Постанова 4811 № 444/1945/19

Справа № 444/1945/19 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 22-ц/811/4008/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів -Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2019 року, постановлене у складі головуючої судді Мікули В.Є, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: 30 липня 2019 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що заявою про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» № IGODNLFZ07089 від 24.05.2018 року ОСОБА_1 приєднався до таких Умов та Правил, що розміщені на сайті Банку, що разом складають кредитний договір, та прийняв усі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі. Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 26 147 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 0, 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із датою остаточного повернення 23.05.2020 року. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього, станом на 14.05.2019 року утворилась заборгованість в сумі 44 571,78 грн., з яких: 26 147, 50 грн. заборгованість за кредитом; 24, 13 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13 033, 05 грн. - заборгованість комісії за користування кредитом; 2 768, 44 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 2.4.5.5. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 2 098, 66 - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість. Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № IGODNLFZ07089 від 24.05.2018 року в розмірі - 26 147, 50 грн., що становить суму непогашеного тіла кредиту - суму заборгованості за кредитом. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» понесені судові витрати в розмірі - 1 126, 86 грн. У решті позовних вимог - відмовлено. Позивач АТ КБ «Приватбанк» з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог не погодилось і, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення в означеній частині скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом, по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та штрафів - фіксованої і процентної складової, допустивши порушення норм цивільного права. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторони узгодили, що для укладання договору використовується електронний підпис - одноразовий пароль (ОТР пароль), який надсилається Банком на фінансовий телефон Клієнта, та введенням якого на сайті Банку або повідомлення працівника Банку у відділенні Клієнт підписує Заяву про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» та підтверджує прийняття прав та обов`язків за даним Договором. Істотні умови укладеного договору наявні, зокрема в заяві про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» від 24.05.2018 р. Зазначає, що відсутність підпису Позичальника на Умовах та правилах та Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Факт погодження умов кредитування щодо сплати процентів вбачається теж із підписаної Відповідачем заяви. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Факт повідомлення відповідача про умови кредитування також підтверджується паспортом споживчого кредиту. Суд безпідставно відмовляючи у стягнення відсотків за користування кредитом, фактично допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Суд безпідставно відмовив у стягнення пені та штрафів, не врахувавши при цьому положення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, згідно яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Просить скасувати заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити. Від відповідача у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також. Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову 44 571 грн. 78 коп., що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами ( у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що заявою про приєднання до Умов та Правил надання кредиту "Швидкий кредит" № IGODNLFZ07089 від 24.05.2018 р. ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання кредиту «Швидкий кредит», що розміщені на сайті Банку https://privatbank.ua/terms, що разом складають кредитний договір, та прийняв всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі. Згідно Постанови НБУ від 17.12.2003 р. «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» п. 2.2. Ідентифікація клієнта не є обов`язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Таким чином, враховуючи наявність у відповідача кредитної картки, банком при її видачі було ідентифіковано особу відповідача, при цьому повторна (додаткова) ідентифікація діючим законодавством не вимагається (копія раніше укладеної анкети, за якою відбулась ідентифікація відповідача, додається). З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили, що для укладання цього договору використовується електронний підпис, а саме - одноразовий пароль (ОТР-пароль), який надсилається банком на фінансовий телефон клієнта, та введенням якого на сайті банку або повідомленням працівнику банка у відділенні клієнт підписує Заяву про приєднання до Умов та Правил надання кредиту "Швидкий кредит" та підтверджує прийняття прав та обов`язків за даним Договором. ОТР-пароль 24-05-2018 року відправлений Відповідачу на його фінансовий номер НОМЕР_1 (у підтвердження відправлення відповідачу такого пароля суду надано витяг із банківського комплексу щодо надіслання OTP-паролю, строка із назвою password). Таким чином, позивачем здійснено ідентифікування відповідача за допомогою електронних даних ОТР-паролю. Відповідно до укладеного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 26147, 50 грн. грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0, 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із датою остаточного повернення 23.05.2020 р. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов, шляхом зарахування грошей на рахунок. До кредитного договору позивач додав: розрахунок заборгованості; виписку по рахунку Відповідача щодо погашення кредитної заборгованості; виписку по рахунку Відповідача, на який були перераховані кредитні кошти; витяг із програмного комплексу банку щодо надіслання OTP-паролю на фінансовий номер відповідача; копію заяви позичальника № IGODNLFZ07089; витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам; копію підтвердження видачі кредиту - виписку по рахунку, на який видавались кредитні кошті; копію документа, що посвідчує особу відповідача. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача складається із: 26 147, 50 грн. - заборгованості за кредитом, 24, 13 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 13 033, 05 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 2 768, 44 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафів відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: - 500, 00 грн. - штрафу (фіксована частина) та 2 098, 66 грн. - штрафу (процентна складова). Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту - заборгованості за кредитом. Рішення в означеній частині позивачем не оскаржується, а тому в силу диспозитивності судом апеляційної інстанції не переглядається. Разом з тим відмовляючи в стягненні відсотків, комісії, пені та штрафів, суд виходив з того, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції лише частково, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії та штрафів, в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом та пені не погоджується. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» АТ КБ «Приватбанк» (станом на день укладання договору) випливає, що подача заявки на кредит здійснюється Клієнтом у відділенні Банку або самостійно через сайт. Банк надає Клієнту «Паспорт споживчого кредиту», а Клієнт підтверджує ознайомлення з ним шляхом використання електронного підпису у вигляді ОТР-пароля. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту він надається Клієнту шляхом зарахування коштів на карту Клієнта, емітовану АТ КБ «Приватбанк». Термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу, період сплати платежів та інші істотні умови визначені в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит», шляхом підписання якої Клієнт та Банк укладають кредитний договір. З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2018 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 видано кредитну карту № НОМЕР_2 , на яку була зарахована погоджена між сторонами сума кредиту. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 оспорював умови кредитування та отримання ним картки із погодженим розміром кредитування. Такими чином, виходячи з вищевикладених норм законодавства, відбулося укладання між відповідачем та Банком кредитного договору. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. Умови договору, зазначені у «Паспорті споживчого кредиту» (а.с.15), свідчать, що сторони узгодили між собою суму кредиту - 25 000 грн. за вирахуванням винагороди за надання фінансового інструменту 1147,50 грн., що додається до загальної суми заборгованості, відсоткову ставку - 0, 12 % річних та пеню - 0, 065% від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, але не менше однієї гривні. Штрафів та інших платежів умовами договору не передбачено. Надані позивачем докази доводять факт укладання такого договору та його умови, які свідчать про право банку на стягнення тіла кредиту, відсотків та пені. Право банку на стягнення з відповідача на свою користь комісії та штрафів відсутнє, оскільки не підтверджено умовами договору. Враховуючи те, що стягуване судом першої інстанції тіло кредиту не оспорюється, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути відсотки у сумі 24 грн. 13 коп. та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором в сумі 2 768, 44 грн. Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредитору завдані ним збитки. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Із наданого банком розрахунку встановлено, що нарахування пені та штрафів передбачено за одне і теж порушення - прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором. Отже, у суду відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 штрафів в сумі 500 грн. 00 коп. - фіксована частина, та 2 098 грн. 66 коп. - процентна складова. Разом із тим, що стосується комісії у сумі 13 033, 05 грн., то визначальним є те, що ні анкета-заява, ні Паспорт споживчого кредиту, який визначав загальні умови надання кредиту «Швидкий кредит» не передбачали нарахування комісії за користування кредитом. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме такі Умови та правила, які приєднані до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати комісії. Оскільки суд першої інстанції помилково вважав позов частково безпідставним, його рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за користування кредитом та пені з ухваленням у цій частині нового судового рішення. Пунктом другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення відсотків за користування кредитом та пені належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог в цій частині. Статтею 382 ЦПК України, передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову АТ КБ «Приватбанк» сплачено 1 921, 00 грн. судового збору (а.с. 23), а за подання апеляційної скарги - 2 881, 50 грн. (а.с. 57). Приймаючи до уваги, що рішення суду частково скасоване, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 3118 грн. 22 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 10 лютого 2020 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 1, 2, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсотках за користування кредитом та заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсотках та пені за кредитним договором № IGODNLFZ07089 від 24.05.2018 року в сумі 2 792 грн. 57 коп., яка складається із заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 24 грн. 13 коп. та заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в сумі 2 768 грн. 44 коп. Рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом та штрафів - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) 3 118, 22 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.