Постанова 4813 № 521/6895/19

Номер провадження: 22-ц/813/5063/20 Номер справи місцевого суду: 521/6895/19 Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., у порядку ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2019 року (одноособово суддя Мирончук Н.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 23.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, а саме: зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі рішення суду від 24.10.2016 року, з 35% до 25% із усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовано наступним. Сторони перебували у шлюбі з 27.06.2014 року по 14.03.2019 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю. На підставі рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 24.10.2016 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суд стягнув аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 35 % з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, а на підставі рішення Малиновського суду м. Одеси, від 14.03.2019 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суд стягнув аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_7. Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2016 року позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів щомісячного заробітку (доходу) до закінчення сином навчання, тобто до 30.06.2019 року . На двох дітей та колишню дружину, за рішеннями суду, позивач сплачує 70% (25% (1/4 частина)+10% (1/10 частина + 35% (1/3 частини), тобто 2/3 частини з усіх видів його доходу щомісячно. За станом здоров`я позивач був змушений звільнитись з роботи у травні 2016 року, лікувався та проходить курси лікування станом на сьогодні, знаходиться на амбулаторному обліку, наразі працює в іншому місті, де не має свого житла і змушений його орендувати. Позивач є єдиним сином у своїх батьків, тому матеріально їм допомагає, оскільки вони є пенсіонерами, отримують незначні пенсії, його батько є інвалідом 2 групи, а мати знаходиться на амбулаторному обліку. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити. У судовому засіданні 21.12.2019 року представник позивача позов підтримала і просила про його задоволення, відповідачка і її представник заперечували проти позову. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд змінив розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення суду від 24.10.2016 року по справі № 521/14846/16-ц, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 35% щомісячно до 30% щомісячно із усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на її утримання, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виконавчий лист № 521/14846/16-ц, виданий на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси, від 24.10.2016 року, відкликано та визнати таким, що не підлягає подальшому виконанню. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивач ОСОБА_7 і відповідачка ОСОБА_2 не погодились із рішенням суду від 21.12.2019 року, подали апеляційні скарги, в яких: ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити рішення про задоволення позову у повному обсязі; ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і відмовити ОСОБА_1 у позові про зменшення розміру аліментів. Позивач і відповідачка у скаргах посилаються на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 зазначає: Позивач просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення суду від 24.10.2016 року, з 35% до 25% із усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду від 24.10.2016 для нього і відповідачки було формальним, так як тоді вони проживали у шлюбі, жили однією сім`єю, на той час його перша дружина звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів на сина від першого шлюбу, у зв`язку з чим відповідачка також вирішила звернутись до суду, щоб не постраждали інтереси доньки. Тільки після розлучення у 2019 році ОСОБА_2 звернулась до ДВС з виконавчим листом про стягнення аліментів. Він не має змогивиплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки йому не вистачає коштів на проживання та лікування, крім того, у нього не вистачає коштів допомагати матеріально своїм батькам, яким вкрай необхідна його допомога, враховуючи їхній стан здоров`я, вік та те, що позивач є їх єдиним сином. Сума аліментів, яку позивач сплачує відповідачці становить 35% на утримання доньки і 10% на утримання відповідачки, а всього 45% з усіх видів його доходу. Позивачу залишається 55% від всіх видів його доходу, що становить 14 185,21 гривень на місяць, однак він, на відміну відповідачки, не забезпечений житлом і змушений його винаймати, а згідно договору оренди квартири від 12.12.2018 щомісячно за оренду квартири він сплачує 11 000 гривень. На проживання йому залишається 3 185,21 гривень, менше ніж доходи, які отримує відповідачка щомісячно у вигляді аліментів. Пенсія батьків позивача в сумі також менша ніж доходи відповідачки, батько позивача ОСОБА_8 є інвалідом ІІ групи і знаходиться на диспансерному обліку, постійно хворіє та лікується. Мати ОСОБА_9 , пенсіонерка, також постійно хворіє і лікується, знаходиться на диспансерному обліку в КНП «Центрі первинної медико-санітарної допомого №16. На двох у сумі вони мають 8 664,68 гривень, яких їм недостатньо для сплати комунальних послуг. За станом свого здоров`я у травні 2016 року позивач був змушений звільнитись з військової служби і по сьогодні проходить курс лікування, знаходиться на амбулаторному обліку, що також потребує додаткових грошових витрат. Суд врахував докази, надані відповідачкою про те, що вона проходила медичне обстеження та перенесла операцію у 2017 році, які не мають ніякого відношення до справи, оскільки предметом спору є зменшення розміру аліментів, які позивач сплачує на утримання доньки ОСОБА_4 . У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 стверджує, що у доньки відсутня права нирка, однак він був присутнім на УЗД доньки і достовірно знає, що це не є остаточним діагнозом. Коли дитині будуть необхідні які-небудь додаткові витрати на лікування, позивач не відмовляється їх обговорювати та вирішувати разом з відповідачкою. Апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 зазначає: В серпні 2016 року дитині поставили діагноз стосовно правої нирки, який пізніше підтвердився, крім того, встановлені нові діагнози, у зв`язку з чим, по рекомендації лікарів та згідно висновків ВКК, позивачка до цього часу перебуває у відпустці. На підставі рішення суду від 14.03.2019 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти у розмірі 10% з усіх видів доходу на утримання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 особисто надавав згоду на стягнення аліментів у розмірі 35% з усіх видів його доходу. Виконавчий лист по справі надано лише у січні 2019 р., одночасно із позовом про розлучення, цим же рішенням стягнуті відсотки на її утримання до досягнення дитиною 3/х років, проте виконавчі листи до січня 2019 року до виконавчої служби не надавались. ОСОБА_1 сплачував аліменти на дитину від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 30% до 18 років, а потім сплачував 25% до завершення сином навчання у вищому навчальному закладі. Суддя перекрутила факти по справі і не взяла до уваги ряд фактів, а долучені нею документи до справи, представила, як докази позивача. Згідно довідки від 19.09.2019 року № 1587, заборгованість по аліментам з пенсії на дитину складає 11 665,97 гривень, з довідки також видно, що виплата з пенсії 10 % на утримання ОСОБА_2 розпочалась у серпні, а не з липня 2019 року, як стверджується в рішенні. Заборгованість, згідно довідки, становить 6 049,05 гривень, а згідно звіту Пенсійного Фонду України про відрахування та виплати станом на 31.08.2019 року, заборгованість по аліментам на дитину складав 12 098,05 гривень. На момент подачі позову, з пенсії позивача утримувалось лише 25% на дитину від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а на доньку виплати взагалі не здійснювались. Виплата з пенсії розпочалась лише у травні, в розмірі 25% по червень включно, а 35% розпочали нараховувати в липні 2019 року, з урахуванням заборгованості, після закінчення виплати аліментів на дитину від першого шлюбу. Крім цього, 10% на утримання ОСОБА_2 з січня 2019 року, ні з пенсії, ні із заробітної плати не нараховувались, Пенсійним Фондом України виплата 10% розпочалась з серпня 2019 року, а із заробітної плати виплата 10% розпочалась з жовтня 2019 року. Борг із заробітної плати по виплаті 10% на утримання ОСОБА_2 на 01.10.2019 р. складав 15 069,31 гривень. « Левову » частку витрат позивач та його представник так і не довели, тому питання щодо 70%, а розписується як 80%, залишається відкритим. Свідоцтво про хворобу, надане позивачем, є маніпулятивним документом, який виник на підставі загрози його звільнення з УСБ України в Одеській області, а діагноз, який там зазначений, є лише на папері, його фізичному стану нічого не загрожує, про що свідчить займана посада позивача на теперішній час та сфера діяльності. З моменту звільнення з УСБУ по січень 2019 року жодного лікарняного, пов`язаного з діагнозами, які зазначені у свідоцтві про хворобу не було, позивач хворів лише на ОРВІ 1 раз. Батьки позивача є пенсіонерами, його батько є інвалідом II групи та хворий на цукровий діабет. Суду надані докази того, що ОСОБА_2 також є єдиною донькою у своєї матері, яка перебуває на пенсії і має ІІ групу інвалідності довічно. Середня пенсія батьків позивача більше, ніж пенсія матері відповідачки, яка всіляко допомагає з дитиною. В рішенні зазначається, що позивач не має власного житла і зареєстрований в Центрі бездомних громадян, проте позивач має у власності двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на його матір ОСОБА_9 , на ім`я якої в БТІ зареєстровано ще декілька об`єктів нерухомості в Україні. На теперішній час ОСОБА_1 займає керівну посаду у Морській адміністрації та мешкає в м. Дніпрі, де орендує однокімнатну квартиру за 11 000 гривень і зазначає, що він сплачує комунальні послуги, проте жодної платіжки не надає. Позивач, скаржиться на скрутне матеріальне становище, однак на початку слухання справи, перебуваючи у відпустці, виїхав за кордон, а суд проігнорував її клопотання про витребування доказів перетинання кордону. Представник позивача ОСОБА_13 не володіла достатньою інформацією по справі, а позивач судові засідання особисто не відвідував. Жодного вагомого підтвердження своєї неспроможності сплачувати аліменти, ОСОБА_1 та його представник не надали. В рішення суду стверджується, що відповідачка працює на теперішній час в Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, в той час, згідно висновку ВКК, вона перебуває у відпустці. На теперішній час дитина потребує особливого догляду та піклування. Дитині необхідно систематично проходити медичний огляд, стежити за її харчуванням та ретельно стежити за способом її життя, виконувати певний перелік рекомендацій спеціалістів в повсякденному житті. Дитину необхідно забезпечувати якісними продуктами харчування та питною водою, вона додатково обслуговується у кваліфікованого лікаря-педіатра в медичному закладі ТОВ «Дім медицини» Odrex, з яким протягом трьох років укладено договір. Дитина часто хворіє, потребує дорогих та якісних лікарських засобів. Крім того, відповідачка в період з 01.11.2017 по 19.06.2018 роки перенесла дві непрості операції, а після другої перебуває на диспансерному обліку. Аліменти є власністю дитини і подача ОСОБА_1 позову щодо зменшення розміру аліментів є ганебним вчинком, який вона розцінює, як психологічний тиск та шантаж. У відзиві на скаргу позивач ОСОБА_1 зазначив: Позивач просив зменшити розмір аліментів, аліменти для нього і відповідачки були формальністю, так як тоді вони були у шлюбі, жили однією сім`єю. ОСОБА_2 вирішила звернутись до суду, щоб не потерпіли інтереси доньки, а із виконавчим листом до ВДВС ОСОБА_2 звернулась лише у 2019 році. Після перших стягнень аліментів з пенсії та заробітної плати ОСОБА_1 в квітні 2019 року, стало зрозуміло, що йому не вистачає коштів на проживання, лікування та надання грошової допомоги батькам, яким вона вкрай необхідна, враховуючи їх стан здоров`я, вік та те, що позивач є єдиним сином. Займатись іншою діяльністю, щоб отримувати додаткові кошти, позивач не має право, оскільки є державним службовцем. У розрахунку, згідно довідки про стан утримання та перерахування аліментів із заробітної плати за 2019 рік, сума доходів, за вирахуванням сум податків з січня по вересень 2019 включно, склала 154 348, 99 гривень, тобто на місяць у середньому становить 17 149,80 гривень, а розмір пенсії позивача, згідно долученої відповідачкою довідки, становить 8 641, 49 гривень на місяць, тобто місячний дохід позивача становить 25 791,29 гривень. Сума аліментів, яка сплачується ОСОБА_2 , становить 35% на утримання доньки і 10% на утримання відповідачки, всього 45%, що від 25 791,29 гривень становить 11 606,10 гривень. ОСОБА_1 залишається 55%, що становить 14 185,21 гривень на місяць, позивач не забезпечений житлом і змушений його винаймати. Згідно договору оренди квартири від 12.12.2018 року, щомісячно він сплачує за оренду квартири 11 000 гривень. За вирахуванням цієї суми, йому залишається 3 185,21 гривень на місяць, тобто на 8 420,89 гривень менше, ніж доходи, які отримує щомісячно ОСОБА_2 . Пенсія батьків позивача в сумі також менша ніж доходи ОСОБА_2 , його батько ОСОБА_8 і мати ОСОБА_9 знаходяться на диспансерному обліку, постійно хворіють і лікуються, їхня пенсія на двох в сумі становить 8 664,68 гривень і вказаних коштів їм недостатньо для сплати комунальних послуг, на проживання та ліки. Двокімнатна квартира по АДРЕСА_1 є власністю батьків, де вони і проживають, а заява про наявність у його батьків іншого житла, не відповідає дійсності. Враховуючи стан здоров`я позивача та його батьків і те, що єдиним доходом позивача є пенсія та заробітна плата, житлом він не забезпечений, не має рухомого чи нерухомого майна, на сьогодні він не має можливості сплачувати майже половину всіх своїх доходів відповідачці. ОСОБА_2 стверджує, що у доньки відсутня права нирка, проте він був присутнім на УЗД доньки і йому достовірно відомо, що це не є остаточним діагнозом. Враховуючи погіршення стану здоров`я позивача, додаткові витрати по найму квартири, надання грошової допомоги батькам через поганий стан їх здоров`я, у суду є підстави для зменшення розміру аліментів на утримання доньки з 35% до 25%. У відзиві на скаргу відповідачка ОСОБА_2 зазначила: ОСОБА_1 не довів суду свою неспроможність сплачувати аліменти в розмірі 35%. Позивач стверджує, що рішення суду від 24.10.2016 було формальним, це його думка, з якою вона не згодна. На період подачі позову про стягнення аліментів позивач мешкав в м. Києві, де й працював, а вона з донькою жила окремо. Позивачу вистачає коштів, щоб винаймати житло за 11 000 гривень, сплачувати комунальні послуги, послуги адвоката та подорожувати по Європі. На дитину аліменти стягуються, проте на її утримання аліменти у розмірі 10 % із заробітної плати не надходять і станом на вересень минулого року заборгованість становила 15 069,31 гривень. Щодо 55 %, які залишаються позивачу слід відмітити, що він винаймає житло за 11 000 гривень і 3 000 гривень, які залишаються на проживання, не стримують його винаймати елітне житло, сплачувати комунальні послуги. На відміну від позивача, на вказану вище суму аліментів потрібно забезпечувати дитину якісним харчуванням, лікувати її, розвивати, розважати, купувати їй одяг, взуття, сплачувати комунальні послуги, договір медичних послуг в медичному центрі Одрекс. Житлом позивач забезпечений, має двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , але не зареєстрований з корисної мети, так як перебуває на квартирному обліку в СБУ і ніде цієї адреси не вказує. Квартира зареєстрована на ім`я його матері і зі слів матері позивача, за нею значаться інші об`єкти нерухомості в Україні. Батьки позивача отримують не мінімальну пенсію, не потребують постійного нагляду та допомоги, можуть ще додатково працювати і мають змогу подбати про себе самостійно, на відміну від малолітньої дитини. Позивач стверджує, що у 2016 році він звільнився з військової служби за станом здоров`я і проходить курси лікування, проте даний факт підлягає сумніву, крім того, його статки, які зазначені в Е-декларації, також мають сумнівний характер. На жодному обстеженні УЗД позивача не було, хоча він стверджує зворотнє. На теперішній час дитина потребує особливого догляду та піклування. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. З 27.06.2014 року по 14.03.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 , яка проживає разом із матір`ю (а.с. 5-6, 57,58 т. 1). Дитина ОСОБА_4 , 2015 року народження, з 01.10.2016 року перебуває на диспансерному обліку та має статус «дитина-інвалід», яка потребує домашнього догляду до ІНФОРМАЦІЯ_7. Відповідно до виставлених діагнозів, дитина протягом 2016-2019 років проходила медичне обстеження та лікування (а.с.59-66 т.1). Позивач ОСОБА_6 з січня 2014 року зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.20, 20 зворот,35 т.1). Згідно свідоцтву про хворобу від 22.03.2016 року, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, захворювання пов`язане із проходженням військової служби, з 07.09.2016 року позивач отримує пенсію за вислугою років (а.с.9-11 т.1). У позивача є батьки пенсійного віку: батько ОСОБА_8 , який з 2008 року визнаний інвалідом 2 групи і мати ОСОБА_9 , яка з 2010 року отримує пенсію за віком, при цьому, ОСОБА_8 з червня по листопад 2019 року отримав пенсію в розмірі 34 334,10 гривень, а ОСОБА_9 з червня по листопад 2019 року отримала пенсію в розмірі 17 639,91 гривень. Згідно до виписок з амбулаторних карт, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають на диспансерному обліку (а.с.15-19,115-119, т. 1). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суд стягнув аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до закінчення сином навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7, т. 1). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суд стягнув аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 35% з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 4,70 т. 1). 01.09.2017 року укладено Договір медичного обслуговування між ОСОБА_2 і ТОВ "Дім медицини" за програмою "Рости великий " на лікарське обслуговування ОСОБА_4 (а.с.67,68 т. 1). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частин з усіх видів його доходів щомісячно, до ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 5,6,71-73 т. 1). ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, в період з 01.01.2018 року по 01.12.2018 року із пенсії позивача утримані аліменти в розмірі 25 380,72 гривень (а.с. 8 т. 1). На виконанні у Головному управлінні ПФК в Одеській області знаходяться: ВП № 58030144 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки в розмірі 35% пенсії до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , заборгованість на 01.09.2019 року становить 12 098,05 гривень; ВП № 58969851 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 10% до ІНФОРМАЦІЯ_7, заборгованість на 01.09.2019 року відсутня (а.с.93, 94 т. 1). Позивач ОСОБА_1 з 11.06.2018 року працює в Державній службі морського та річкового транспорту України, з його заробітної плати здійснюються відрахування аліментів на користь ОСОБА_2 (а.с.96-109 т. 1). З копії договору оренди квартири від 12.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 орендує житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , орендна плата на місяць складає 11 000 гривень (а.с. 14, т. 1). З 22.02.2019 року по 07.03.2019 року ОСОБА_1 проходив лікування у стаціонарі, відповідно до встановленого діагнозу захворювання у виписці із медичної картки ОСОБА_1 № 1716/3300 від 07.03.2019 року (а.с. 12-13, т. 1). 23.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , 2015 року народження з 35% до 25% із усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.2,3 т.1). ОСОБА_2 з листопада 2014 року працевлаштована головним спеціалістом відділу ведення Державного реєстру виборців у Приморській районній адміністрації Одеської міської ради (а.с.75, т. 1). Між сторонами виникли правовідносини з обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання, які регулюються нормами СК України. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково і зменшуючи розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , 2015 року народження з 35% до 30% щомісячно, з врахуванням наявних у справі доказів, виходив з того, що такий розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості (а.с. 152-157 т. 1). Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Розмір аліментів,визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України (ст. 192 ч.1 СК України). З матеріалів справи вбачається наступне. З 27.06.2014 року по 14.03.2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 , яка після розірвання шлюбу сторін проживає разом із матір`ю. Дитина ОСОБА_4 , 2015 року народження, з 01.10.2016 року перебуває на диспансерному обліку та має статус «дитина-інвалід», яка, як дитина-інвалід, за висновками лікарів потребувала домашнього догляду з 01.10.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_7. На підставі рішення суду від 21.07.2016 року, позивач ОСОБА_1 , сплачував аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , 1998 року народження, в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до 30.06.2019 року , тобто до закінчення сином навчання. ОСОБА_1 , на підставі рішення суду від 24.10.2016 року, сплачує на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2015 року народження, у розмірі 35 % із усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Крім того, ОСОБА_1 , на підставі рішення суду від 14.03.2019 року, сплачує на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу щомісячно до досягнення донькою п`ятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Фактичні аліментні виплати позивача ОСОБА_1 на користь 2/х дітей і відповідачки ОСОБА_2 з 24.10.2016 року по 30.06.2019 року становили 70% (25%(1/4 частина)+35%+10%) усіх доходів позивача, з 01.07.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 45% усіх доходів позивача, а з 07.04.2020 року становлять 35% усіх доходів позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , яка має статус дитини-інваліда. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ст. 70 ч.3 Закону України «Про виконавче провадження). Підставами для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , 2015 року народження, з 35% до 25% позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що погіршився стан його здоров`я, він несе додаткові витрати по найму квартири, крім того, надає грошову допомогу батькам-пенсіонерам (а.с.3 т.1). Позивач ОСОБА_1 , 1976 року народження, є особою працездатного віку, з 22.03.2016 року визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час і з 07.09.2016 року, як колишній військовослужбовець, отримує пенсію за вислугою років. З 11.06.2018 року позивач працює у Державній службі морського та річкового транспорту України де отримує заробітну плату. Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що через захворювання він втратив працездатність (визнаний інвалідом 1-3 груп, тощо). Перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 22.02.2019 року по 07.03.2019 року, що не вплинуло на його загальну працездатність, не є підставою для зменшення розміру аліментів. Батьки позивача, відповідно з 2008 року та з 2010 року перебувають на пенсії, отримують матеріальне забезпечення у вигляді пенсії, станом на час визначення судом аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 35% від усіх доходів позивача (жовтень 2016 року), батьки позивача вже досягли пенсійного віку, його батько був визнаний інвалідом 2 групи. Наведене свідчить про те, що непрацездатність батьків позивача настала задовго до прийняття судом рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, яка має статус дитини-інваліда. Сама по собі наявність договору оренди квартири від 12.12.2018 року з необхідністю сплати орендної плати у розмірі 11 000 гривень, не є тим належним та достатнім доказом на підтвердження того, що позивач, протягом грудня 2018 року - квітня 2019 року дійсно витрачав на оренду житла щомісячно по 11 000 гривень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновки суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог про зменшення розміру аліментів не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права - ст. 192 СК України, ст. ст. 77,78,80,81 ЦПК України. Зважаючи на те, що розмір аліментних виплат позивача ОСОБА_1 станом на квітень 2019 року (час звернення із позовом про зменшення розміру аліментів) не перевищував 70 % (ст. 70 ч.3 Закону України «Про виконавче провадження»), позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів його хворобливого стану, який би ускладнював виконання ним аліментних зобов`язань по сплаті аліментів на утримання доньки щомісячно у розмірі 35% з усіх видів його доходів, як не надав доказів того, що він поніс витрати на оренду житла або на матеріальну допомогу своїм батькам, колегія суддів відмовляє ОСОБА_1 у позові про зменшення розміру аліментів. Колегія суддів, у зв`язку із наведеним, також зауважує, що аліментні платежі позивача з 01.07.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 становили 45% від усіх його доходів, а з 07.04.2020 року і станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції становлять 35% від усіх його доходів, які стягуються на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2015 року народження, яка має статус дитини-інваліда. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивача ОСОБА_1 у скарзі про те, що: рішення суду від 24.10.2016 для нього і відповідачки було формальним, так як тоді вони проживали у шлюбі, жили однією сім`єю і тільки після розлучення у 2019 році відповідачка звернулась до ДВС з виконавчим листом про стягнення аліментів; він не має змогивиплачувати аліменти у розмірі 35% від його доходів, оскільки йому не вистачає коштів на проживання та лікування, а також на матеріальну допомогу своїм батькам; сума аліментів, які він сплачує відповідачці становить 45% з усіх видів його доходу, йому залишається 55% при тому, що він не забезпечений житлом і змушений його винаймати, він щомісячно сплачує за житло по 11 000 гривень; на проживання йому залишається 3 185,21 гривень, менше ніж доходи, які отримує у вигляді аліментів щомісячно відповідачка; пенсія його батьків в сумі також менша ніж доходи відповідачки, вони постійно хворіють, батько є інвалідом ІІ групи; за станом свого здоров`я у травні 2016 року він був змушений звільнитись з військової служби і до цього часу проходить курс лікування, знаходиться на амбулаторному обліку, що також потребує додаткових грошових витрат; відповідачка стверджує, що у доньки відсутня права нирка, однак він був присутнім на УЗД доньки і достовірно знає, що це не є остаточним діагнозом, - до уваги не приймаються. Рішення суду від 24.10.2016 року, у встановленому законом порядку, не скасовано. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання (ст. 194 ч.1 СК України). Розмір аліментів може бути згодом зменшено на підставі рішення суду у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника аліментів або особи, на користь якої стягуються аліменти. З матеріалів справи вбачається, що матеріальне становище позивача з червня 2018 року поліпшилось, позивач поступив на державну службу, з цього часу він працевлаштований, і, окрім пенсії за вислугою років, як колишній військовослужбовець, отримує заробітну плату. Матеріальний стан і здоров`я особи, на користь якої стягуються аліменти, не поліпшилось. Стан здоров`я відповідача дозволяє йому перебувати на державній службі, позивач працездатного віку, періодичне проходження позивачем лікування не є підставою для ствердження про погіршення його стану здоров`я. Разом з тим, дитина ОСОБА_4 , 2015 року народження, станом на квітень 2020 року мала статус дитини-інваліда (а.с.62 т.1). Ствердження, що підставою для зменшення розміру аліментів є те, що позивач не має власного житла і вимушений орендувати житло в м. Дніпрі за місцем роботи, а також, що його батьки пенсіонери потребують матеріальної допомоги, не є підставою для задоволення позову, оскільки, всупереч ст. ст. 77, 78, 80,81 ЦПК України, зазначені обставини, належними, допустимими і достатніми доказами не доведені, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи відповідачки ОСОБА_2 у сказі, що: на момент подачі позову, з пенсії позивача утримувалось лише 25% на дитину від першого шлюбу, виплати на доньку в розмірі 35% почали здійснювати з липня 2019 року; свідоцтво про хворобу, яке надано позивачем стало підставою для його звільнення з УСБ України в Одеській області, його фізичному стану нічого не загрожує, про що свідчить займана ним посада на теперішній час та сфера діяльності; батьки позивача є пенсіонерами, його батько має інвалідність II групи і середня пенсія батьків позивача більше, ніж пенсія її матері, яка також є інвалідом ІІ групи; ОСОБА_1 займає керівну посаду у Морській адміністрації та мешкає в м. Дніпрі, де орендує однокімнатну квартиру, проте позивач не надав жодної платіжки про його витрати на комунальні послуги; позивач і його представник не надали вагомих підтверджень своєї неспроможності сплачувати аліменти; в рішенні суду стверджується, що відповідачка працює на теперішній час в Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, однак, згідно висновку ВКК, вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною; на теперішній час дитина потребує особливого догляду та піклування, їй необхідно систематично проходити медичний огляд, дитина, у зв`язку з діагнозом, перебуває на диспансерному обліку, - прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Оскільки позивач належними, допустимими та достатніми доказами не довів, що його матеріальні стан і здоров`я погіршились, відсутні підстави для ствердження про порушення його прав чи інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про часткове задоволення позову і суд порушив норми матеріального та процесуального права - ст. 192 СК України, ст. ст. 77, 78, 80, 81 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія судів задовольняє апеляційну скаргу відповідачки і частково задовольняє апеляційну скаргу позивача, рішення суду скасовує, з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). Колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу позивача з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові, тому позивач не має права на відшкодування судових витрат. Відповідачка, у встановленому законом порядку, звільнена від сплати судових витрат. IV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п.2, 376 ч. 1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2019 року - скасувати. Відмовити ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2016 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 28.05.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Є.С. Сєвєрова Л.М. Вадовська