Постанова 4856 № 560/4279/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4279/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 28 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої частини пенсії з 08.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 14.12.2009; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання постанови Деражнянського районного суду від 14.12.2009 у справі №2-а-1300/2009 за період з 08.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 14.12.2009 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, тобто по 29.09.2019. Позивач вважає, що тривала невиплата йому у повному обсязі пенсії зумовлює необхідність нарахування компенсації, визначеної статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої частини пенсії з 08.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 14.12.2009. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Деражнянського районного суду від 14.12.2009 у справі №2-а-1300/2009 за період з 08.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 14.12.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 29.09.2019, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, якою просив скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що відповідачем доплата розміру пенсії позивачу на виконання рішення суду нарахована вчасно, але будь-які бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом України "Про Державний бюджет України". Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Керуючись приписами ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав компенсації громадянам втрати частини доходів, в тому числі у вигляді пенсії, у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються правовими нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон N2050-III), в редакції що були чинні на день виникнення спору. За статтею 1 Закону N 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Приписи статті 2 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, до якого відносяться також доходи громадян у вигляді пенсії. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що постановою Деражнянського районного суду від 14.12.2009 у справі №2-а-1300/2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними (незаконними) дії управління Пенсійного фонду України у Деражнянському районі Хмельницької області щодо відмови вчинити перерахунок призначених державної (основної) та додаткової пенсій на підставі ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 8 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 грудня 2009 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Деражнянському районі Хмельницької області вчинити перерахунок державної (основної) пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильської катастрофою, не нижчу шести мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі п`ятдесяти процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 за період з 8 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 грудня 2009 року із наступним перерахунком вказаних державної (основної) та додаткової пенсій відповідно до змін законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З метою примусового виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист. На його виконання управлінням Пенсійного фонду України в Деражнянському районі видано довідку від 29.10.2014 №7471/03 зі змісту якої вбачається, що на виконання рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області №2-а-1300/2009 від 14.12.2009, ОСОБА_1 нараховано 55830,46 грн. за період з 08.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 14.12.2009 із наступним перерахунком вказаних державної (основної) та додаткової пенсій відповідно до змін законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані кошти виплачені 29.09.2019. Позивач з метою вирішення питання про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати 55830,46 грн. звернувся до відповідача. Листом від 03.12.2019 №111/02.26-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати вказаної компенсації. Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, судова колегія, виходить з наступного. Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Положення Закону N 2050-III відтворені та конкретизовані також в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N

159. Згідно з п. 2 вказаного Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. У даній справі встановлено, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись на виконання судових рішень за період з 8 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 грудня 2009 року (сторонами не заперечувалось). Тобто, несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Пунктом 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зазначене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Як визначено вище, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону N 2050-III та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону N 2050-III, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17). Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на вже виплачені суми пенсії, що підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року по справі за № 487/6923/16-а. Таким чином, колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно наявності права позивача на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відповідачем пенсії в розмірі 55830,46 грн. Тобто, позовні вимоги позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а доводи відповідача про відсутність підстав для такої компенсації не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.