розрахунку 6 500 грн за 1 кв. м) у розмірі 25 675 грн. Сплата коштів у зазначеному вище розмірі проведена позивачем, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 19 липня 2013 року та від 27 серпня 2013 року. Отже, позивачем сплачено відповідачу кошти за квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,8 кв. м, яка знаходиться на десятому поверсі. Суди також встановили, що 14 січня 2010 року ЗАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» уклали договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до умов якого останнє виконувало будівельно-монтажні роботи на об`єкті будівництва житлового будинку АДРЕСА_3 . Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт ЗАТ «Ірокс» після підписання актів та довідок про виконані роботи оплачує вартість виконаних будівельно-монтажних робіт ТОВ «Галичбудмонтаж» шляхом перерахування грошових коштів або передачі у власність матеріальних цінностей (зокрема об`єктів нерухомості) на суму вартості виконаних будівельно-монтажних робіт. Між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» 16 лютого 2012 року підписано додаткову угоду до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 14 січня 2010 року, відповідно до пункту 1 якої ПрАТ «Ірокс» за виконані ТОВ «Галичбудмонтаж» будівельно-монтажні роботи на об`єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 зобов`язується здійснити розрахунок шляхом передачі у власність ТзОВ «Галичбудмонтаж» матеріальних цінностей, а саме об`єктів нерухомості на суму вартості виконаних будівельно-монтажних робіт. На виконання умов договору від 14 січня 2010 року та додаткової угоди від 16 лютого 2012 року між ПрАТ «Ірокс» та ТзОВ «Галичбудмонтаж» 30 березня 2012 року укладено договори, відповідно до яких ПрАТ «Ірокс» передав ТОВ «Галичбудмонтаж» за актом приймання-передачі від 28 травня 2012 року мансарду АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3 площею 53,9 кв. м. Суди також встановили, що 17 лютого 2014 року між ПрАТ «Ірокс» і ОСОБА_2 укладено договори, відповідно до умов яких остання сплатила вартість мансарди АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3 загальною площею 18,8 кв. м. Відповідно до технічного паспорта від 20 травня 2014 року квартира АДРЕСА_1 , має загальну площу 124,7 кв. м та складається з чотирьох кімнат житловою площею 83,7 кв. м. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 липня 2014 року. Відповідач право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 не спростовує, вважає, що предмет спору відсутній, тому позовні вимоги не визнає.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України). Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством. Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (стаття 331 ЦК України). Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів. Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття. Право власності у набувача за договором відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (стаття 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін. Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація. При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності. Відповідно до укладених між сторонами правочинів, позивач отримала обмежене речове право на набуття у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 70,8 кв. м, за яку і сплатила кошти на користь відповідача. Разом з тим, ОСОБА_1 заявила вимоги у цій справі про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 124,7 кв. м відповідно до технічного паспорта від 20 травня 2014 року, включивши до цього об`єкту мансарду. Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Проте позивачем не подано до суду і в матеріалах справи відсутні докази, що остання сплатила на користь відповідача кошти за квартиру площею 124,7 кв. м, а також, що між сторонами укладені будь-які правочини щодо заявлено у позові майна - квартири площею 124,7 кв. м. Крім того, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. При цьому, судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення. Отже, порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами. Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Вказані вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19). Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірні квартири у встановленому законом та договором порядку не набуте, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання її власником квартир квартири АДРЕСА_1 площею 124,7 кв. м не ґрунтуються на законі. Як зазначено вище, індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, планування) квартири, яка заявлена предметом цього спору, не відповідає індивідуальним ознакам притаманним квартирі, яка є предметом укладених між сторонами правочинів. Так, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на чотирикімнатну квартиру площею 124,7 кв. м на підставі укладених між сторонами правочинів, предметом яких є квартира, з урахуванням уточнень, площею 70,8 кв. м. Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про визнання за нею права власності на частину мансардного приміщення, яке могло бути передано ТОВ «Галичбудмонтаж» за актом приймання-передачі від 28 травня 2012 року на виконання умов договору від 14 січня 2010 року та додаткової угоди від 16 лютого 2012 року, укладених між останнім і ПрАТ «Ірокс». Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). ТОВ «Галичбудмонтаж» не було стороною у справі, права та обов`язки сторін у місцевим судом не з`ясовувались належним чином. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що об`єкт інвестиційного будівництва, зазначений та описаний в укладених між сторонами договорах, наданих позивачем на підтвердження належної правової підстави набуття права власності на нерухоме майно, і спірна квартира, на яку суд першої інстанції визнав право власності, істотно відрізняються за площею та за якісними характеристиками. Внаслідок задоволення позову ОСОБА_1 , місцевим судом порушено права ТОВ «Галичбудмонтаж»на мансардне приміщення АДРЕСА_1 а площею 53,9 кв. м на АДРЕСА_3 , яке останнє отримало за актом приймання-передачі від ПрАТ «Ірокс». Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ТОВ «Галичбудмонтаж» не мало права оскаржувати рішення суду першої інстанції, оскільки цим судовим рішенням не вирішувалось питання про права та обов`язки останнього, оскільки апеляційним судом встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що рішення місцевого суду стосується прав та обов`язків ТОВ «Галичбудмонтаж». Такі доводи підтверджені актом приймання-передачі від 28 травня 2012 року, договором від 14 січня 2010 року та додатковою угодою від 16 лютого 2012 року, які укладені між ТОВ «Галичбудмонтаж» і ПрАТ «Ірокс». Вказані докази були досліджені у сукупності з іншими доказами, а результат указаної процесуальної дії викладено у мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Доводи касаційної скарги, що позивач сплатив відповідачу кошти за спірну квартиру площею 124,7 кв. м, не підтверджені матеріалами справи, а відповідно до норм процесуального права доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що заявлене ТОВ «Галичбудмонтаж» приміщення належить ОСОБА_2 на праві власності, оскільки апеляційним судом встановлено, що площа мансарди ТОВ «Галичбудмонтаж» становить 53,9 кв. м, а між ОСОБА_2 і ПрАТ «Ірокс» укладено договір щодо мансардного приміщення площею 18,8 кв. м. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду. Апеляційним судом на підставі належним чином оцінених доказів у сукупності досліджено підстави звільнення позивача та не встановлено порушення вимог чинного законодавства. На підставі викладеного Верховний Суд не вбачає достатніх правових підстав для скасування постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом розгляду спору у цій справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк