Ухвала КЦС ВС № 219/2435/19

Ухвала 12 травня 2020 року м. Київ справа № 219/2435/19 провадження № 61-7476 ск 20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: Постановою Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у вищевказаній цивільній справі визнано неподаною та повернуто заявнику. 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року (надійшла до суду 28 квітня 2020 року), в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга подана в межах процесуального строку на касаційне оскарження відповідно до статті 390 ЦПК України з урахуванням вимог підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на те, що сплата судового збору за подання касаційної скарги буде для нього надмірним фінансовим тягарем та перешкодою доступу до правосуддя. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та частиною першою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору не може бути задоволено, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження наведених обставин щодо неможливості сплати судового збору на момент звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. У зв`язку з наведеним, заявнику потрібно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн. У пункті 2 частини першої статті 176 ЦПК України зазначено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 610,40 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 11 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник