Постанова 4823 № 750/1658/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 травня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/1658/20 Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/790/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем - Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 квітня 2020 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного рішення 07.04.2020) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради про визначення місця проживання дитини, В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. В позові просив визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем, батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.04.2020 провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради про визначення місця проживання дитини закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору. В обгрунутвання ухвали місцевий суд виходив з відсутності звернень сторін до органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, відсутність заперечень відповідача проти проживання сина із батьком, не вчинення жодних дій направлених на зміну місця проживання дитини, та прийняв до уваги клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору. Суд прийшов до висновку про те, що фактично батьки дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх син на підставі чого та з врахуванням ст.161 СК України суд прийшов до висновку, що на даний час між сторонами спір щодо місця проживання їх сина ОСОБА_3 відсутній. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.04.2020 як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та постановити нову, якою направити справу № 750/1658/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції. За доводами апеляційної скарги оскаржувана ухвала суду не ґрунтується на повному і всебічному з`ясуванню обставин справи, що підтверджені доказами, суд дав невірну правову оцінку доводам наданим позивачем, натомість відповідач не надала до суду жодного належного доказу, який би давав суду підставу приймати подібне рішення. У скарзі заявник посилається на те, що відповідач намагалась насильно забрати дитину, такі обставини можуть бути підтверджені свідками, диском відеозапису з камер спостереження, численними зверненнями до правоохоронних органів з заявами про те, що відповідач систематично приходить до помешкання позивача та намагається відібрати дитину. Посилається на те, що звертався до відповідача про надання дозволу на виїзд разом з дитиною за кордон, судом дана обставина залишена поза увагою, але було відмовлено у задоволенні клопотань про допит свідків, натомість розглянуто клопотання щодо визнання позову відповідачем та закрито провадження у справі. В обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали суду заявник посилається на те, що висновки суду протирічать фактичним обставинам справи, вимогам процесуального права та позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України», а тому ухвала суду про закриття є передчасною та помилковою. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову посилався на те, що сторони від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин син залишився проживати разом з позивачем в квартирі, яка належить його матері та сестрі, в АДРЕСА_1 . Виховання сина та вирішення матеріально-побутових питань здійснює сам позивач та, в разі необхідності, за допомогою своїх родичів. Позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки в повній мірі, що полягають в належному проживанні, харчуванні, навчанні, відпочинку дитини, в розвитку його культурних цінностей та фізичних здібностей без будь-яких притиснень його прав або прав на побачення з сином з боку відповідача. Під час підготовчого засідання представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 до суду першої інстанції було подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. В обґрунтування такого клопотання заявник послався на те, що відповідач ОСОБА_2 , ані на момент подачі даного позову, ані на даний час не вчиняла жодних дій щодо примусової зміни місця проживання спільної неповнолітньої дитини, не заперечує проти проживання спільної дитини сторін разом з батьком, оскільки дитина виявляє прихильність до батька. Закриваючи провадженні у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, суд першої інстанції прийняв до уваги вказане вище клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі, та виходив з відсутності звернень сторін до органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, врахував, що відповідач не заперечує проти проживання сина із батьком, нею не вчиняються жодні дії направлені на зміну місця проживання дитини. Суд прийшов до висновку про те, що фактично батьки дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх син на підставі чого та з врахуванням ст.161 СК України прийшов до висновку, що на даний час між сторонами відсутній спір щодо місця проживання їх сина ОСОБА_3 . З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Тому відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення сторін до Служби у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо визначення місця проживання дитини. Крім того, відповідно до наданих до матеріалів справи доказів та пояснень самого позивача, неповнолітня дитина ОСОБА_7 , 2011 року народження, після розірвання шлюбу рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2020 (а.с. 8-9) між сторонами, проживає разом з батьком ОСОБА_1 , що підтверджується даними акту від 06.02.2020 відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_2 не зареєстровані, але фактично проживають з 31.01.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 10). Також матеріали справи містять дані щодо реєстрації позивача ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_3 (а.с.15), згідно пояснень учасників справи за даною адресою зареєстрований і малолітній син ОСОБА_3 , 2011 року народження, що також узгоджується з даними паспорта відповідачки, яка також була зареєстрована за вказаною адресою, разом з тим за поясненнями її представника на даний час знята з реєстрації (а.с. 16). Згідно з частинами 3 та 4 ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи у віці до 10 років та від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона перебуває, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Позивач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції пояснив, що наполягає на вирішенні заявленого позову по суті, відповідачка в майбутньому може забрати сина, він не може змінити місце його реєстрації, крім того з матір`ю дитини він не може дійти згоди щодо виїзду сина за кордон. Частинами першою та другою ст. 2 ЦПК України, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Звертаючись до суду з позовом позивач не обґрунтував, в чому з боку ОСОБА_2 виразилося порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів. Також представником Служби у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради було повідомлено, що на даний час на розгляді органу опіки та піклування знаходиться звернення матері дитини з приводу визначення часу відвідування дитини, яке на даний час не розглянуто. Під час розгляду справи в апеляційному порядку судом було втановлено, що позивач скористався своїм правом на стягнення аліментів на утримання дитини та 21.05.2020 Деснянським районним судом м. Чернігова було видано судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, на підставі якого стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.05.2020 та до досягнення дитиною повноліття. Згідно із нормами цивільного процесуального права, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення. Вказана дефініція дає правильне розуміння того, що позивач, звертаючись до суду, має матеріально-правову заінтересованість захистити своє право. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Позивач посилається, що відповідач вчиняв дії щодо зміни місця проживання дитини, проте на підтвердження зазначених обставин до позовної заяви на момент звернення не додано жодного доказу, як не зазначено і посилання на наявність таких доказів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки сторони дійшли згоди щодо того, з ким із батьків буде проживати дитина. З урахуванням вищевикладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті за відсутності певної мети здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, оскільки право позивача щодо визначення місця проживання дитини разом з ним, відповідачем не порушувалося, а навпаки визнається. Отже, враховуючи викладене вище, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 28.05.2020. Головуючий Судді: