Постанова 4854 № 523/2115/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 523/2115/20 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення: 03.04.2020р., м.Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.12.2019 року про закінчення виконавчого провадження №60607338, відкритого за заявою ОСОБА_1 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м.Одеси 15.09.2019 року по справі №523/15136/15-а, та зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку постановою відновити виконавче провадження і надіслати постанову сторонам виконавчого провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13.04.2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на не повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача про невжиття відповідачем заходів, передбачених вимогами Закону України «Про виконавче провадження», для повного і неупередженого виконання рішення суду по справі №523/15136/15-а. Фактично всі дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №60607338 щодо виконання виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м.Одеси 15.09.2019 року, зводяться до винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та закриття його. Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не досліджено лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.01.2020 року №0290/406(3)/4, в якому зазначено перелік законодавчих актів, на підставі яких станом на червень 2007 року здійснювалась виплата премій військовослужбовцям. У вказаному переліку наявне посилання на наказ Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175, згідно якого розмір премії особі офіцерського складу з посадовим окладом 165 грн. і стажем безперервної військової служби 17 років становив 106 відсотків. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року та прийняття нової постанови - про задоволення позову. Міністерство юстиції України подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що спірну постанову про закінчення виконавчого провадження органом ДВС правомірно винесено на підставі вимог пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки від боржника у виконавчому провадженні №60607338 в підтвердження виконання вимог виконавчого листа надійшов протокол засідання комісії Міністерства оборони України від 09.08.2019 року №99 про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі №523/15136/15-а визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги, призначеної ОСОБА_1 згідно протоколу №27 від 10.07.2015 року засідання комісії з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі, загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності II групи, з урахуванням раніше виплачених коштів. На виконання зазначеного судового рішення 15.10.2019 року Суворовським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист, який, разом із заявою про виконання рішення суду, 07.11.2019 року ОСОБА_1 подав до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 14.11.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60607338 з примусового виконання виконавчого листа №523/15136/15-а, виданого 15.10.2019 року Суворовським районним судом м.Одеси. Надано боржнику строк 10 робочих днів для виконання рішення суду. 02.12.2019 року від Департаменту фінансів Міністерства оборони України на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшла заява про закінчення виконавчого провадження №60607338 у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення. У вказаній заяві боржник зазначив, що 09.08.2019 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплаченої страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням військовослужбовців в сумі 63726,48 грн. До заяви боржником надано витяг з протоколу від 09.08.2019 року №99. 11.12.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову ВП №60607338 про закінчення виконавчого провадження - у зв`язку з виконанням виконавчого документу на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку. Вимоги позову обґрунтовував тим, що Міністерством оборони України не належним чином виконано постанову Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі №523/15136/15-а, оскільки у судовому рішенні чітко зазначено, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку має право ОСОБА_1 , повинен обчислюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення МСЕК позивачу інвалідності. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, приймаючи рішення про розмір одноразової допомоги не врахувала, що станом на 11.06.2007 року (дату встановлення інвалідності) діяв наказ Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175, яким з 01.04.2007 року введено в дію граничні розміри премії. Особі офіцерського складу за аналогічною з позивачем посадою за вислугою років становив 106 відсотків розміру грошового забезпечення. А відтак, розмір належної до виплати ОСОБА_1 грошової допомоги становить 129 942,90 грн., замість нарахованого боржником 84084,48 грн. У зв`язку з цим, позивач вважає необґрунтованим закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. були підстави для закінчення виконавчого провадження при надходженні від Міністерства оборони України витягу з протоколу від 09.08.2019 року №99. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що Міністерством оборони України невірно визначено розмір належної йому одноразової допомоги та не доплачено 45 858,42 грн., зазначивши, що даний спір належить до окремого позовного провадження між позивачем та Міністерством оборони України, враховуючи, що розмір належної ОСОБА_1 одноразової допомоги, розмір грошового забезпечення на день встановлення інвалідності II групи, з урахуванням раніше виплачених коштів, у виконавчому листі не зазначені. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Як вбачається з матеріалів справи судовим рішенням у справі №523/15136/15-а, на виконання якого 15.10.2019 року Суворовським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист, зобов`язано Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності II групи, з урахуванням раніше виплачених коштів. В підтвердження виконання вказаного судового рішення боржником надано державному виконавцю витяг з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №99 від 09.08.2019 року, яким майору в запасі ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 54-місячного грошового забезпечення в сумі 84084,48 грн. та здійснено виплату з урахуванням раніше виплаченої страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням військовослужбовців (1750 грн.) та одноразової грошової допомоги (18608 грн.), в сумі 63726,48 грн. ОСОБА_1 не заперечує нарахування та виплату на його користь вказаної у протоколі №99 від 09.08.2019 року суми одноразової грошової допомоги. Однак, позивач вважає, що розмір допомоги визначено Міністерством оборони України не правильно, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що рішення суду виконано боржником у повному обсязі, що могло б бути підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки виконавчий лист від 15.10.2019 року по справі №523/15136/15-а не містить вимог щодо виплати боржником на користь стягувача конкретної суми одноразової грошової допомоги, як і відомостей щодо розміру складових грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога, в тому числі розміру грошового забезпечення на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності II групи. Щодо посилань апелянта на мотивувальну частину постанови Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі №523/15136/15-а, в якій вказано, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку має право ОСОБА_1 , повинен обчислюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення МСЕК позивачу інвалідності, то колегія суддів зазначає, що державний виконавець, при перевірці виконання рішення суду зобов`язального характеру, не наділений повноваженнями щодо надання оцінки правильності здійснення відповідних нарахувань. На користь такого висновку колегії суддів свідчить і те, що у державного виконавця відсутня

мотивувальна частина рішення суду, яке перебуває у нього на виконанні. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання щодо правильності визначення розміру належної позивачеві одноразової допомоги належить до окремого позовного провадження між позивачем та Міністерством оборони України. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що отримавши від Міністерства оборони України лист про виконання у повному обсязі вимог виконавчого листа від 15.10.2019 року №523/15136/15-а з підтвердженням нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, відповідач мав законні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо посилань апелянта на те, що з дня відкриття виконавчого провадження до його закінчення виконавець не вчинив жодних виконавчих дій згідно ч.2 ст.13 Закону №1404-VIII, то зазначена обставина, на думку колегії суддів, не впливає на законність закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 271, 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.