Постанова 4856 № 560/3902/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3902/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 04 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відпоідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 13 березня 2020 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2020 року, з урахуванням ст.306, 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що у зв`язку з досягненням 55 річного віку, позивач, зважаючи, що він має відповідний спеціальний трудовий стаж, що підтверджується записами в трудовій книжці, 06.06.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням від 13.06.2019 № 222030003677 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із п.2 Прикінцевих положень закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено умови призначення пенсій за віком, зокрема необхідний вік для чоловіків - 60 років. Відповідно до абз.1 п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно з абз. 4 п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. З матеріалів адміністративної справи, зокрема із записів трудової книжки встановлено, що позивач 02.01.1991 був прийнятий ізолювальником 4 розряду в колективному підприємстві "Спеціалізована пересувна механізована компанія - 40," (КП СПМК-40) по переводу з кооперативу «Конкурент»; з 12.10.2005 переведений слюсарем - сантехніком на Хмельницьку дільницю; з 25.12.2005 переведений ізолювальником на дільницю ЦЗМ; 17.07.2007 перейменовано посаду ізолювальника на посаду - ізолювальник на гідроізоляції; з 27.08.2007 позивач переведений слюсарем-сантехніком на Хмельницьку дільницю; 21.01.2016 позивача звільнено з роботи з КП СПМК-40 за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України. На підтвердження атестації робочих місць позивачем надано до суду та до пенсійного органу копії: наказу № 85 від 09.12.1992 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці", "Переліку робочих місць, посад працівникам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення", як додаток до наказу начальника СПМК № 40 від 09.12.1992 № 85; наказу директора КП СПМК № 40 від 15.04.1997 № 34 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці", копію Переліку робочих місць, посад працівникам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як додаток до наказу директора КП СПМК № 40 від 15.04.1997 № 34; наказу директора КП СПМК № 40 від 25.12.2001 № 50 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці", додатку № 2 до наказу директора КП СПМК № 40 від 25.12.2001 № 50 "Перелік робочих місць, виробництва, робіт та посад працівників яким підтверджено (не підтверджено) право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; додатку № 3 до наказу директора КП СПМК № 40 від 25.12.2001 № 50 "Перелік робочих місць працівникам за роботу в важких та шкідливих умовах праці яким встановлені доплата до тарифної ставки, щорічна додаткова відпустка, спецхарчування". Також, позивачем додано до матеріалів справи копію особової картки №227 на ім`я ОСОБА_1 , яка підтверджує факт роботи позивача на посаді ізолювальника повний робочий день зі шкідливими умовами праці. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується, що позивач станом на 14.06.2019 має загальний стаж роботи 37 років 8 місяців 26 днів, з яких понад 16 років на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, яким основним документом, що підтверджує стаж роботи визнано трудову книжку. Оскільки виключно законами визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, з огляду пріоритетності законів над підзаконним актами, нормативно-правовий акт, яким є Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не може перешкоджати або встановлювати додаткові умови для визначення права на пенсію. Крім того, вказаним Порядком передбачено право осіб надавати відповідні уточнюючі довідки, а не обов`язок, невиконання якого могло б потягнути відмову у призначенні пенсії. Таким чином, наявність у позивача стажу роботи за Списком № 2 в першу чергу мають підтверджуватись записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів відповідними довідками з місця роботи. З наданих позивачем копії трудової книжки та наказів "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці" (№ 85 від 09.12.1992, № 34 від 15.04.1997, № 50 від 25.12.2001) вбачається, що в період з 02.01.1991 по 12.10.2005 (запис № 13), в період з 25.12.2005 по 27.08.2007 (запис № 15, 16) працював в колективному підприємстві "Спеціалізована пересувна механізована компанія - 40," (КП СПМК-40) на посадах ізолювальника та ізолювальника на гідроізоляції, де була проведена у відповідності до законодавства атестація робочих місць, що підтверджується наказами № 85 від 09.12.1992, № 34 від 15.04.1997, № 50 від 25.12.2001. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважажє, що пільговий стаж позивача за Списком № 2 складає понад 16 років, що підтверджується копією трудової книжки, тобто такий стаж є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.06.2019 № 222030003677 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним захистом порушених прав позивача в даному випадку буде саме зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи ОСОБА_1 у колективному підприємстві "Спеціалізована пересувна механізована компанія - 40" з 02.01.1991 по 12.10.2005 та період з 25.12.2005 по 27.08.2007 на посадах ізолювальника та ізолювальника на гідроізоляції, оскільки нечіткість заявлених позовних вимог не може бути підставою для задоволення позову, враховуючи те, що у спірному періоді позивач виконував роботу із шкідливими умовами праці, робота на якій дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах по Списку № 2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за Списку №

2. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача "Спеціалізована пересувна механізована компанія 40", оскільки відповідачем не обгрунтовано, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси та обов`язки Колективного підприємства «Спеціалізована пересувна механізована компанія - 40», КП «СПМК - 40». Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що позивач у спірні періоди працював на посаді ізолювальника 4 розряду, які не спростовані відповідачем та у своїй сукупності дозволяють дійти до висновку про те, що у вказані періоди часу позивач працював саме на посаді ізолювальника 4 розряду, тобто на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області лише щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.