Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/4456/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2813/20 Справа № 211/4456/19 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Чубіна А.В. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідач - ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року, ухваленого суддею Ніколенко Д.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року,- ВСТАНОВИВ : У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Просив суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей та стягнути з нього аліменти на їх утримання, посилаючись на злісне ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків. В обґрунтування позову зазначив, що мати дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, відповідач ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, вихованням дітей не займається, не забезпечує їх матеріально, не виявляє щодо них батьківського піклування, тричі відбував покарання за умисні злочини, має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, є епіднебезпечним. Рішенням виконкому від 17.07.2019 р. позивача, призначено опікуном малолітніх дітей, тому враховуючи викладене, в інтересах неповнолітніх дитей, просив задовольнити заявлені вимоги. Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені. Позбавлено ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до досягнення ними повноліття, щомісячно, на користь опікуна, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) починаючи стягнення з 01.08.2019 року. Відповідач ОСОБА_4 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції без вагомих доказів та підстав позбавив його батьківських прав відносно його двох дітей, просить у цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позбавленні його батьківських прав. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст.ст.150, 164 СК України і безпідставно дійшов висновку, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей. Вказує, що з травня 2017 року він хворіє на туберкульоз і лікується від цього захворювання, перебуваючи на лікуванні в м.Дніпро у закладі КП ДОК ЛПО ФТИЗИАТРІЯ ДОР і термін його лікування добігає кінця, зазначає, що через два місяці він буде здоровою людиною і зможе виконувати свої батьківські обов`язки у повному обсязі. Відповідач зазначає, що діти теж захворіли на туберкульоз, син недавно одужав та покинув медичний заклад, а донька ще до цього часу перебуває на лікуванні у медичному закладі, вона скоро одужає і також буде виписана з медичного закладу. Наголошує на тому, що він та діти тривалий час перебували на лікуванні у медичних закладах окремо один від одного, і тому це перешкоджало йому виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дітей. Стверджує, що він не втрачав родинних зв`язків зі своїми дітьми, підтримуючи з ними відносини через засоби зв`язку та Інтернет, вважає недоведеним факт невиконання ним обов`язків по вихованню дітей. Скаржник наголошує на неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема в частині з`ясування періоду з якого він та його діти перебували на лікуванні у зв`язку з хворобою на туберкульоз та ненаданні оцінки тому факту, чи перешкоджало його лікування виконанню ним батьківських обов`язків, чи не протипоказано йому контактування з дітьми, вважає, що не з`ясування судом наведених обставин призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення. Окрім того, відповідач не погоджується із тим, що суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які характеризували його негативно зі слів його померлої дружини ОСОБА_7 у тій частині, що він бив дружину, що не відповідає дійсності, оскільки при житті його дружина не зверталася до правоохоронних органів із заявами про застосування до неї фізичного насильства з його боку, а матеріали справи не містять доказів застосування з його боку такого фізичного насильства по відношенню до померлої дружини. Також, скаржник звертає увагу, що у рішенні суд послався на те, що він раніше притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, при цьому вказує, що адміністративна відповідальність була накладена на нього за порушення правил дорожнього руху, а судимість у нього погашена у встановлені законом строки, і ніхто не має права йому докоряти ти, що він колись був судимим. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_8 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, представника третьої особи Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, ОСОБА_9 В ОСОБА_10 Ю, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача і просила оскаржуване судове рішення залишити без змін, вислухавши пояснення малолітнього ОСОБА_2 у присутності педагога, ОСОБА_11 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 18, 20 копії свідоцтв). Мати дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 17 копія свідоцтва). Рішенням Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 17 липня 2019 року №246 надано малолітнім дітям статус дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. 22 копія рішення) та рішенням Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 17 липня 2019 року №247 призначено опікуном дітей їх дідуся, ОСОБА_1 (а.с. 23-24 копія рішення). Так, за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я «Про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» № НОМЕР_3 , виданого 11 червня 2019 року, який дійсний до грудня 2019 року, за рівнем обмеження життєдіяльності ОСОБА_4 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Є епіднебезпечним (а.с. 26). Відповідно до характеристики Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №94 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, останнім часом долею дитини опікується дідусь ОСОБА_1 , який має добрий вплив на поведінку внука (а.с. 27 За даними інформаційного порталу Національної поліції України та інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС (центрального рівня), ОСОБА_4 неодноразово притягувався як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності (а.с. 35-38). Згідно висновку виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 12.11.2019р. №8/22-4921 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , в інтересах дітей, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, виконком Довгинцівської районної в місті ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В обгрунтування висновку зазначено, що діти з 15 серпня 2019 року перебувають на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання "Фтизіатрія" Дніпропетровської обласної ради". Після взяття малолітніх дітей на первинний облік, ОСОБА_4 , маючи відкриту форму туберкульозу та знаючи про те, що він є епіднебезпечним, приходив до служби у справах дітей та управління праці та соціального захисту населення без медичної маски для з`ясування питання отримання ним виплат на дітей та законності проживання дітей з дідусем, ОСОБА_1 16.10.2019 р. ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомив, що він проти позбавлення його батьківських прав та вказав, що він перебуває на лікуванні в туберкульозному диспансері м.Дніпро. Відповідно до інформації навчального закладу сина ОСОБА_12 , ОСОБА_4 інтересу до навчання дитини не виявляв, батьківські збори не відвідував, належного контролю за поведінкою сина та його ставлення до навчання не забезпечував, надані йому рекомендації по вихованню дитини ігнорував та завжди намагався знайти винних у проблемах ОСОБА_12 серед вчителів та дітей. Всі питання щодо проживання, навчання та лікування дітей вирішували їх дідусь та бабуся. АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 відповідач не проживає, в ході з`ясування стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 встановлено фактичне місце проживання останнього по АДРЕСА_2 , скарг від сусідів щодо його способу життя не надходило. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав, проаналізувавши доводи сторін та встановлені судом обставини, виходив з того, що наведені у позові факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення відповідача від належного виховання дітей, свідомої зневаги своїми обов`язками: відповідач не займається вихованням дітей, не забезпечує їх матеріально, не виявляє щодо дітей батьківського піклування, що підтверджено письмовими матеріалами справи та поясненнями відповідача, відповідно до яких, дітей він бачив останнього разу майже рік назад. Окрім того, суд першої інстанції, також взяв до уваги, що відповідно до показів як позивача, так і свідків, які не спростовані відповідачем, саме ОСОБА_4 піддав загрозі життя та здоров`я своїх дітей, які наразі, завдяки зусиллям саме позивача, перебувають на лікуванні в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання "Фтизіатрія" Дніпропетровської обласної ради". При цьому, маючи високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків та будучи епіднебезпечним, ОСОБА_4 не надав доказів щодо свого лікування та одужання, що ставить під загрозу життя та здоров`я дітей в разі їх одужання та повернення до батька. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача аліментів, починаючи з дати пред`явлення позову згідно вимог частини першої статті 191 СК України. суд виходив з обов`язку батьків утримувати дітей, конституційного права особи на прожитковий мінімум. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись із доводами відповідача ОСОБА_4 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції у повній мірі виконав наведені вище норми закону. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи доведено належними та допустимими доказами винної поведінки та ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, які є законною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей його сина та доньки. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції в присутності педагога ОСОБА_11 був допитаний малолітній син відповідача ОСОБА_13 , який суду пояснив, що його батько ОСОБА_4 вчив його красти товари з магазину, підроблював документи, бив його мати. Зазначені обставини підтвердив і позивач ОСОБА_1 , підтвердивши, що онук розповідав йому про те, що батько заставляє його красти з магазину товари. Окрім того, судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили суду, що зі слів померлої подруги, ОСОБА_14 їм відомо про те, що ОСОБА_4 неодноразово бив останню та заразив дітей і дружину туберкульозом. Покази цих свідків повністю узгоджуються із показами малолітнього ОСОБА_2 , який підтвердив суду апеляційної інстанції обставини неодноразового побиття його матері батьком, тому у цій частині щодо відсутності доказів побиття відповідачем померлої дружини, колегія суддів відхиляє. Колегія суддів, дослідивши наданий представником Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я «Про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» № НОМЕР_4 , виданого 20 травня 2020 року, який дійсний до жовтня 2020 року, встановила, що за рівнем обмеження життєдіяльності ОСОБА_4 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Є епіднебезпечним. Наведений висновок повністю спростовує доводи відповідача, викладені в апелійній скарзі, що він лікується та через два місяці буде здоровою людиною і зможе виконувати свої батьківські обов`язки у повному обсязі. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів погоджується із висновком суду, що позивачем надані беззаперечні докази винної поведінки відповідача та свідомого нехтування останнім, своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про ухилення ОСОБА_4 від виховання своїх двох дітей, тоді, як відповідачем не надано належних та допустимих доказів належного виконання ним батьківських обов`язків по відношенню до сина та доньки. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, який зроблено на підставі досліджених доказів наявних в матеріалах справи, яким, як кожному окремо, так і їх сукупності, суд надав належну правову оцінку, колегія суддів, з урахуванням обставин, встановлених апеляційним переглядом, вважає правильним та повністю із ним погоджується, оскільки сукупністю доказів доведено ухилення відповідача від належного виховання дітей та свідомої зневаги своїми батьківськими обов`язками. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, ст.164 СК України, Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року. Головуючий: Судді: