Ухвала КЦС ВС № 757/29873/18-ц

Ухвала 25 травня 2020 року м. Київ справа № 757/29873/18-ц провадження № 61-7977 ск 20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна Сергія Олександровича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, позов комунального підприємства (далі - КП) «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» задоволено. Стягнути в рівних часинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість за комунальні послуги в розмірі 4 112,44 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 14 травня 2020 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Піскун С. О., засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року (надійшла до суду 15 травня 2020 року), в якій просять скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України). Касаційна скарга підписана ОСОБА_1 та адвокатом Піскуном С. О., проте у матеріалах касаційної скарги відсутній документ, який би підтверджував повноваження адвоката Піскуна С. О. представляти у Верховному Суді інтереси ОСОБА_1 , тому заявникам необхідно надати оформлений належним чином відповідний документ. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна С. О.,не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявники узагальнено посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначають конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявникам необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі заявники порушують питання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що ОСОБА_1 за цією категорією справ звільнена від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Позивачі у справах про захист їхніх прав як споживачів звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не лише у суді першої інстанції. Порушені права споживача можуть бути захищені не лише у суді першої інстанції, але й у судах інших інстанцій, розгляд справи в яких є частиною єдиного цивільного процесу. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18). Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у зв`язку з із цим обставини, зазначені вище, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Доводи зазначеного клопотання про те, що ОСОБА_1 при поданні касаційної скарги звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими з огляду на те, що вказана справа пов`язана не з порушенням прав споживача, а стосується стягнення заборгованості зажитлово-комунальні послуги, в якій ОСОБА_1 є відповідачем у справі. Також, у касаційній скарзі заявники просять відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на те, що сплата судового збору за подання касаційної скарги буде для ОСОБА_1 надмірним фінансовим тягарем під час карантину. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та частиною першою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору не може бути задоволено, оскільки заявниками не надано жодних доказів на підтвердження наведених обставин щодо неможливості сплати судового збору на момент звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762,00 грн. Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 524,00 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 12, 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна Сергія Олександровича, про звільнення від сплати судового збору відмовити. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна Сергія Олександровича, про відстрочення сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна Сергія Олександровича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 24 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник