Постанова 4857 № 1.380.2019.003668

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003668 пров. № А/857/2016/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання Джули В. М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступника Головного управління ДФС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в справі № 1.380.2019.003668 (головуючий суддя Кедик М. В., м. Львів, повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року) за позовом державного підприємства Львіввугілля до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 19 липня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву державного підприємства Львіввугілля до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004041308. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що за несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків визначних Податковим кодексом України платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, а не за ст.

127. Також зазначено, що податковим органом частково здійснено донарахування грошового зобов`язання поза межами строків, встановлених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, і крім того, контролюючий орган безпідставно застосував штрафи у збільшених розмірах, оскільки повторність порушення протягом 1095-ти днів не підтверджена відповідними актами перевірки. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.04.2019 № 0004041308. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у Львівській області (правонаступник Головного управління ДФС у Львівській області), подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене правомірно і підстав для його скасування немає, оскільки положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п. 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу. На підставі ст. 55 КАС України судом апеляційної інстанції здійснено процесуальне правонаступництво та проведено заміну відповідача Головне управління ДФС у Львівській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області. 20 травня 2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відкладення розгляду справи № 1.380.2019.003668 у зв`язку із карантинними заходами на території України та запобігання поширенню коронавірусної хвороби. Колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, сторони не позбавлено було права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів правомірності своїх дій, які не були раніше подані до суду, якщо б вважали це за необхідне. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Ради суддів України № 19 від 17.03.2020 затверджено Рекомендації щодо встановлення особливого режиму судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОУШ-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких рекомендовано, зокрема здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, беручи до уваги, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів та пояснень, враховуючи можливість розгляду справи без надання усних пояснень представниками сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін. Додатково слід зазначити, що поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист №9рс-186/20 від 16.03.2020) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі сторонами не наведено, клопотань про їх витребування або долучення тощо не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Відтак, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку відокремленого підрозділу Шахта Лісова ДП Львіввугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 по 30.01.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.10.2014 по 30.01.2019, про що 14.03.2019 складено акт № 405/14.6/26359891 (далі акт перевірки). Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст.54, п. 87.9 ст. 87, ст. 167, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб на суму 2062313,61 грн та порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за весь період, що перевірявся більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем від 15.04.2019 винесене податкове повідомлення-рішення № 0004041308 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8544900,20 грн (за основним платежем 2062313,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6482586,89 грн. При визначенні суми грошових зобов`язань ДП Львіввугілля по податку з доходів фізичних осіб та застосуванні штрафу, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу, Головне управління ДФС у Львівській області врахувало вимоги п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу щодо строку 1095 днів, що підтверджується даними розрахунку донарахування сум платежів та фінансових санкцій. Згідно з актом перевірки, проведеною перевіркою відокремленого підрозділу Шахта Лісова ДП Львіввугілля встановлено, що відокремленим підрозділом за період з 01.01.2015 по 30.01.2019 несвоєчасно перераховувався податок на доходи фізичних осіб за загальну суму 44786415,93 грн, а саме за попередній перевіряємий період 1302478,27 грн, з січня 2015 року по грудень 2015 року на суму 6579207,98 грн, з січня 2016 року по грудень 2016 року на суму 6149551,93 грн, з січня 2017 року по грудень 2017 року на суму 15454233,94 грн, з січня 2018 року по грудень 2018 року на суму 15300943,81 грн. Відокремленим підрозділом Шахта Лісова ДП Львіввугілля станом на 30.01.2019 не сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2062313,61 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Відповідно до положень підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно з п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відтак, є правові підстави для висновку, що стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України. У свою чергу, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Встановлено, що ДП Львівугілля самостійно нараховувало та утримувало податок на доходи з фізичних осіб, але несвоєчасно перераховувало до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. У свою чергу, штрафні санкції згідно із пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не вчинялось порушення, передбачене статтею 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, а тому застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі даної норми є протиправним. Так, згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт. Відповідно до вимог ПК України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок 727). Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 3 Розділу II Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Пункт 4 розділу III Порядку № 727 встановлює, що

описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Із аналізу наведених правових норм слідує, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган складає акт (службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації), який повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового, валютного та іншого законодавства із обов`язковим посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Всупереч наведеному, акт перевірки від 14.03.2019 № 405/14.6/26359891 не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявленого порушення. Крім того, суд зазначає, що складений розрахунок донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до довідки перевірки 14.03.2019 № 405/14.6/26359891 не містить посилання на кількість днів затримки сплати ПДФО по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашення суми податкового боргу. Тобто посилання контролюючого органу виключно і лише на суми заборгованості за перевіряємий період, як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень, наведеними нормами не допускається, оскільки така інформація не встановлює наявність даного порушення. Таким чином, суд дійшов висновку, що під час проведення перевірки контролюючий орган не встановлював фактів наявності документів первинного бухгалтерського обліку щодо предмета перевірки, не досліджував таких документів, а його висновки ґрунтуються лише на сумах заборгованості щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб. Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступник Головного управління ДФС у Львівській області) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в справі № 1.380.2019.003668 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року.