Постанова 4857 № 500/2375/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2375/19 пров. № А/857/3630/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (суддя - Мартиць О.І., час ухвалення - 16:31, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 24.02.2020 року), в адміністративній справі №500/2375/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради, про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування попередження, встановив: У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому просила: 1) визнати дії відповідача протиправними; 2) визнати протиправним та скасувати попередження відповідача №5 від 09.10.2019 року. Відповідач Управління муніципальної інспекції ВК Тернопільської міської ради позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. З цим рішенням суду першої інстанції від 19.02.2020 року не погодилася позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, безпідставно взяв до уваги рішення ВК Тернопільської міської ради від 04.03.2015р. №200 «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування», яке втратило чинність на підставі рішення ВК Тернопільської міської ради №579 від 07.07.2016р. та не підлягає застосуванню. Також судом першої інстанції не взято до уваги те, що вказане рішення №200 від 04.03.2015р. не є рішенням про демонтаж об`єкта торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а рішенням щодо організації виконання рішення ВК Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014р. «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування», яким вирішено організувати та провести роботи по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що рішення ВК Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014р. та №579 від 07.07.2016р. «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування» в частині демонтажу тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 , були скасовані рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2018р. №607/1078/15-а, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року. Тобто питання щодо демонтажу споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вже вирішено і вона демонтажу не підлягає, оскільки збудована у встановленому порядку та за наявності відповідних дозвільних документів. Також судом першої інстанції не було взято до уваги надані позивачем докази того, що об`єкт торгівельно-побутового призначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є тимчасовою спорудою, яка влаштована без документів. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 24.12.2019р. про дослідження доказів та встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.02.2020р. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з урахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.04.2009 року сесією Тернопільської міської ради було прийнято рішення №5/26/81 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0250 га. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту «вул.Протасевича» з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою АДРЕСА_2 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 » (а.с. 28). 31.07.2009 року між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі №б/н, згідно умов якого Орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009р. №5/26/81 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової громадської забудови, знаходиться у АДРЕСА_2 . Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту «вул.Протасевича» з об`єктом торгівельно-побутового призначення. Договір укладено терміном на п`ять років - з 30.04.2009р. по 30.04.2014р. (а.с. 23-26). Актом прийому-передачі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 від 19.11.2009 року констатовано факт передачі в оренду орендодавцем (Тернопільською міською радою) орендарю ( ОСОБА_1 ) зазначеної земельної ділянки в оренду з 30 квітня 2009 року по 30 квітня 2014 року, для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту «вул.Протасевича з об`єктом торгівельно-побутового призначення (а.с. 27). Відповідно до Акта готовності об`єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011р. встановлено, що об`єкт торгівельно-побутового призначення АДРЕСА_2 є закінченим та готовим до експлуатації (а.с. 45-46). 03.03.2011 року видано сертифікат відповідності №ТП 000553, яким Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта зупинки громадського транспорту «вул.Протасевича» з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою АДРЕСА_2 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с. 47). Також судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014 року «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування» визначено перелік об`єктів, які підлягають демонтажу, серед яких (згідно пункту 1 додатку до цього рішення) - тимчасова споруда « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФО-П ОСОБА_1 , адреса місця розташування тимчасової споруди АДРЕСА_2. Пунктами 8, 9 цього рішення зобов`язано Постійно діючу робочу групу повідомити суб`єктів господарювання про можливість самостійного демонтажу тимчасових споруд в 10-ти денний термін з дня прийняття рішення, а також організувати і провести роботи з демонтажу тимчасових споруд в 20-ти денний термін з дня прийняття рішення. Рішенням сесії Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 року відмовлено ФО-П ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га. для обслуговування зупинки громадського транспорту «вул.Протасевича» з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою АДРЕСА_2 також вирішено припинити ФО-П ОСОБА_1 право користування зазначеною земельною ділянкою та зобов`язано повернути в 20-ти денний термін цю земельну ділянку (а.с. 230). У подальшому, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №200 від 04.03.2015 року «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування» вирішено, зокрема: Постійно діючій робочій групі організувати та провести роботи з демонтажу тимчасової споруди об`єкту торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (підприємницьку діяльність здійснює ФО-П ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 в 20-ти денний термін з дня прийняття рішення, повідомивши суб`єкта господарювання про можливість самостійного демонтажу тимчасової споруди в 10-ти денний термін (а.с. 92, 231). Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №579 від 07.07.2016 року «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування» вирішено, зокрема: Постійно діючій робочій групі організувати та провести роботи з демонтажу тимчасової споруди об`єкту торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (підприємницьку діяльність здійснює ФО-П ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 в 10-ти денний термін з дня прийняття рішення (а.с. 92, 231). Крім цього, судом встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.11.2016 року (справа №607/4698/15-а) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВК Тернопільської міської ради про скасування рішення №200 від 04.03.2015р. «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування». Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року цю постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.11.2016 року у справі №607/4698/15-а - залишено без змін (а.с. 53, 89). Однак, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2018 року (справа №607/1078/15-а) скасовано рішення ВК Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014р. «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування» та рішення ВК Тернопільської міської ради №579 від 07.07.2016р. «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування», в частині демонтажу тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФО-П ОСОБА_1 , що знаходиться у АДРЕСА_2. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року це рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2018 року у справі №607/1078/15-а - залишено без змін (а.с. 81, 190, 57, 198). Також судом встановлено, що 09.10.2019 року позивач ОСОБА_1 отримала від Управління муніципальної інспекції ВК Тернопільської міської ради попередження №5 від 09.10.2019 р., яким її повідомлено, що у відповідності до рішення ВК Тернопільської міської ради від 04.03.2015р. №200 «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування», тимчасова споруда-об`єкт торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », самовільно влаштована на землях комунальної власності АДРЕСА_2 підлягає демонтажу. Зазначено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. зазначене рішення виконавчого комітету визнано законним. Цим попередженням просить Управління до 20.10.2019 року провести демонтаж зазначеного об`єкта власними силами, а у випадку не реагування на попередження зазначений об`єкт буде демонтовано в примусовому порядку силами спеціалізованої організації (а.с. 22, 69, 184). Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності усіх позовних вимог ОСОБА_1 , з врахуванням наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Згідно ст.33 цього Закону, до компетенції виконавчого органу міської ради, належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Також, згідно Положення про Управління муніципальної інспекції, затв. рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019р. №7/32/27, управління муніципальної інспекції є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підзвітним та підконтрольним Тернопільській міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету і міському голові. Згідно пункту 2.1 вказаного Положення, основним завданням управління є взаємодія з Національної поліцією та іншими правоохоронними і контролюючими структурами з питань попередження та профілактики порушень правопорядку на території Тернопільської міської територіальної громади, а також контроль за дотриманням, зокрема, стану виконання рішень міської ради, виконавчого комітету і розпоряджень міського голови, віднесених до компетенції управління. Управління здійснює організацію виконання робіт з демонтажу незаконно встановлених об`єктів на території Тернопільської міської територіальної громади (п.2.6 Положення). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що з матеріалів справи та змісту спірного попередження №5 від 09.10.2019 року видно, що підставою для його винесення стало рішення ВК Тернопільської міської ради від 04.03.2015р. №200 «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування». Зі змісту вказаного рішення ВК Тернопільської міської ради від 04.03.2015р. №200 видно, що підставою для його прийняття стало, зокрема, рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 року «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га. за адресою АДРЕСА_2 ФО-П ОСОБА_1 ». Крім цього, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.11.2016 року у справі №607/4698/15-а було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішення ВК Тернопільської міської ради №200 від 04.03.2015 року не є рішенням про демонтаж об`єкта торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а рішенням щодо організації виконання рішення ВК Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014 р., яким було вирішено організувати і провести роботи по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею. Разом з тим, як уже було зазначено вище, рішення ВК Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014р., а також рішення ВК Тернопільської міської ради №579 від 07.07.2016р., в частині демонтажу тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФО-П ОСОБА_1 , що знаходиться у АДРЕСА_2 - скасовані рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2018 року у справі №607/1078/15-а, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року. Тобто, колегія суддів звертає увагу на те, що на час винесення відповідачем спірного попередження №5 від 09.10.2019 року уже були скасованими рішення виконкому Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014р. та №579 від 07.07.2016р. в частині демонтажу тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФО-П ОСОБА_1 , що знаходиться у АДРЕСА_2. Таким чином, у відповідача не було підстав для вжиття заходів щодо організації та проведення робіт по демонтажу вказаної вище тимчасової споруди - об`єкту торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в тому числі для винесення позивачу спірного попередження №5 від 09.10.2019 року про демонтаж цієї тимчасової споруди. При цьому, відповідач станом на 09.10.2019 року мав би врахувати, що рішення ВК Тернопільської міської ради від 04.03.2015р. №200 «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування» не підлягає виконанню у зв`язку із втратою чинності (скасуванням) рішень виконкому Тернопільської міської ради №1185 від 19.11.2014р. та №579 від 07.07.2016р. в частині демонтажу тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФО-П ОСОБА_1 в АДРЕСА_2. З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність дій відповідача Управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо винесення ФО-П ОСОБА_1 попередження №5 від 09.10.2019 року про демонтаж тимчасової споруди - об`єкту торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 . Водночас, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вказане вище попередження №5 від 09.10.2019 року не порушує прав чи інтересів позивача, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний, зокрема, надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. При цьому, оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача. Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Так, зі змісту попередження №5 від 09.10.2019 року видно, що відповідач просить позивача до 20.10.2019 року провести власними силами демонтаж тимчасової споруди - об`єкту торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 . Також повідомлено, що у випадку не реагування на попередження зазначений об`єкт буде демонтовано в примусовому порядку силами спеціалізованої організації. Отже, зміст вказаного попередження вказує на необхідність (обов`язковість) виконання демонтажу зазначеної тимчасової споруди, і передбачає для позивача наслідки такого невиконання. Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що попередження №5 від 09.10.2019 року не створює юридичних наслідків, не порушує прав чи законних інтересів позивача. Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вказаного вище попередження №5 від 09.10.2019 року, то колегія суддів враховує наступне. Як уже було вказано вище, відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п.18 ч.1 ст.4 КАС України). Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 статті 4 КАС України). Таким чином, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому, їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.02.2019 року (справа №9901/798/18). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно Положення про управління муніципальної інспекції затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/27, відповідач підзвітний та підконтрольним Тернопільській міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету і міському голові, а також має повноваження, зокрема, щодо контролю за дотриманням, стану виконання рішень міської ради, виконавчого комітету. Підставою для винесення спірного попередження №5 від 09.10.2019 року стало необхідність виконання рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування, зокрема, щодо демонтажу тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_2 ). Тобто, попередження №5 від 09.10.2019 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а являється видом професійної діяльності (дією) такого суб`єкта (Управління) щодо виконання рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради в частині організації та проведення роботи з демонтажу тимчасової споруди, шляхом винесення відповідного попередження. Таким чином, належним судовим способом захисту прав та інтересів позивача у розглядуваних правовідносинах, буде визнання протиправними дій відповідача щодо винесення позивачу розглядуваного попередження №5 від 09.10.2019 року, а не про визнання його протиправним та скасування. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції від 19.02.2020 року слід скасувати і прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.10 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року в адміністративній справі №500/2375/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування попередження - скасувати та прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково. Визнати протиправними дії Управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо винесення ОСОБА_1 попередження №5 від 09.10.2019 року про демонтаж тимчасової споруди - об`єкту торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 . У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим Р. Й. Коваль