Постанова 4812 № 489/3047/19

26.05.20 22-ц/812/952/20 Головуючий суду першої інстанції Рум`янцева Н.О. Провадження № 22-ц/812/952/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2020 року м. Миколаїв Справа 489/3047/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, В С Т А Н О В И В: 05 червня 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 13 червня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 29 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 14 травня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 17 723 грн. 14 коп., з яких: 8 328 грн. 70 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3 623 грн. 47 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 388 грн. 92 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 832 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за вказаним договором. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2008 року у розмірі 8 328 грн. 70 коп. та судовий збір в сумі 902 грн. 74 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за непогашеним тілом кредиту у розмірі 8 328 грн. 70 коп. У заяві позичальника від 13 червня 2008 року, підписаній сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Умови та Правила не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки наданий суду примірник не містить підпису відповідача. Ухвалюючи рішення, суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. В апеляційній скарзі Банк просив скасувати оскаржене рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованої пені та штрафів, задовольнивши ці вимоги Банку. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір у формі договору приєднання, про що свідчить анкета-заява, підписана відповідачем. До того ж, застосувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд не звернув увагу на особливості обставин у цій справі, та не проаналізував інші правові позиції Верховного Суду. Скаржник також звернув увагу суду на те, що згідно довідки про умови кредитування кредитки «Універсальна», яка була підписана відповідачем 11 червня 2008 року власноруч, сторонами було узгоджено інші умови договору про надання банківських послуг, зокрема, сплата щомісячних платежів, розміри пені за несвоєчасне погашення заборгованості тощо. Отже, про всі умови і правила надання банківських послуг сторона відповідача під розпис була ознайомлена, в тому числі і з усіма істотними умовами договору, що підтверджує підпис позичальника 11 червня 2008 року. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено місцевим судом, 11 червня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які надавались їй у письмовому вигляді, складають договір про надання банківських послуг. Після укладення договору відповідач 13 червня 2008 року отримала платіжний засіб - пластикову картку. В той же день ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до якої визначено розмір щомісячного платежу, який складає 7% від заборгованості, але не менш 50 грн./10S та не більше залишку заборгованості та передбачено строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним. Довідкою також передбачено пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, яка розраховується за формулою: ПЕНЯ= пеня (1) + пеня (2), де: пеня (1) =(базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. / 2 S в місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності просрочки по кредиту чи процентам 5 і більше днів при виникненні просрочки на суму більше 50 грн. / 10S. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна». Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14 травня 2019 року становить 17 723 грн. 14 коп. і складається із заборгованості за тілом кредиту - 8 328 грн. 70 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3 623 грн. 47 коп., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 4 388 грн. 92 коп., 300 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафів: 250 грн. - штраф (фіксована складова), 832 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Встановлено, що 11 червня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується письмовою заявою позичальника та довідкою про умови кредитування. Відповідач отримала пластикову картку та користувалася нею. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви та наданої на їх підтвердження довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», яка підписана ОСОБА_1 та визначає умови укладеного договору, погоджені сторонами. Зокрема, сторони погодили, що розмір щомісячного платежу складає 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості та строк внесення щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним. Отже сторони передбачили внесення позичальником щомісячного платежу, його розмір та строки, а отже порушення зазначених умов договору, надає право Банку нараховувати заборгованість за простроченим тілом кредиту. Наявність такої заборгованості підтверджено відповідними розрахунками Банку, які не спростовані відповідачем. Крім того, умовами кредитування також передбачено пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, яка розраховується за формулою: ПЕНЯ= пеня (1) + пеня (2), де: пеня (1) =(базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. / 2 S в місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності просрочки по кредиту чи процентам 5 і більше днів при виникненні просрочки на суму більше 50 грн. / 10S. Оскільки судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів, то Банк відповідно до наведених умов договору має право на нарахування та стягнення пені за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом. Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 3 623.47 грн. та пені, що складає 4 688 грн. 92 коп. Щодо стягнення штрафу, то слід зазначити таке. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо нарахування та стягнення штрафу, Банк послався на п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Умови та правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати штрафів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, розмірах і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в заяві та у довідці про умови кредитування домовленості сторін про сплату штрафів за порушення строків платежів, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді нарахування та сплату штрафів, зазначених у позовних вимогах, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у їх стягненні. В апеляційній скарзі, мотивуючи безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафу, Банк просить врахувати та долучити до матеріалів справи довідку банку про строк дії карток, які були оформлені відповідачем, довідку про встановлення та зміну кредитного ліміту та виписку по карті відповідача. Між тим зазначені документи судом апеляційної інстанції не можуть бути прийнята як доказ з огляду на таке. За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зазначена документи не надавалася суду першої інстанції як доказ на підтвердження позовних вимог, в ході розгляду справи Банк будь-яких клопотань з цього приводу районному суду не заявляв та не посилався на ці документи в обґрунтування своїх позовних вимог. Більш того, в апеляційній скарзі Банк, заявляючи клопотання про долучення цих документів не зазначає і не надає відповідних доказів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Банку, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для прийняття судом апеляційної інстанції цих документів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного рішення районного суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та пені підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог Банку. Оскільки рішення суду підлягає скасуванню в частині позовних вимог щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та пені, то відповідно до п. 13 ч. 1 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Позовні вимоги Банку задоволені на 93.89%, а тому за подачу позову при зверненні до суду з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1 803.63 грн., у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (88.48%) підлягають стягненню витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 549.55 грн., а всього 4 353.18 грн. Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 3 623 грн. 47 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 4 688 грн. 92 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 13 червня 2008 року, а також 4 353 грн. 18 коп. судового збору. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 26 травня 2020 року.