LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857813/4228/15

від 02.06.2021 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Коморний О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/4228/15 пров. № А/857/3946/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., представника апелянта: Гурняк О.О. представника позивача: Пашкутської Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 813/4228/15 за адміністративним позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: 10.08.2015р. позивач Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004161720 від 22.05.2015р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2020р. позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт Головне управлінням ДПС у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в позові. Представник апелянта Гурняк О.О.. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Представник позивача Пашкутська Н.М. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку відокремленого підрозділу «Шахта Степова» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р.-30.09.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р.-30.09.2014р. за результатами якої складено акт від 05.05.2015р. №255/2200/26360457 про порушення позивачем, серед іншого, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. За результатами перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0004161720 від 22.05.2015р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати за основним платежем -5 648 828,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -22 979 419,38 грн., а всього на загальну суму -28 628 247,78 грн. При визначенні суми грошових зобов`язань ДП "Львіввугілля" по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафу, передбаченого ст.127 Податкового кодексу податковий орган врахував вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу щодо строку 1095 днів, що підтверджується даними розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, нарахованих та несплачених відокремленим підрозділом "Шахта "Степова" Державного підприємства "Львіввугілля" з 01.10.2011р.-30.09.2014р. Отже, незважаючи на те, що заборгованість по перерахунку до бюджету з вказаного податку мала місце з жовтня 2011 року, податковий орган застосував штрафну санкцію, починаючи з травня 2012 року (від дати фактичної сплати до бюджету утриманих суми податку доходів фізичних осіб, нарахованої та несплаченої за жовтень 2011 року). Згідно акту перевірки №255/2200/26360457 від 05.05.2015р., яка проведена контролюючим органом в ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» встановлено, що відокремленим підрозділом не сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 5 648 828,40 грн. (в т.ч. за березень 2014 року - 692 414,84 грн., квітень 2014 року - 983 231,61 грн., травень 2014 року - 942 922,74 грн., червень 2014 року - 959198,10 грн., липень 2014 року - 1 054 040,83 грн., серпень 2014 року - 1 017 020,28 грн. Відокремлений підрозділ несвоєчасно перерахував податок на доходи фізичних осіб в розмірі - 33 351 208,52 грн. (в тому числі несвоєчасно перерахував податок з доходів фізичних осіб за попередній перевіряємий період в розмірі - 5 894 164,66 грн. та відповідні суми помісячно починаючи з вересня 2011 року до березня 2014 року включно). Із даних розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та донарахованих фінансових санкцій по ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» видно, що заборгованість по перерахунку до бюджету з вказаного податку мала місце з жовтня 2011 року. Податковий орган з 22.05.2012р. нарахував позивачу штрафну санкцію у розмірі 25% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 204 днів і більше; з 22.06.2012р. - 50% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 205 днів і більше, а з 17.07.2012р. і надалі - 75% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 143 днів і більше. Так, відповідно до п. 15.1. ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. В п. 38.2. ст.38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2. ст. 54 Податкового кодексу України). п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Згідно пп. 14.1.180. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Відповідно до пп.163.1.2. п.163.1. ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Із змісту пп. 164.1.2. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України видно, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. пп.164.2.1. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп.168.1.2. п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України). В пп.168.1.5. п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України видно, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп.168.4.7. п.168.4. ст.168 Податкового кодексу України). п.126.1. ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: -при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; -при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно п.127.1. ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Отже, зважаючи на вимоги вищенаведених норм, є правові підстави для висновку, що ст. 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Тобто, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в не нарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов`язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Положення ст.127 Податкового кодексу України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. При цьому, у цьому нормативному приписі поряд зі з`єднувальним сполучником «та» вживається також і розділовий сполучник «або», які в своїй сукупності мають семантичний відтінок протиставлення та означають взаємовиключний вибір з кількох елементів - «один з двох можливих». Водночас, положення ст. 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку ст.127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень, оскільки в даному випадку не відбулась сплата податку на момент виплати доходу. Отже, якщо сплата податку не відбулась до чи під час виплати доходу (заробітної плати), то у будь-якому випадку це вже буде несплата, а не несвоєчасність. Проте, санкція, передбачена ст.126 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню при порушенні строку сплати податку, встановленого цим Кодексом саме для місячного податкового періоду, що іншими словами є несвоєчасністю та затримкою сплати податку із заробітної плати, яка вже нарахована, але не виплачена. Тобто після спливу місячного податкового періоду, розпочинається перебіг строку затримки сплати податку, і у разі сплати податку до чи під час виплати доходу (заробітної плати) строк затримки закінчується. Як видно з матеріалів справи, виявлене податковим органом порушення ґрунтується на наявності двох фактів, таких як несплата податку на доходи фізичних осіб та несвоєчасність його сплати. При цьому, відповідальність застосована лише на підставі ст.127 ПК України. Зокрема, з акту перевірки видно, що податковий орган виявив несвоєчасне перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 33351208,52грн. (в.т.ч. не своєчасно перерахований податок на доходи фізичних осіб за попередній перевіряємий період в сумі 5894164,66 грн. та за періоди з вересня 2011 року - березень 2014 року, а також встановив несплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн (в т.ч. за березень 2014 року 692 414,84 грн., квітень 2014 року 983231,61 грн., травень 2014 року 942 922,74 грн., червень 2014 року 959198,10 грн., липень 2014 року 1054040,83 грн., серпень 2014 року 1 017 020,28 грн. В розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб до оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 22.05.2015р. №0004161720 контролюючий орган визначив, що за період з 01.10.2011р. -вересень 2014 рік позивач нарахував податок з доходів фізичних осіб в сумі 33194719,87 грн. (т.1 а.с.86). У вказаному розрахунку (колонка 2) податковий орган зазначив нарахований податок (т.1 а.с.86): -за квітень 2014р. в сумі 983231,61 грн, граничний термін сплати 31.05.2014р., -за травень 2014р. в сумі 942922,74 грн, граничний термін сплати 30.06.2014р., -за червень 2014р. в сумі 959198.10 грн, граничний термін сплати 31.07.2014р., -за липень 2014р. в сумі 1054040,83 грн, граничний термін сплати 31.08.2014р., -за серпень 2014р. в сумі 1017020,28 грн, граничний термін сплати 30.09.2014р., -за вересень 2014 в сумі 1029517,11 грн, граничний термін сплати 31.10.2014р.. В графі 5 та 7 вказаного розрахунку зазначено сплату « 0,00» та застосовано штрафні санкції в розмірі 75 відсотків від нарахованих але несплачених сум, а саме: за квітень 2014 штраф в сумі 737423,71 грн; за травень 2014 штраф в сумі 707192,06 грн; за червень 2014 штраф в сумі 719398,58 грн; за липень 2014 штраф в сумі 790530,62 грн; за серпень 2014 штраф в сумі 762765,21 грн. Колегією суддів встановлено, що позивач Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Степова": -податок який нарахований за квітень 2014р. в сумі 983231,61грн., граничний термін сплати 31.05.2014р., згідно платіжних доручень (т.5 а.с.151-152, 155) сплатив частинами в межах граничного строку 254879,01грн. (22.05.2014р.), 664600,00 грн. (08.05.2014р.), 30261,30грн. (30.05.2014р.), 5216,21 грн. (21.05.2014р.), 28536,39 грн. (30.05.2014р.), на загальну суму -983492,91 грн, -податок який нарахований за травень 2014р. в сумі 942922,74грн., граничний термін сплати 30.06.2014р. згідно платіжних доручень (т.5 а.с.157, 158) сплатив частинами в межах граничного строку 93600,00грн. (27.06.2014р.), 39936,61 грн. (25.06.2014р.), 874000,00 грн. (19.06.2014р.) на загальну суму -1007536,61 грн, -податок який нарахований за червень 2014р. в сумі 959198,10грн., граничний термін сплати 31.07.2014р. згідно платіжних доручень (т.5 а.с.159, 160) сплатив частинами в межах граничного строку 203717,13 грн. (29.07.2014р.), 717650,00 грн (24.07.2014р.), на загальну суму -921367,13 грн. -податок який нарахований за липень 2014р. в сумі 1054040,83 грн., граничний термін сплати 31.08.2014р. згідно платіжних доручень (т.5 а.с.162, 163) сплатив частинами в межах граничного строку 601000,00 грн. (27.08.2014р.), 343553,48 грн (27.08.2014р.), 6091,74грн (28.08.2014р.), 29428,01грн. (22.08.2014р.), на загальну суму -980073,23 грн, -податок який нарахований за серпень 2014р. в сумі 1017020,28 грн., граничний термін сплати 30.09.2014р. згідно платіжних доручень (т.5 а.с. 164, 165, 166, 167) сплатив частинами в межах граничного строку 165110,24 грн (30.09.2014р.), 50000,00 грн. (30.09.2014р.), 34745,15грн. (25.09.2014р.), 806126,44 грн (25.09.2014р.) на загальну суму -1055981,83 грн, -податок який нарахований за вересень 2014р. в сумі 1029517,11грн, граничний термін сплати 31.10.2014р. згідно платіжних доручень (т.5 а.с.168, 169, 170, 171) сплатив частинами в межах граничного строку 802430,34грн. (28.10.2014р.), 11038,45 грн (25.09.2014р.), 58300,00 грн. (31.10.2014р.), 128202,92 грн. (31.10.2014р.) на загальну суму - 999971,71 грн. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про несплату Державним підприємством "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" податку на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн (в т.ч. за березень 2014. - 692 414,84 грн., квітень 2014 р.983 231,61 грн., травень 2014р. - 942 922,74грн., червень 2014р. - 959198,10 грн., липень 2014 р. - 1 054 040,83 грн., серпень 2014р. - 1017 020,28 грн.) є помилковими, оскільки доказами які знаходяться в матеріалах справи підтверджується сплата податку у вказаний період, хоча, і не у повній сумі в деяких періодах. Тобто, податок на доходи фізичних осіб (працівників шахти) позивач нараховував та частково сплачував, а податковий орган дану обставину не врахував при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що спричинило невірне визначення суми податкового зобов`язання та суми штрафів. Зокрема, контролюючий орган нарахував штрафні санкції в розмірі 75 відсотків від нарахованих але несплачених сум, а саме: за квітень 2014 штраф в сумі 737423,71 грн.; за травень 2014 штраф в сумі 707192,06 грн..; за червень 2014 штраф в сумі 719398,58 грн.; за липень 2014 штраф в сумі 790530,62 грн.; за серпень 2014 штраф в сумі 762765,21 грн. від загальних сум податку без урахування сплачених позивачем сум. Крім того, у розрахунку (т.1 а.с. 86) за березень 2014р. вказано нараховану позивачем суму 937938,47 грн. граничний строк 30.04.2014р., вказано сплачену суму 80413,39 грн. та 165110,24 грн. За несплачених 692414,84 грн. відповідач нарахував штраф в розмірі 75 відсотків, що становить 519311,13 грн. Однак, відповідно до долучених платіжних доручень від 17.04.2014р. позивач Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" сплатив в межах граничного строку 647200,00 грн., від 25.04.2014р. - 245000,00 грн (т.5 а.с.150), а всього - 892200 грн. Також, позивач 13.05.2014р. з лікарняних 13,76 грн, 877,22 грн. (т.5 а.с.153) та 08.05.2014р. з лікарняних сплатив 7299,66 грн та 31329,92 грн. Таким чином, неврахування податковим органом, сплачених позивачем сум у період квітень 2014 року - серпень 2014 року безумовно вплинуло на розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб до оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 22.05.2015р. №0004161720 (т.1 а.с.83-86) та спричинило невірне визначення у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобов`язання та суми штрафної (фінансової) санкції. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Оскільки в даному спорі відповідач всупереч ст. 77 КАС України не довів не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) ПДФО позивачем до або під час виплати доходу на користь інших платників податку, а тому в даному випадку відсутній склад правопорушення, який передбачений ст. 127 ПК України. Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена у постанові від 14.05.2019р. у справі № 813/2811/15. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні жодні первинні документи про сплату та нарахування в спірний період позивачем податку на доходи фізичних осіб колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спростовуються копіями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2011р.-2014р., довідками про нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб 2011р.-2013р, 2014р.-2019р., інформацією з електронного кабінету 2012р.-2014р. які знаходяться в даній справі. Тобто, з даних доказів видно, що разом із виплатою заробітної плати позивач сплачував податок на доходи фізичних осіб у такому ж відсотковому відношенні. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 813/4228/15 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 14.06.2021р.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»