Постанова 4803 № 193/53/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5802/21 Справа № 193/53/20 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 трета особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року, ухваленого суддею Кащук Д.А. сел.Софіївка, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 14 липня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатних батьків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є пенсіонеркою за віком. Єдином доходом в неї є пенсія, яка склала 2187,04 грн.. Інших джерел доходу в неї немає. Проживає одна. Має хронічні захворювання та потребує постійного лікування, на яке потрібно багато коштів, що практично становить розмір її пенсії. Крім того, вона витрачає значні кошти на оплату комунальних послуг. Сума, що залишається, є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум і її ледь вистачає на харчування. Розуміючи, що самостійно себе вона не в змозі забезпечити, тому звернулась до свого сина, з проханням надавати їй матеріальну допомогу. Однак, останній надавати їй підтримку в добровільному порядку відмовився, у зв`язку з цим просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь, аліменти на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подання позову та довічно. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на непрацездатних батьків задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/12 частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 16 січня 2020 року та довічно. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухваленого судового рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені нею позовні вимоги. При цьому, позивач зазначає, що суд першої інстанції невмотивовано зменшив розмір аліментів до 1/12 ч. доходів відповідача, що на її думку є порушенням вимог чинного законодавства України. Скаржник просить врахувати її непрацездатність, скрутне матеріальне становище та необхідність постійного лікування та відсутність джерел доходу, окрім пенсії, а також з урахуванням підстав, встановлених ст.51 Конституції України та ст.202 СК України, просить збільшити розмір стягнутих з відповідача аліментів на її утримання до ј ч. від доходу відповідача щомісячно. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою та відповідно до Довідки Головного УПФУ в Дніпропетровській області від 21.11.2019 року отримує пенсію щомісячно за період з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року в розмірі від 2187,04 грн. до 2522,44 грн. (а.с. 4) Згідно довідки виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21.11.2019 року ОСОБА_1 проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5). Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 (а.с. 9). Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2012 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , на користь матері дитини ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 17.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33). Відповідно до довідки Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 06.03.2020 року ОСОБА_2 має заборгованості по сплаті аліментів на утримання доньки станом на 06 березня 2020 року в розмірі 14216,00 грн. (а.с.40) Відповідно до довідки комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 12.03.2020 року ОСОБА_1 , як людина, яка потребує догляду у відділенні соціальної допомоги вдома та/або у стаціонарному відділенні для постійного або тимчасового проживання не перебуває і не перебувала (а.с. 51). Також згідно виписки із медичної картки, виданої КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 має виражений деформуючий спондилоартроз (а.с.6- 7). Також позивачем подано квитанції про сплату комунальних послуг за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року (а.с. 12-16). Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів, наданих сторонами, виходив з того, що в ході судового розгляду, відповідачем не надано доказів того, що позивач ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків. В ході розгляду справи встановлено, що позивач є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, яка не забезпечує в повному обсязі її потреб, що пов`язано зі станом здоров`я, необхідністю додаткових витрат на лікування, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/12 частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, а також погоджується і з визначеним судом розміром аліментів, присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача, з огляду на таке. Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України. Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування. Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року надано роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК України) не є абсолютним. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин. Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей не впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька. Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Верховний Суд у постанові від 10.10.2018р. у справі №301/160/17 (провадження №61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016р. у справі №6-3066цс15. Судом правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матірю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Також судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою та отримує пенсію щомісячно за період з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року в розмірі від 2187,04 грн. до 2522,44 грн., що підтверджено Довідкою Головного УПФУ в Дніпропетровській області від 21.11.2019 року. (а.с. 4) Довідкою виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21.11.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5). Окрім того, судом встановлено, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь її матері ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 17.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2012 року (а.с.33). Також судом встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки в розмірі1 4216,00 грн., що підтверджено довідкою Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 06.03.2020 року. (а.с.40). Довідкою комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 12.03.2020 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як людина, яка потребує догляду у відділенні соціальної допомоги вдома та/або у стаціонарному відділенні для постійного або тимчасового проживання не перебуває і не перебувала (а.с. 51). Випискою із медичної картки, виданої КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР від 19 серпня 2019 року підтверджено, що позивач ОСОБА_1 має виражений деформуючий спондилоартроз (а.с.6- 7). З медичного висновку №19 від 21 лютого 2019 року, висновку ЛКК №280 від 14.08.2019, висновку ЛКК №49 від 12.03.2019, довідки № 654 управління праці та соціального захисту населення від 28.02.2020 вбачається, що донька відповідача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю, що пов`язано із вродженою вадою серця, яка потребує догляду з боку матері, перенесла дві операції на серці, перебуває під контролем лікарів-кардіохірургів в лікарні АХМАДЕТ м.Київ (а.с.34- 39). Так, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання непрацездатної матері, врахував всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін, а саме: матеріальне та сімейне становище матері та дитини, всі види їх заробітку та доходу,. непрацездатність позивача та її потребу у матеріальній допомозі, щодо забезпечення достатнього життєвого рівня та необхідних умов для існування, отримання необхідної медичної допомоги, інших додаткових втрат, які не покриваються сумами отриманих нею пенсії, а також матеріальне становище сина, який сплачує аліменти на утримання своєї доньки з інвалідністю ОСОБА_4 в розмірі ј ч. усіх видів його заробітку та має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 14 216 грн. відсутність з його боку догляду і піклування за матір`ю, визначив до стягнення аліменти на утримання матері в розмірі 1/12 ч. з усіх видів його доходу (заробітку). Колегія суддів повністю погоджується з визначеним судом розміром аліментів, вважає його достатнім, таким, що відповідає інтересам сторін, а також чинному законодавству. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення ІСофіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: