Постанова 4814 № 554/14755/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/14755/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1499/20Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів:Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі Ачкасовій О.Н. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2020 року, ухвалене суддею Гальченко О.О., повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: 25 грудня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву без номера від 07.11.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, станом на 31.10.2015 року утворилася заборгованість на загальну суму 15 257,54 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 1766,09 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 9 676,81 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2 850 грн., а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 714,64 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з викладеним, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07.11.2007 року всього у розмірі 15 257,54 грн. Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.11.2007 року станом на 31.10.2015 року в сумі 15 257,54 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.11.2019 року заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року, скасовано заочне рішення суду, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 1766,09 гривень за кредитним договором № б/н від 07.11.2007 року та понесені судові витрати у розмірі 1 907,06 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором б/н від 07.11.2007 року, а тому відповідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 1907,09 грн. При цьому, позивачем не доведено, що при укладенні договору сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Суд першої інстанції вказав, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься у матеріалах справи не містить підпису позичальника, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.11.2007 року шляхом підписання заяви. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками, пені та штрафів, з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їх у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Вступаючи у правовідносини, сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Пам`ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Названі документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомилася та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. Отже, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку не означає відсутності договірних відносин сторін. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, і тому банк нарахував неустойку. Суд першої інстанції проявив упередженість і небезсторонність, не дав належної оцінки зібраним доказам, не врахував норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також правові позиції Верховного Суду і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача відсотків, пені та штрафу. До того ж, відмовляючи у стягненні відсотків, суд допустив порушення принципу платності кредитного договору, внаслідок чого банку спричинено фінансової шкоди. Предметом апеляційного перегляду є рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені та штрафів. В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що 07.11.2007 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до якої він своїм підписом погодився на те, що дана заява з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також вказано те, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, що були надані у письмовому вигляді (а.с. 7). З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 31.10.2015 року відповідач має перед АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 15 257,54 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 1766,09 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 9 676,81 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2 850 грн., а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 714,64 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-6). Висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, пені та штрафів відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права з урахуванням наступного. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець ( в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч.2 ст.10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення. Попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаться актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду розрахунок заборгованості, заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Проте, колегія суддів зазначає, що з наявної у матеріалах справи анкети-заяви від 07.11.2007 року, яка містить підпис позичальника, вбачається, що процентна ставка не зазначена, а також не зазначені пеня та штрафи. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими суду Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву. Суду не надані докази, які підтверджують, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо розміру відсотків, пені та штрафів за користування коштами та порядку їх нарахування. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач зазначає, що з моменту підписання заяви фізичною особою був укладений договір у порядку ст. 634 ЦК України. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції. Суд першої інстанції врахував усі докази у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у частині сплати відсотків є недоведеним. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими. Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381- 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 травня 2020 року. С У Д Д І : А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов