Постанова 4807 № 330/1569/19

Дата документу 26.05.2020 Справа № 330/1569/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 330/1569/19 Головуючий у 1 інстанції: Куценко О.О. провадження № 22-ц/807/1580/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Подліянової Г.С. Кочеткової І.В. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Леоновець Альони Олегівни на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення. 12 березня 2020 року в судовому засіданні представник відповідача адвокат Застрожнікова К.С. повторно заявила клопотання про зупинення провадження по справі. В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа № 330/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на Ѕ частину цього майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Вказувала, що на цей час існують нові обставини, які є підставою для зупинення провадження. Так, по вказаній справі було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу відповідно до ухвали суду від 07 лютого 2020 року, а також відповідно до ухвали суду від 31 січня 2018 року накладено арешт на спірне нерухоме майно. На думку представника відповідача, до вирішення вказаної справи неможливо вирішити справу про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення. Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року клопотання представника відповідача - адвоката Застрожнікової К.С. про зупинення провадження по справі задоволено. Зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 330/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на Ѕ частину цього майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яка розглядається Якимівським районним судом Запорізької області. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леоновець А.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження по справі, оскільки рішення по справі щодо розподілу спірного майна подружжя не стосується підстав заявлених вимог у цій справі та не впливає на її вирішення по суті. Відповідач подала заяву про продовження строку на надання відзиву на час дії карантину, та колегія вважала, що з 11 березня по 21 травня 2020р. такі обставини дійсно існували, оскільки карантинні заходи та обмеження були суворими. Проте, на теперішній час, введено послаблення карантинних заходів, адвокати почали працювати з 11 травня 2020р., а на території Запорізької області за результатами засідання комісії ТЕБ НС вирішено встановити з 22 травня 2020р. по 22 червня 2020р. послаблення карантинних заходів. Відтак, колегія вважає, що відповідач мала можливість подати відзив. Також колегія наголошує на тому, що позиція відповідача є зрозумілою з інших письмових заяв по суті справи, а неподання відзиву на скаргу не є перешкодою у відповідності до вимог ч. 3 статті 360 ЦПК України для проведення апеляційного розгляду, який, зокрема, з урахуванням категорії оскаржуваної ухвали проводиться без виклику та повідомлення учасників справи. Крім того, у разі подальшого зволікання у апеляційному розгляді будуть порушуватись права іншого учасника справи, оскільки розгляд його справи не відбувається через її зупинення, а апеляційним судом - через подання заяви про продовження строку на подання відзиву, що наразі є вже недоцільним через вище наведені обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Вбачається, що 19.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , співвласниками якого позивач вважає себе і свою колишню дружину ОСОБА_2 , з боку якої і чиняться йому перешкоди. 12 березня 2020 року в судовому засіданні представник відповідача адвокат Застро- жнікова К.С. повторно заявила клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 330/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на Ѕ частину цього майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що прийняте рішення у справі № 330/1716/17 може вплинути на розгляд позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення. Зупиняючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усу- нення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення до розгляду справи № 330/1716/17, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи про поділ майна подружжя, так як предметом спору є, серед іншого майна, житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач у скарзі категорично не погоджується з таким висновком суду, вказуючи, що відповідач не заперечує того факту, що він є співвласником цього домоволодіння, а тому вважає, що у такому разі підстав для зупинення провадження у цій справі до розгляду справи про поділ майна відсутні. Колегія з цього приводу наголошує на наступних обставинах. Позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення мотивовані тим, що з 11.08.2000р. ОСОБА_1 з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який 07.08.2017р. за рішенням суду було розірвано. Під час спільного проживання та за спільні кошти ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , який було зареєстровано за відповідачкою по справі. Після припинення шлюбних відносин з січня 2016 року між сторонами склалися неприязні відносини. ОСОБА_2 самостійно користується належним сторонам на праві спільної сумісної власності нерухомим майном та не пускає позивача на територію даного домоволодіння, чим порушує його право на користування спільною сумісною власністю. Між іншим, у іншій цивільній справі № 330/1716/17 первісно заявлені вимоги позивачем ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини цього будинку, та вирішується спір щодо його поділу разом з іншим майном як спільного майна подружжя. Вказуючи про однаковий предмет позову у двох справах, районним судом помилково встановлено, що у справі № 330/1716/17 вирішується питання належності спірного будинку до спільного сумісного майна подружжя. Проте, як свідчить зміст первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 щодо поділу майна подружжя, жодною із сторін не було заявлено вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю, тому вказане питання у справі № 330/1716/17 не вирішується, а належність будинковолодіння по АДРЕСА_1 до спільного майна подружжя не підлягає доказуванню, оскільки визнається сторонами, які лише по-різному бажають поділити сумісне майно. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільно-го, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини 2 ст. 251 ЦПК, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. При цьому, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у вказаній справі має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Проте, районний суд, у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у даній справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у вказаних справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про поділ майна подружжя виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 мотивував свої вимоги до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості надати оцінку обставинам справи, на які посилалися позивач у позові, а не очікувати результатів розгляду іншої судової справи. Суд першої інстанції на вищевикладені обставини уваги не звернув та необґрунтовано постановив ухвалу про зупинення провадження. Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції помилково виходив з того, що рішення, яке буде ухвалено за результатами розгляду питання про поділ майна подружжя буде мати значення для розгляду питання про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення. Між тим, в оскаржуваній ухвалі не вказано, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду справ з урахуванням відсутності спору щодо спільності спірного майна як майна подружжя, усунути перешкоди яким просить ОСОБА_1 у цій справі, а також за вказаних обставин, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи про поділ цього майна, а тому зупинено провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу. Крім того, як вбачається з вимог п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. З моменту постановлення ухвали про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду та до зупинення провадження у даній справі минуло 178 днів, тобто сплинули усі розумні строки розгляду даної справи. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Також, варто зазначити, що при розгляді даної цивільної справи вже вирішувалося питання про зупинення провадження у даній цивільній справі за клопотання представника відповідача до розгляду тієї ж цивільної справи про поділ майна подружжя. Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 16.09.2019 року представнику відповідача було відмовлено у задоволені такого клопотання, оскільки представником відповідача не було надано жодних доказів щодо об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду справи про поділ майна подружжя. Жодних нових доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду справи про поділ майна подружжя, представником відповідача при повторному заявлені клопотання про зупинення провадження у справі під час судового засідання від 12.03.2020 року надано не було. Посилання представника відповідача на те, що на теперішній час існують нові обставини, які є підставою для зупинення провадження у справі, не заслуговують на увагу, оскільки надані до суду в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі ухвала Якимівського районного суду Запорізької області від 07.02.2020 року про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи та ухвала Якимівського районного суду Запорізької області від 31.01.2018 року про накладення арешту на спірне нерухоме майно жодним чином не спростовують права спільної сумісної власності сторін по справі на спірне майно та об`єктивно не можуть впливати на розгляд даної цивільної справи. Більш того, справа про поділ майна подружжя перебуває у провадженні Якимівського районного суду Запорізької області з 18.09.2017 року, тобто вже більш, ніж 2 роки та 7 місяців. Отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у цій справі, на зазначені обставини уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі належним чином не вмотивував, та дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, формально розглянув клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 251, 367-369, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леоновець Альона Олегівна, задовольнити. Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року про зупинення провадження у цій справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Строк на касаційне оскарженні постанови продовжується на термін дії карантину, запровадженого для запобігання поширенню коронавірусної інфекції в Україні. Постанова прийнята, складена та підписана 26 травня 2020 року. Головуючий: Судді: