Постанова 4805 № 296/7644/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/7644/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А. Категорія 37 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г. С., Миніч Т. І., за участю секретаря Кучерявого О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/7644/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехланд», приватного акціонерного товариства страхова компанія «Скайд», ЦПОК філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Галасюка Р.А. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом мотивуючи його тим, що у його користуванні знаходиться наданий ОСОБА_3 у користування автобус марки «Mercedes-Benz Sprinter», 2003 р.в., д.н. НОМЕР_1 . 20 квітня 2015 року, на підставі наданої йому останнім довіреності, він із співвідповідачем в особі ЦПОК філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 04 листопада 2015 року під керуванням автобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter» водієм ОСОБА_4 , внаслідок порушення Правил дорожнього руху відповідачем в особі ОСОБА_2 , яка керувала легковим автомобілем марки «Тойота», д.н. НОМЕР_2 , по вул. Київське шосе, у м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.07.2017 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у адміністративній справі закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Про дорожньо-транспортну пригоду у передбачений законом строк була повідомлена страхова компанія «Провідна». Зазначав, що внаслідок ДТП, автобус «Mercedes-Benz Sprinter» зазнав значних механічних пошкоджень. Для визначення вартості відновлювального ремонту вищевказаного автомобіля, було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до висновку якого, позивачу завдано матеріальні збитки у розмірі 74 413, 56 грн. Відтак, просив стягнути солідарно 50000,00 грн з ПАТ страхова компанія «Скайд» та філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому, з ТОВ «Гідротехланд» та ОСОБА_2 солідарно 24413,00 грн, з відповідачів солідарно на його користь 75000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПАТ СК "Скайд", ЦПОК філії страхової компанії "Провідна" у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 50 000, 00 грн завданої матеріальної шкоди. Стягнуто солідарно з ТОВ «Гідротехланд» і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24413, 56 грн завданої матеріальної шкоди. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ "Гідротехланд", ПАТ СК "Скайд", ЦПОК філії страхової компанії "Провідна" у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 35 000, 00 грн моральної шкоди. Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2 , ТОВ "Гідротехланд", ПАТ СК "Скайд", ЦПОК філії страхової компанії "Провідна" у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2114,40 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна» подало апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Провідна» відмовити за безпідставністю. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено та не застосовано норми матеріального права. Зазначає, що ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 014.07.2004 за №1961-IV не передбачено здійснення виплат страхового відшкодування страховиком на користь будь-якої іншої особи, ніж особи, яка потерпіла внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 04 листопада 2015 року за участю автомобіля «Тойота», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автобуса «Mercedes-Benz Sprinter», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.07.2017 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у адміністративній справі закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до висновку № 152/15 експертного автотоварознавчого дослідження від 19.11.2015, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автобуса «Mercedes-Benz Sprinterр», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 74413,56 грн. З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автобуса «Mercedes-Benz Sprinter», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 23 лютого 2015 року ОСОБА_3 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 , ОСОБА_5 розпоряджатися автобусом «Mercedes-Benz Sprinter», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема, за довіреність ОСОБА_3 надав право ОСОБА_1 , ОСОБА_5 укладати від його імені договори обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, отримати поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК» Провідна». Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2590735 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн. Із змісту постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 06.07.2017 вбачається, що в момент скоєння ДТП автомобілем «Тойота», д.н.з НОМЕР_2 , керувала ОСОБА_2 , а автобусом «Mercedes-Benz Sprinter», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , керував ОСОБА_4 . З листа Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області №31/6-692 від 23 березня 2018 року вбачається, що згідно з базою даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС автомобіль «Тойота», д.н.з НОМЕР_2 , з 24.09.2014 був зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прожив. АДРЕСА_2 , та 07.02.2018 вищезазначений автомобіль по договору укладеному в ТСЦ перереєстрований на іншого власника. Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. За правилами ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ст. 1 Закону № 1961-ІV). Отже позивач ОСОБА_1 за укладеним полісом є Страхувальником (особою цивільно-правова відповідальність якої застрахована). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із п. 32.2 ст. 32 Закону № 1961-ІV, страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду. Отже, Законом № 1961-ІV, не передбачено здійснення виплати страхового відшкодування страховиком на користь будь-якої іншої особи, ніж особа, яка потерпіла внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Згідно частин першої, другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 ст. 1188 ЦК України). Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Аналіз змісту наведеного пункту Правил дорожнього руху і частини другої статті 1187 ЦК України у їх взаємозв`язку приводить до висновку, що коли особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і буде нести відповідальність за завдання шкоди. Матеріалами справи підтверджено, що в момент скоєння ДТП позивач не був ні власником, а ні володільцем транстроного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо заподіяння шкоди внаслідок вказаної ДТП саме ОСОБА_1 . Тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна». Враховуючи обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права, а саме стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди, не лише з ПАТ «СК «Провідна», а також з ОСОБА_2 , ТОВ «Гідротехланд, ПрАТ «СК «Скайд» в солідарному порядку та порушенням судом норм матеріального права, апеляційний суд у відповідності до вимог ст.367 ЦПК України вважає, що рішення підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, ПрАТ СК «Провідна» звернулося до апеляційного суду із заявою про поворот виконання рішення суду першої інстанції, оскільки страхова компанія виконала судове рішення. Відповідно до ч.5,6 ст. 444 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Частинами 1, 9 ст. 444 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав. Таким чином, поворот виконання рішення суду є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права. Аналізуючи наведені норми закону, можна дійти висновку, що поворот виконання рішення можливий за наявності таких умов: позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми ст. 444 ЦПК України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав. Таким чином, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може. За змістом наведеного, поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання, а поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасоване судове рішення. З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д.А. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №296/7644/17 виданого 13.08.2019 року про стягнення солідарно з ПАТ страхової компанії «СКАЙД», УПОК філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 50 000 грн матеріальної шкоди у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішеня. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. від 24 лютого 2020 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №296/7644/17 виданим 13.08.2019 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Гідротехнагляд», ПАТ страхової компанії «СКАЙД», УПОК філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 35 000 грн моральної шкоди у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішеня. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. від 24 лютого 2020 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №296/7644/17 виданим 13.08.2019 про стягнення в дольовому порядку з ОСОБА_2 , ТОВ «Гідротехнагляд», ПАТ страхової компанії «СКАЙД», УПОК філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 2 144 грн 40 коп. судових витрат у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішеня. Згідно із платіжним дорученням №61238899 від 21 лютого 2020 року ПрАТ «СК «Провідна» у рахунок погашення боргу за виконавчим листом перерахувало приватному виконавцю ОСОБА_7 грошові кошти у загальному розмірі 94 981 грн 46 коп. Як зазначив ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 17 квітня 2020 року, фактично на виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 травня 2020 року він отримав 85 100 грн 96 коп. Кошти були зараховані на рахунок його дружини ОСОБА_5 , оскільки в нього відсутній банківський рахунок. З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 17 квітня 2020 року вбачається, що на рахунок ОСОБА_5 22 лютого 2020 року були зараховані кошти в розмірі 85 528 грн 60 коп. Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. №1979 від 08 травня 2020 року стягнута з боржника грошова сума в розмірі 94 981,46 грн була розподілена у відповідності до вимог статтей 45 та 46 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: За виконавчим провадженням 61238899: 50 000,00 грн - сума боргу перерахована на користь стягувача; 5 000,00 грн - основна винагорода приватного виконавця; 500,00 грн - витрати виконавчого провадження. За виконавчим провадженням 61240476: 35 000,00 грн - сума боргу перерахована на користь стягувача; 3 500,00 грн - основна винагорода приватного виконавця; 200,00 грн - витрати виконавчого провадження. За виконавчим провадженням 61239753: 528,60 грн - сума боргу перерахована на користь стягувача; 52,86 грн - основна винагорода приватного виконавця; 200,00 грн - витрати виконавчого провадження. Сума коштів, що перерахована ОСОБА_1 за виконавчими листами №296/764417 від 13.09.2019 Корольовським районним судом м.Житомира становить 85 528 грн 60 коп. Грошова сума в розмірі 8 552 грн 86 коп. - винагорода приватного виконавця перерахована на спеціальний рахунок, 900 грн стягнуто та перераховано витрат понесених у зв`язку з виконанням рішення. Відповідно до положень ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача або стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Згідно із частиною першою, третьою ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Частиною сьомою ст. 27 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. За змістом ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення вирішується судом шляхом зобов`язання повернення боржнику стягнутих грошових сум. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повороту виконання заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2019 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено, оскільки після виконання вказаного рішення суду його скасовано в апеляційному порядку. Встановивши, що із ПрАТ «СК`Провідна» окрім іншого було стягнуто на депозитний рахунок приватного виконавця оплату основної винагороди виконавця у розмірі 8 552 грн 86 грн та оплату витрат виконавчого провадження у розмірі 900 грн, апеляційний суд з метою повернення сторін виконавчого провадження в первинне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду та захисту майнових прав, покладає обов`язок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. перерахувати (повернути) з його депозитного рахунку вказану грошову суму . Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги і ухваленням апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні позову, підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Провідна» 3 220 грн судових витрат, понесених за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» задовольнити. Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Заяву приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про поворот виконання рішення суду задовольнити. Допустити поворот виконання заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2019 року у справі № 761/622/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехланд», приватного акціонерного товариства страхова компанія «Скайд», ЦПОК філії страхової компанії «Провідна» у м. Хмельницькому про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. В порядку повороту виконання рішення суду стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» грошові кошти у розмірі 85 528 грн 60 коп. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. повернути приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «Провідна» грошові кошти у розмірі 9 452 грн 86 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» 3 220 грн судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 26 травня 2020 року. Головуючий Судді