Постанова 4856 № 560/2107/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2107/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 16 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, ухвалою від 01 жовтня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 18.04.2014 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення за 30 років вислуги. Згідно з довідкою Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Державного космічного агентства України Національного центру управління та випробування космічних засобів №747/134 від 21.12.2015 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, розмір грошового забезпечення позивача становить 10225,90 грн, у тому числі: посадовий оклад відповідає тарифному розряду 19 - 3461,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням полковник - 135,00 грн, надбавка за вислугу років (40) - 1438,40 грн, надбавка за складність, напруженість у роботі (50) - 1730,50 грн, надбавка за шифрувальні роботи (20) - 692,20 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20) - 692,20 грн, премія (60) - 2076,60 грн. На виконання вимог Постанови №731 та на підставі вказаної довідки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.10.2015. При проведенні перерахунку відповідач визначив розмір пенсії з розрахунку, що не перевищує 70% відповідних сум грошового забезпечення. 13.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії. Листом №2200-0302-8/10731 від 23.03.2020 відповідач повідомив позивача про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання Постанови №731, на підставі довідки №747/134 від 21.12.2015, з 01.10.2015 проведено перерахунок пенсії позивачу за чинною редакцією статті 13 Закону №2262-ХІІ, тобто в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначив, що немає підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення позивачеві основного розміру пенсії за вислугу років до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, із числа осіб, які перебували на військовій службі. Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Положеннями частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, із числа осіб, які перебували на військовій службі. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про необхідність застосування зазначеної редакції частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ для визначення розміру пенсії позивача після перерахунку, з огляду на наступне. Згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Роз`яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999, зі змісту якого слідує, що принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Разом з тим, стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом. Колегія суддів зазначає, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. У той же час зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносились. Крім того, Постанова №731, а також постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" та від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" також не містять положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Тобто, внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Аналогічні правові висновки викладені в зразковому рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №240/5401/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/58/18), яке набрало законної сили. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2015 у відповідача були відсутні підстави для обмеження розміру його пенсії 70 відсотками грошового забезпечення згідно з чинною редакцією частини 2 статті 13 Закону №2262-XII, оскільки це обмеження не стосується випадку з позивачем, якому пенсія не призначалась вперше, а вже була призначена раніше і виплачувалась. Крім того, відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії. У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом". Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно здійснено позивачу перерахунку пенсії з розрахунку 70% суми грошового забезпечення, що свідчить про порушення право власності ОСОБА_1 , гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.