Постанова 4873 № 910/1779/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2020 р. Справа№ 910/1779/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Дідиченко М.А. Андрієнка В.В. при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В., за участю представників: від позивача - Миколюк Р.А., адвокат, ордер серії КВ №772009 від 28.10.2019; від відповідача - Задорожній Р.О., адвокат, довіреність б/н від 03.12.2019, розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 про забезпечення позову у справі №910/1779/20 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом Фермерського господарства "Кулевча" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 1 027 090,50 грн. ВСТАНОВИВ наступне. До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фермерського господарства "Кулевча" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 1 027 090,50 грн. заборгованості за договором поставки №38 від 21.11.2016 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Позивачем разом з позовною заявою було надано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1 027 090,50 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач вказував, що у відповідача існує значна заборгованість (1 027 090,50 грн.) за договором поставки №38 від 21.11.2016 року, разом з тим, останній має можливість вільно розпоряджатись своїм майном та грошовими коштами, що може призвести до зникнення нерухомого майна та грошових коштів станом на день ухвалення рішення у справі. Заявник зазначав, на що всі претензії, листи та пропозиції до відповідача, які були направлені позивачем щодо позасудового врегулювання питання сплати спірної заборгованості залишилися без відповіді відповідача. Відповідач на даний час ухиляється від сплати заборгованості, натомість, здійснив припинення виробничої діяльності, обладнання заводу вивозиться із його території та відбувається численне звільнення працівників відповідача, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є працівниками відповідача, що підтверджується копіями їх трудових книжок. Таким чином, посилаючись на вищезазначені обставини заявник стверджував, що існує загроза того, що майно і грошові кошти відповідача, на які можливо б було звернути стягнення у разі задоволення позову може зникнути станом на день ухвалення судового рішення у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/1779/20 заяву Фермерського господарства "Кулевча" про забезпечення позову задоволено; з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1 027 090 грн. 50 коп. на грошові кошти та майно, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний". В обґрунтування вказаної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на відсутність протягом тривалого часу будь-яких дій відповідача спрямованих на виконання зобов`язань за договором поставки №38 від 21.11.2016 року, ухилення від сплати заборгованості, не надання жодних відповідей на всі претензії, листи та пропозиції до відповідача, які були направлені позивачем щодо позасудового врегулювання питання сплати спірної заборгованості, припинення виробничої діяльності заводу, вивезення обладнання заводу із його території та звільнення працівників відповідача, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є працівниками відповідача, що підтверджується копіями їх трудових книжок, які наявні в матеріалах справи, свідчить про достатньо обґрунтоване припущення заявника (позивача), що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю майна (грошових коштів) на момент виконання рішення, а відтак виконання рішення може бути значно ускладнене або взагалі унеможливлене у разі невжиття заходів забезпечення позову. Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/1779/20 скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неотримання від позивача жодних претензій, а також зазначає, що викладені в заявах свідків покази жодним чином не обґрунтовують припущення, що майно, яке є у відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а лише констатують поточну господарську діяльність товариства позивача. Також, апелянт зазначає, що є платоспроможним підприємством, а припинення лише його виробничої діяльності не свідчить про припинення діяльності товариства в цілому. В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. З урахуванням предмету позову у даній справі - стягнення заборгованості у розмірі 1 027 090 грн. 50 коп., звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов`язань за спірним договором, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції та доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором поставки, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань станом на момент винесення оскаржуваної наразі ухвали не був встановленим та підлягав доведенню під час вирішення справи по суті, і взагалі сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Стосовно посилань позивача на наявність рішення по даній справі про стягнення з відповідача заборгованості, слід зазначити, що апеляційний суд переглядає судові акти суду першої інстанції саме за обставин чинних на момент їх прийняття, а тому оскільки вказаного рішення станом на час винесення оскаржуваної наразі ухвали ще не було винесено, врахування його на даний час при апеляційному перегляді може призвести до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. При цьому, слід також зазначити, що наразі зазначене рішення оскаржується в апеляційному порядку. Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 року у справі №910/1779/20 залишено без руху. Також, не може бути підставою для забезпечення позову сам лише факт наявності інших судових проваджень про стягнення заборгованості з відповідача - ТОВ "Київський завод шампанських вин "Столичний", якщо по таких справах не винесено обов`язкових до виконання рішень, які відповідачем у встановленому порядку не виконуються умисно або в результаті фактичної неплатоспроможності. Так, стосовно рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/1762/20, на яке посилається позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, слід зазначити, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/1762/20. Отже, наразі зазначене рішення не набрало законної сили, а тому висновок про наявність у відповідача невиконаних безспірних зобов`язань є передчасним. Стосовно іншого рішення від 04.05.2020 у справі №910/2896/20, на яке також посилається позивач, слід зазначити, що лише 25.05.2020 (тобто у день прийняття даної постанови апеляційним судом) зазначене рішення набирає законної сили, відповідно станом на момент винесення оскаржуваної наразі ухвали суду першої інстанції вказане рішення не було навіть прийнято. Як вже вказувалося, таке рішення відповідно не може бути враховано при апеляційному перегляді ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 про забезпечення позову у даній справі №910/1779/20. Щодо заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення виробничої діяльності заводу, вивезення обладнання заводу з його території та звільнення працівників відповідача, слід зазначити, що вказані документи жодним чином не підтверджують ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, враховуючи наступне. Так, відповідач, в апеляційній скарзі підтверджує обставини припинення виробничої діяльності у зв`язку з її збитковістю, та при цьому вказує, що ТОВ "Київський завод шампанських вин "Столичний" продовжує здійснювати господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі напоями, а також імпортує товари, вироблені підприємствами концерну Dr. Oetker. При цьому, за доводами апелянта, у зв`язку з припиненням виробничої діяльності відбулось скорочення працівників, які були задіяні у такому виробництві, а також продаж специфічного обладнання, що використовувалося виключно у виробничій діяльності. Отже, враховуючи пояснення відповідача, слід зазначити, що у ТОВ "Київський завод шампанських вин "Столичний" відбулось не повне припинення діяльності всього товариства, а лише його виробничої частині, з розвитком іншого виду діяльності. При цьому, на переконання колегії суддів, наведене свідчить, що відповідачем вживаються всі можливі заходи для покращення показників фінансово - господарської діяльності та відповідно збільшення доходу товариства шляхом припинення виробничої діяльності, яка є збитковою. Позивачем, в свою чергу, доказів, які б підтверджували неплатоспроможність товариства, зокрема, відсутність коштів на рахунках чи іншого майна на яке було б можливо звернути стягнення, надано суду не було. Вказані заяви свідків таких обставин також не підтверджують, оскільки, як було вказано припинення лише виробничої діяльності товариства відповідача не свідчить про припинення його діяльності в цілому. Таким чином, заявником суду не наведено жодних достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про існування обставин, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки застосування у даному випадку місцевим господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми 1 027 090,50 грн., є неправомірним. Враховуючи наведене вище, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову - залишенню без задоволення. Виходячи з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 про забезпечення позову у справі №910/1779/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 про забезпечення позову у справі №910/1779/20 скасувати.

3. У задоволенні заяви Фермерського господарства "Кулевча" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Кулевча" (68261, Одеська область, Саратський район, село Кулевча, вул. Центральна, 47, код 37232251) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 27, ідентифікаційний код 30373419) 2 102 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали оскарження ухвали у справі №910/1779/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 28.05.2020 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Дідиченко В.В.Андрієнко