Постанова 4855 № 320/7039/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7039/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Василенко Г.Ю., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільської міської ради Київської області (далі по тексту - відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 27 серпня 2019 року №4898-62-VІІ «Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 15.04.2019 № 301 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року значений позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повнітю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Бориспільської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.06.2018 року між Комунальним підприємством «Виробниче управління комунального господарства» (Орендар) та ОСОБА_1 (Суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки (б/н). Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору, Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0250 га у АДРЕСА_1 з кадастровим номером земельної ділянки: 3210500000:06:033:0156, що знаходиться в оренді КП «Виробниче управління комунального господарства», на підставі договору оренди землі від 13.06.2018 року, укладеного відповідно до рішення Бориспільської міської ради №3175-41-VІІ від 24.04.2018 року між Бориспільською міською радою (Орендодавець) та Орендарем «Про затвердження проекту землеустрою та надання у користування на умовах оренди строком на 5 (п`ять) років земельної ділянки площею 0,0250 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:033:0156) комунальному підприємству «Виробниче управління комунального господарства» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови)». Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 договору суборенди земельної ділянки (б/н) в строкову суборенду передається земельна ділянка загальною площею 0,0250 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 . Підпунктом 3.1 пункту 3 встановлено, що Договір укладено на 5 (п`ять) років. Договір набирає чинності з моменту державної реєстрації права суборенди. Відповідно до умов пункту 5 земельна ділянка передається в суборенду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Суборендна плата на поточний рік вноситься Суборендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору становить 268 377,09 грн., яка виготовлена відділом у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.06.2018 року №2264. Розмір річної орендної плати на поточний рік становить 13 418,85 грн. крім того 20% ПДВ. Суборендна плата сплачується щомісячно в рівних частинах з урахуванням плати за день. Суборендар земельної ділянки самостійно обчислює розмір суборендної плати щороку з урахуванням нормативної грошової оцінки землі станом на 01 січня поточного року, розміру відсотків від нормативної грошової оцінки землі встановлених відповідним рішенням сесії міської ради «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах міста Бориспіль» на поточний рік та індексу інфляції. Суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця протягом 20 (двадцяти) календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на рахунок Орендаря. Реквізити розрахункового рахунку уточнюються Суборендарем у Орендаря кожного місяця та у разі їх зміни, суборендна плата вноситься на новий розрахунковий рахунок (пп. 4.1 - 4.5 п. 4). Підпунктом 9.3 пункту 9 визначені права Суборендаря серед яких, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору Суборенди землі; за письмовою згодою Орендодавця та Орендаря зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Водночас, відповідно до підпункту 9.3 пункту 9, обов`язками Суборендаря, у тому числі, є використовувати земельну ділянку відносно цільового призначення, передбаченого п. 5.2 цього договору; виконувати вимоги передбачені розділом 4 цього договору. Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 право на суборенду об`єкта суборенди виникає з моменту державної реєстрації цього права. Підпунктом 13.3 пункту 13 визначено, що дія договору припиняється у разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Суборендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів - суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи Суборендаря; припинення дії Договору оренди; поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Суборендаря. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.08.2018 року №135301577 державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області Гавришко Мариною Анатоліївною було прийнято рішення від 22.08.2018 року №42669430 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права суборенди строком дії на 5 (п`ять) років на земельну ділянку площею 0,0250 га, кадастровий номер: 3210500000:06:033:0156, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, факт оплати позивачем суборендної плати за вказану земельну ділянку за період з серпня 2018 року по грудень 2019 року підтверджується рахунками на оплату: №№2980, 2981 від 31.10.2018, №2983 від 06.11.2018, № 317 від 31.01.2019, № 478 від 28.02.2019, № 485 від 31.03.2019, та квитанціями про здійснені платежі. 15.04.2019 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області прийняв рішення № 301 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру», відповідно до якого вирішив (а.с.25):

1. Управлінню містобудування та архітектури міської ради надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру (додаються); 2. громадянину ОСОБА_1 : - отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок в Центрі надання адміністративних послуг; - будівництво проводити з суворим дотриманням затвердженого проекту, умов, передбачених вихідними даними та будівельними нормами і правилами; - врахувати, що об`єкт завершеного будівництва підлягає прийняттю в експлуатацію відповідно до діючого законодавства; - громадянин ОСОБА_1 зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя та до прийняття в експлуатацію об`єкта завершеного будівництва сплатити кошти пайової участі в повному обсязі; - Управлінню містобудування та архітектури міської ради при підготовці висновку та проекту рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна врахувати сплату коштів пайової участі. На підставі вищезазначеного рішення, 15.04.2019 року Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області видало ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво торгово-офісного центру по АДРЕСА_1 (№04-11/14). Загальні дані. Вид будівництва, адреса або місцезнаходження земельної ділянки - нове будівництво торгово-офісного центру по АДРЕСА_1 . Інформація про замовника - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 . Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні - цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.08.2018 індексний номер 135301577, кадастровий номер 3210500000:06:033:0156, відповідає функціональному призначенню визначеному в Генеральному плані м. Бориспіль, затвердженому рішенням міської ради від 11.05.2007 № 1339-17-V, середньоповерхова забудова та у Плані зонування м. Бориспіль зі змінами згідно з рішенням Бориспільської міської ради від 24.04.2018 №3153-41- V ІІ зона Ж-3 (зона змішаної багатоквартирної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови). Містобудівні умови та обмеження. Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах - 27 м відповідно до листа Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 11.05.2017 року № 01-22-1858 в усіх випадках будівництва на при аеродромній території (R=50 км від КТА аеродрому) споруд незалежно від їх істинної висоти необхідно обов`язкове погодження з експлуатантом аеродрому Бориспіль (ДП МА «Бориспіль»), ДП «Украерорух» та Державіаслужбою України. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 40%. 27.08.2019 року Бориспільська міська рада Київської області, розглянувши депутатське звернення ОСОБА_2 від 21.08.2019 року, враховуючи пропозиції комісії міської ради з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності, відповідно до ст. 25, п. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняла рішення «Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 15.04.2019 №301 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру» (далі по тексту - оскаржуване рішення), яким вирішила:

1. Скасувати рішення виконавчого комітету міської ради від 15.04.2019 №301 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру».

2. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 надані громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру від 15.04.2019 №04-11/14 вважати такими що втратили чинність.

3. Управлінню містобудування та архітектури міської ради повідомити забудовника та відділ державного архітектурно-будівельного контролю міської ради про скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 15.04.2019 №301 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру» є ненормативним правовим актом одноразового застосування, а тому воно не могло бути скасоване органом місцевого самоврядування. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Згідно з частинами 1-2 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад. Правовими положеннями ч. 1-2 ст. 17 вищевказаного закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до п. 1.1 ДБН Б. 1-3-97. «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» (що були чинними на момент затвердження Генерального плану міста Бориспіль від 11.05.2007 №1339-17-V) генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загально-селищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території. Так, пунктом 1.5 ДБН Б.1-3-97 визначено, що Генеральний план є комплексним планувальним документом. Його положення базуються на аналізі і прогнозуванні демографічних, соціально-економічних, природно-географічних, інженерно-технічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, історико-культурних факторів і орієнтовані виключно на вирішення питань планування території населеного пункту. Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 11.05.2007 року №1339-17-V затверджено Генеральний план міста Бориспіль на розрахунковий період до 2026 року. Дослідивши на сайті Бориспільської міської ради Київської області Генеральний план міста Бориспіль на період до 2026 року (діючий) в частині земельної ділянки по вул. Київський Шлях, 11-а, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 за функціональним призначенням відноситься до середньо-поверхової забудови. Відповідно до плану зонування міста Бориспіль зі змінами, затверджений рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 24.04.2018 №3153-41-VІІ, в частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 вбачається, що вказана земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до зони Ж-3, - зона змішаної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови. Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 15.04.2019 року №04-11/14, позивач на вказаній земельній ділянці по вул. Київський Шлях, 11-а у м. Борисполі Київської області планує нове будівництво торгово-офісного центру, що у свою чергу відповідає функціональному призначенню вказаної земельної ділянки, згідно з Генеральним планом: середньо-поверхова забудова, та Планом зонування міста Бориспіль: зона змішаної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що розміщення торгово-офісного центру, який планує будувати позивач, на території, що за функціональним призначенням відноситься до громадської забудови, відповідає положенням Генерального плану та Плану зонування міста Бориспіль. Крім того, за договором суборенди земельної ділянки також визначено цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, тобто, наміри забудови, визначені у Містобудівних умовах (нове будівництво торгово-офісного центру) відповідають вище зазначеному цільовому призначенню земельної ділянки. Таким чином, містобудівними умовами враховано зміст містобудівної документації (генеральний план населеного пункту та план зонування міста), у тому числі Генеральний план міста Бориспіль на розрахунковий період до 2026 року від 11.05.2007 №1339-17-V та План зонування міста Бориспіль зі змінами, затверджений рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 24.04.2018 №3153-41-VІІ. Разом з тим, відповідачем не доведено належними доказами невідповідності змісту Містобудівних умов вимогам вказаного рішення Бориспільської міської ради Київської області, умовам договору суборенди в кореспонденції з вимогами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги посилання в оскаржуваному рішенні на депутатське звернення ОСОБА_2 від 21.08.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи, оскільки доводи депутата міської ради відносно того, що територія між житловими будинками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 є прибудинковою та соціальною напругою, у зв`язку з чим до нього звернулись мешканці мікрорайону є непідтвердженими. Разом з тим, скаржником додано до апеляційної скарги збір підписів мешканців вказаного мікрорайону в яких значиться відмітка «з проханням подачі апеляційної скарги», тобто, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції доказів соціальної напруги надано не було. Крім того, Бориспільською міською радою Київської області не надано суду жодних документів, пояснень, з приводу того, що територія по АДРЕСА_3 є прибудинковою, як і не надано суду копію звернень мешканців мікрорайону до депутата міської ради ОСОБА_2 . Згідно ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Правовими положеннями ст. 52 вищезазначеного Закону встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Згідно з ч.ч. 6, 9 статті 59 цього Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 26 вищевказаного Закону питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закону). Частиною 10 статті 59 Закону визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що за органами місцевого самоврядування законодавець визначив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Водночас, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Вказаний принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність, зокрема, перед юридичними і фізичними особами. Окрім цього, в Рішенні N 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. З аналізу наведених норм права вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені виключно в судовому порядку. Крім того, скасування рішення, на підставі якого між сторонами вже виникли певні правовідносини, також суперечить принципу правової визначеності, що у своїй практиці використовує Європейський Суд з прав людини (наприклад, рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року). Згідно з яким, принцип правової визначеності проявляється у стабільності політичних і правових рішень, тобто стабільність та цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної і судової практики на основі закону відповідно до принципу верховенства права. Таким чином, оскільки рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 15.04.2019 року №301 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру» є ненормативними правовим актом і не могло бути скасоване органом місцевого самоврядування, який його прийняв. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що міська рада не має повноважень скасовувати раніше видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що містобудівні умови відповідають вимогам законодавства до їх складу і отримані з дотриманням законної процедури, що не оспорюється відповідачем. Разом з тим, в основу оскаржуваного рішення, яким визнано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 надані громадянину ОСОБА_1 на нове будівництво торгово-офісного центру від 15.04.2019 №04-11/14 такими що втратили чинність, покладено Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та депутатське звернення депутата ОСОБА_2 . Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції під час розгляду встановила, що Містобудівні умови видані із дотриманням вимоги законодавства щодо відповідності планованої забудови цільовому призначенню ділянки. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені Закону України «Про основи містобудування» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.09.2019 року в справі № 826/13852/17. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у рішенні від 09.07.2007 N 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року за заявою N 31443/96 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення визнанню протиправним та скасуванню. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 05.02.2021 року