Постанова 4873 № 911/1798/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" жовтня 2020 р. Справа№ 911/1798/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Мартюк А.І. Зубець Л.П. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1798/20 (суддя Заєць Д.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" про стягнення заборгованості за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С." звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору № 1І037465 від 25.01.2018. ТОВ "С.К.С." також подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 2 231 648,58 грн, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, а також грошові кошти, які знаходяться на інших рахунках ТОВ "АСТЕРС ГРУП", відкритих в АТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) та/або в інших банківських установах. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1798/20 відмовлено ТОВ "С.К.С." у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - ТОВ "АСТЕРС ГРУП". Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "С.К.С." звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1798/20 повністю та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - ТОВ "АСТЕРС ГРУП" задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом безпідставно не було прийнято до уваги аргументи заявника щодо наявності у відповідача перед його контрагентами значної заборгованості, що присуджена до стягнення за судовими рішення, виконання яких може призвести до витрачання коштів саме на погашення заборгованості перед контрагентами, а не для здійснення розрахунків з ТОВ "С.К.С.". Наведене, на переконання апелянта, може призвести до невиконання або істотного ускладнення виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача. Також апелянт зазначає, що судом не було враховано правової позиції, що викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/16944/18, від 17.07.2019 у справі № 916/662/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 04.03.2020 у справі № 910/12117/19. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, справа № 911/1798/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "С.К.С." на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2020; розгляд справи призначено на 14.09.2020; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Вказану ухвалу суду згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 27.08.2020, однак, письмового відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом процесуальний строк від сторони не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. Судове засідання, яке було призначено на 14.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючої судді Алданової С.О. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд справи призначено на 19.10.2020. В судове засідання 19.10.2020 представник відповідача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, згідно якого відповідачем отримано судову кореспонденцію 09.10.2020. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду справи за апеляційною скаргою на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2020 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову. За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали оскарження, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в поданій заяві про забезпечення позову позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, суд зазначив, що розгляд господарським судом інших справ, в яких відбувається стягнення з відповідача значних коштів, не свідчить про фактичні обставини, що призведуть до істотного ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а тому, зазначені обставини не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Колегія суддів, за результатами перегляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, погоджується з вищевикладеними висновками суду з огляду на таке. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17. Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотримуватись розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу. При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Як вбачається з матеріалів оскарження, у даній справі між сторонами існує спір щодо виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати вартості отриманого товару. Позивач, обгрунтовуючи звернення з даною заявою, вказував на те, що в судових інстанціх знаходиться значна кількість судових справ, в яких іншими контрагентами відповідача заявлено вимоги майнового характеру, що в подальшому може призвести до зменшення наявних на час вирішення даного спору у відповідача коштів, а відтак ймовірності виникнення ускладнень з виконання рішення суду у разі задоволення вимог ТОВ "С.К.С.". Однак вказані аргументи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання в рамках даного спору або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є припущеннями, не підтвердженими належними доказами (аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18, від 02.04.2019 у справі №918/702/18, від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 25.09.2020 у справі № 910/1762/20, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19). Таким чином, суд вважає, що посилання позивача на наявність інших судових проваджень майнового характеру, учасниками яких є відповідач, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження фактів імовірності неможливості виконання рішення суду, не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання та, відповідно, не можуть визначатися як підстава для вжиття заходів забезпечення позову. Твердження апелянта про неврахування місцевим господарським судом правових позицій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені в його постановах від 02.07.2019 у справі № 910/16944/18, від 17.07.2019 у справі № 916/662/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 04.03.2020 у справі № 910/12117/19 не можуть бути підставою для скасування, оскільки оцінка наявності підстав для застосування у тій чи іншій справі заходів забезпечення позову здійснюється у кожному конкретному випадку окремо в залежності від представлених заявником доказів в їх сукупності. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Київської області від 20.07.2020, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2020 підлягає залишенню без задоволення. Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1798/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1798/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С.".

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1798/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді А.І. Мартюк Л.П. Зубець Повний текст постанови складено 26.10.2020