Постанова 4854 № 420/6215/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6215/19 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Домусчі С.Д., - Кравця О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року, прийняте у складі суду судді Соколенко О.М. в місті Одеса по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню), порушенням норм процесуального права тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було враховано, що під час митного контролю товарів програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України прийняття рішення про коригування митної вартості. Апелянт вказує, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме згідно з поданим інвойсом вартість товару становить 7000 доларів США, а сплачено, згідно з поданим SWIFT, 6970 доларів США; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів; для підтвердження витрат на транспортування декларантом не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Апелянт зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, фактичні обставини справи свідчать про те, що декларант позивача у визначений законом час документи, надання яких вимагалося митницею, не надав, а повідомив листом про відсутність додаткових документів, а отже виявлені у документах розбіжності спростовані не були. За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, у зв`язку з чим митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 19090 доларів США. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі рахунку купівлі-продажу транспортного засобу, придбав через компанію розташовану в США, автомобіль з ушкодженнями марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_1 (т.1 а.с.50,140). Із зазначеного рахунку купівлі-продажу транспортного засобу вбачається, що сплата за транспортний засіб складає 7000 США, до якої входить також оплата доставки транспортного засобу на умовах CFR. Вказаний транспортний засіб відправлено з порту США до порту Німеччини, що підтверджується морською накладною (коносаментом) №9PHL026981 від 13.07.2019 року (т.1 а.с.53-54,174-175). В матеріалах справи також наявна копія виписки з банківського рахунку позивача із зазначенням про переказ 07.06.2019 року позивачем грошових коштів на суму 7017 доларів США (т.1 а.с.52), а також копія свіфт-платежу на суму 6970 доларів США від 07.06.2019 року (т.1 а.с.133). Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_1 з порту Німеччини до України ввезено автодорожнім транспортом, що підтверджується документом контролю за доставкою - ЕЕ№UA500090/2019/12879 U65975266/2137649394/700078356 від 06.09.2019 року митного посту «Яготин» пункту пропуску «Яготин-Дорогуск» з відміткою Львівської митниці ДФС (т.1 а.с.27). У вказаному документі також зазначено, що одержувачем (імпортером) є ОСОБА_1., а місце прибуття - ВМК ТОВ «БОНД» (Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 12). Згідно даних акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.09.2019 року з відміткою Львівської митниці ДФС, транспортний засіб марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_1 має такі пошкодження: пошкоджено лако-фарбове покриття кузова, вм`ятини, сколи, затертий та забруднений салон, пошкоджено передній та задній бампер, задня ліва фара, арка (т.1 а.с.28-29). Відповідно до довідки від 09.09.2019 року б/н, яка підписана позивачем, транспортні витати на переміщення транспортного засобу марки AUDI Q5, VIN № НОМЕР_1 складають: з порту США до порту Німеччини - 250 доларів США, сушею до кордону - 200 доларів США (т.1 а.с.32) 09 вересня 2019 року транспортний засіб марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_1 із супровідним документом №500090/2019/12879 ввезено до ТОВ «БОНД», що підтверджується разовим дозволом на ввіз/вивіз транспортних засобів громадян (легкове авто) №0010/09.2019 із відміткою Одеської митниці ДФС про в`їзд транспортного засобу (т.1 а.с.51). Також, 09 вересня 2019 року позивач отримав звіт №213863/19 експертного авто товарознавчого дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля, який завозиться на митну територію України, згідно з висновком якого ринкова вартість автомобіля марки AUDI Q5 PREMIUM, 2018 року, VIN НОМЕР_1 станом на 09.09.2019 року становить 7000 доларів США (т.1 а.с.33-44). 09 вересня 2019 року ТОВ «АВТОТЕХНОСЕРВІС» видано позивачу довідку №Д-19-0909-59 (для митного оформлення) про те, що автомобіль марки AUDI Q5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2018-го модельного року, відповідає вимогам екологічного класу «ЄВРО-5» (т.1 а.с.48). 12 серпня 2019 року позивачем здійснено передоплату за митне оформлення на загальну суму 61000 грн., що підтверджується копіями квитанцій Приватбанку від 12.08.2019 року (т.1 а.с.135-139). З метою здійснення митного оформлення придбаного транспортного засобу марки AUDI Q5, VIN № НОМЕР_1 , позивачем 10.09.2019 року подано митну декларацію №UA500090/2019/015459 (т.1 а.с.108-109), в якій визначено митну вартість вказаного автомобіля на рівні 7000 доларів США та відповідно вказано вартість в національній валюті у розмірі 186447,92 грн. (з урахуванням транспортних витрат на перевезення транспортного засобу 250 та 200 доларів США), що за курсом валюти, зазначеним у вказаній митній декларації, становить 7450 доларів США. У вказаній митний декларації зазначені такі характеристики транспортного засобу: автомобіль легковий, пасажирський, що був у використанні, ід. № НОМЕР_1 , марка - AUDI, модель - Q5 PREMIUM, календарний рік виготовлення - 2018 рік, колір - білий, тип кузова - універсал; має наступні пошкодження: «капот пошкоджено ЛФП, бампер передній пошкоджено ЛФП, двері передні ліві пошкоджено ЛФП, двері задні ліві вм`ятина пошкоджено ЛФП, ручка задньої лівої двері пошкоджено ЛФП, облицювання задньої лівої двері, крило заднє ліве деформовано пошкоджено ЛФП, накладка заднього лівого крила, кутове скло заднього лівого крила, підкрилок заднього лівого крила, ходова частина заднього лівого колеса, бампер задній деформовано, пошкоджено ЛФП, відбивач світла задній лівий, нижня накладка заднього бампера, двері багажника пошкоджено ЛФП, накладка заднього правого крила, крило переднє праве пошкоджено ЛФП, накладка переднього правого крила пошкоджено ЛФП, спрацювала подушка безпеки бокова ліва, спрацювала подушка безпеки бокова права, облицювання даху, торговельна марка - AUDI AG, країна походження - DE». У вказаній митній декларації також зазначено, що декларантом подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) б/н від 10.08.2019 року; коносамент (Bill of Landing) 9PHL026981 від 13.07.2019 року; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 213863/19 від 09.09.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/41684 від 20.05.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.09.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №213863/19 від 09.09.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №264-19 від 08.08.2019 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №213863/19 від 09.09.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 04.04.2003 року; довідка ЄВРО-5 №Д-19-0909-59 від 09.09.2019 року; картка платника податків; разовий дозвіл від 09.09.2019 року; свіфт-рахунок від 07.06.2019 року; квитанції Приватбанку від 12.08.2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2019 року Одеською митницею ДФС засобами електронної пошти надіслано позивачу лист, в якому зазначено, про витребування документів, які підтверджують митну вартість. У вказаному листі також зазначено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі, із зовнішніх джерел (т.1 а.с.185). 10 вересня 2019 року старшим державним інспектором ВКМВ УАМП Доброгурським В.А. засобами електронної пошти повідомлено декларанта про те, що поданий до митного оформлення разом із митною декларацією для підтвердження заявленою митної вартості товарів рахунок-фактура, коносамент, звіт про незалежну оцінку майна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та зазначені документи містять розбіжності та недоліки, зокрема, декларантом не надано банківських платіжних документів щодо оплати рахунку, документів із страхування та підтвердження вартості перевезення транспортного засобу до моменту перетинання кордону України (т.1 а.с.186). У вказаному листі позивачу запропоновано подати документи, згідно переліку, протягом 10 календарних днів. 12 вересня 2019 року засобами електронної пошти повідомлено декларанта про застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, у зв`язку з тим, що подані позивачем документи містять розбіжності, а позивачем не надано витребуваних Одеською митницею ДФС додаткових документів (т.1 а.с.186-187). 12 вересня 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000490/2, яким скориговано вартість автомобіля марки AUDI Q5 PREMIUM, 2018 року, VIN НОМЕР_1 із характеристиками, зазначеними в митній декларації №UA500090/2019/015545 від 10.09.2019 року, з 7450,00 доларів США до 19090,00 доларів США (т.1 а.с.21-22; 177-179). Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Одеською митницею ДФС оформлено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00119, в якій зазначено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2. У картці-відмові також зазначено про необхідність подання нової декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 (т.1 а.с.23-24, 180-181). 16 вересня 2019 року позивачем подано митну декларацію (МД) №UA50090/2019/016115 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 (т.1 а.с.25-26). Також, 16 вересня 2019 року представником позивача до м/п «Чорноморський» Одеської митниці ДФС подано заяву про видачу посвідчення про реєстрацію транспортного засобу марки AUDI Q5 P, 2018 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 , колір - білий (т.1 а.с. 184 ), та 16 вересня 2019 року Одеською митницею ДФС дозволено випуск транспортного засобу позивача з території ТОВ «БОНД», про що свідчить відмітка Одеської митниці ДФС (т.1 а.с.51). При цьому, не погоджуючись із прийнятим відповідачем - Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі не довели суду обставин щодо надання позивачем неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За висновками суду першої інстанції, спірне рішення про коригування митної вартості не містить певних обов`язкових реквізитів, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000490/2 від 12.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України). Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Щодо посилань апелянта, що під час митного контролю товарів програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №805/2713/16-а), згідно яких спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Щодо посилань апелянта як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості декларуємого товару, на те, що згідно з поданим інвойсом вартість товару становить 7000 доларів США, а сплачено, згідно з поданим SWIFT, 6970 доларів США, колегія суддів зазначає наступне. Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав автомобіль з ушкодженнями марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_1 згідно рахунку, відповідно до якого оплата проведена позивачем до моменту його підписання за вартістю 7000,00 доларів США (т.1 а.с.50,140). При цьому, на підтвердження здійсненої оплати позивач надав до суду копію виписки з банківського рахунку позивача із зазначенням про переказ 07.06.2019 року позивачем грошових коштів на суму 7017 доларів США (т.1 а.с.52). В матеріалах справи також міститься копія свіфт-платежу на суму 6970 доларів США від 07.06.2019 року (т.1 а.с.133). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України, належними чином не обґрунтовано, чому наявність розбіжностей у свіфт-платежі та у інвойсі у загальній сумі 30 доларів США не надає можливості контролюючому органу визначити митну вартість транспортного засобу за даними поданого позивачем рахунку від 10.08.2019 року. При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 митним органом не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, з яких причин вказані документи, що подані декларантом, до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу на те, що зазначені вище документи не містять розбіжностей, та з боку відповідачів не було зазначено та не надано відповідних доказів щодо того, що вказані документи мають ознаки підробки. Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року (справа №815/329/17), сама по собі відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Щодо доводів апелянта, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів, а також а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до умов рахунку купівлі-продажу транспортного засобу від 10.08.2019 року, позивач придбав автомобіль з ушкодженнями марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_1 на умовах здійснення поставки: CFR, Інкотермс-2010. Відповідно до правил «Інкотермс 2010», термін CFR означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами терміна CFR на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Таким чином, відсутність підстав для включення до ціни товару при визначенні митної вартості витрат на страхування товару пояснюється тим, що за умовами Інкотермс CFR страхування вантажу продавцем та/або покупцем не є обов`язковим, та у рахунку від 10.08.2019 року також відсутні вимоги щодо страхування товару будь-якою зі сторін контракту. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб відправлено з порту США до порту Німеччини, що підтверджується морською накладною (коносаментом) №9PHL026981 (т.1 а.с.53-54,174-175), а вже з порту Німеччини до м. Чорноморськ - автомобільним транспортом (т.1 а.с.27). Позивачем подано до Одеської митниці ДФС довідку від 09.09.2019 року б/н, яка підписана позивачем, та згідно якої транспортні витати на переміщення транспортного засобу марки AUDI Q5, VIN № НОМЕР_1 складають: з порту США до порту Німеччини - 250 доларів США, сушею до кордону - 200 доларів США (т.1 а.с.32) При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 жовтня 2019 року (справа №803/776/17), декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 зазначено, що у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а також інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів, а тому відповідно до статей 59, 60, 62, 63 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником Одеської митниці ДФС не надано до суду жодних доказів, а лише зазначено загальне посилання на таку неможливість в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Як вбачається із матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідачем Одеською митницею ДФС використані данні митної декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326. При цьому, згідно наявних в матеріалах справи документів, поданих до митного оформлення, у тому числі із Звіту експертного автотоварозавчого дослідження №213863 (т.1 а.с. 33-36), вбачається що автомобіль легковий, пасажирський, що був у використанні, ід. № НОМЕР_1 , марка - AUDI, модель - Q5 PREMIUM, календарний рік виготовлення - 2018 рік, колір - білий, тип кузова - універсал має наступні пошкодження: «капот пошкоджено ЛФП, бампер передній пошкоджено ЛФП, двері передні ліві пошкоджено ЛФП, двері задні ліві вм`ятина пошкоджено ЛФП, ручка задньої лівої двері пошкоджено ЛФП, облицювання задньої лівої двері, крило заднє ліве деформовано пошкоджено ЛФП, накладка заднього лівого крила, кутове скло заднього лівого крила, підкрилок заднього лівого крила, ходова частина заднього лівого колеса, бампер задній деформовано пошкоджено ЛФП, відбивач світла задній лівий, нижня накладка заднього бампера, двері багажника пошкоджено ЛФП, накладка заднього правого крила, крило переднє праве пошкоджено ЛФП, накладка переднього правого крила пошкоджено ЛФП, спрацювала подушка безпеки бокова ліва, спрацювала подушка безпеки бокова права, облицювання даху, торговельна марка - AUDI AG, країна походження - DE». При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянтом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів врахування зазначених пошкоджень наведеного автомобіля під час визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу. Більш того, відповідачами взагалі не надано до суду митної декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326, згідно якої Одеською митницею ДФС здійснено донарахування митної вартості автомобіля позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити як відповідність транспортного засобу, зазначеного у митній декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326, транспортному засобу позивача, так і ушкоджень, що мав такий автомобіль. Слід зазначити, що визначення вартості автомобіля може бути об`єктивною тільки тоді, коли митним органом при митному оформленні транспортного засобу врахована інформація про технічний стан транспортного засобу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 (справа № 1140/3242/18). Окрім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість визначеної відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 митної вартості транспортного засобу позивача у розмірі 19090 доларів США у зв`язку із застосуванням даних митної декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326, з огляду, в тому числі, на відсутність такої декларації у матеріалах справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000490/2 від 12.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О. О. Кравець