Постанова 4857 № 460/5573/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5573/25 пров. № А/857/30031/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар`єр» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року (головуючий суддя Гресько О.Р., м. Рівне) у справі №460/5573/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар`єр» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: 25.03.2025 позивач (ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2025 №4617002406 та №4917002406. Позов обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення контролюючого органу, на думку позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що податковий тягар штрафних санкцій за вказаний вище період є непомірним для позивача, який і без того перебуває у складному періоді після повного припинення діяльності, а погашення зобов`язань за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням зумовить неможливість виплати заробітної плати працівникам. Вказує, що станом на дату розгляду справи і так платить чималі податки у Рівненській області, а також забезпечує велику кількість робочих місць, а покладення на нього додаткових податкових обтяжень у вигляді штрафних санкцій може призвести до повного припинення роботи позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 02.10.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що жодним документом, що міститься в матеріалах справи, не підтверджується протиправність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, натомість ГУ ДПС у Рівненській області наведено чіткі підстави прийняття таких рішень, які підтверджують правомірність їх винесення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. 08.10.2025 позивачем до суду подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що в силу свого економічного становища намагається погашати свої існуючі податкові зобов`язання і не має на меті ухилитись від них. Вказане підтверджується довідкою про відсутність податкової заборгованості. Просить апеляційну скаргу задовольнити. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. У період з 12.11.2024 по 09.12.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 2554-п від 22.10.2024 та направлень від 12.11.2024 №4981/17-00-07-01, №4979/17-00-07-01, №4980/17-00-07-01, №4982/17-00-07-01 проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар`єр» з питань перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2021 по 30.09.2024, за результатами якої складено акт від 16.12.2024 №19529/Ж5/17-00-07-01-17/14338719. Згідно висновків акту перевірки (пункт 4), контролюючим органом, зокрема, встановлено: порушення пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено: ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу; неподання податковим агентом ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» платіжних доручень, належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: 30.05.2022 в сумі 109189,77 грн, 30.06.2022 54072,99 грн, 01.08.2022 46591,61 грн, 30.08.2022 54238,35 грн, 30.09.2022 39835,35 грн, 31.10.2022 58285,15 грн, 30.11.2022 68601,91 грн, 30.12.2022 64528,89 грн, 30.01.2023 46242,78 грн, 02.03.2023 21982,48 грн, 30.03.2023 22074,78 грн, 01.05.2023 55167,02 грн, 30.05.2023 16145,08 грн, 01.03.2024 36291,85 грн, 01.04.2024 122691,85 грн, 30.04.2024 157309,88 грн, 30.05.2024 90102,39 грн, 30.08.2024 7385,49 грн, 30.09.2024 103423,05 грн. Також, під час проведення перевірки зафіксовані порушення п.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, п.87.9 ст.87, ст.168, ст.171 Податкового кодексу України, за якими встановлено: ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати військовий збір у порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу; неподання податковим агентом ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» платіжних доручень належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу, а саме: 30.05.2022 в сумі 10231,11 грн, 30.06.2022 5005,18 грн, 01.08.2022 4475,01 грн, 30.08.2022 5475,34 грн, 30.09.2022 3584,15 грн, 31.10.2022 5745,07 грн, 30.11.2022 6240,96 грн, 30.12.2022 6071,85 грн, 30.01.2023 4049,59 грн, 02.03.2023 1964,37 грн, 30.03.2023 1960,34 грн, 01.05.2023 5210,50 грн, 30.05.2023 1574,75 грн, 04.07.2023 2488,43 грн, 01.04.2024 8297,76 грн, 30.04.2024 13939,98 грн, 30.05.2024 8015,83 грн, 30.09.2024 6646,77 грн. На підставі висновків акту перевірки та на підставі ст. 125-1, 129 ПК України відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Д»: №4617002406 від 03.01.2025 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 587080,40 грн. та пенею в сумі 130933,48 грн.; №4917002406 від 03.01.2025 про збільшення грошового зобов`язання із військового збору за штрафними санкціями в сумі 50488,55 грн. та пенею в сумі 12746,41 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку та рішенням про результати розгляду скарги від 13.03.2025 №7120/6/99-00-06-01-02-06, №7123/6/99-00-06-01-02-06 скарги позивача залишено без задоволення, а винесені відповідачем податкові повідомлення рішення - без змін. Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (ПК України). Відповідно до підп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Підпунктом 14.1.156 цього ж пункту визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України). Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. При цьому, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 статті 163 ПК України), а базою оподаткування - є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 статті 164 ПК України). Згідно з п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Приписами пункту 167.1. ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до підп. 1.1 - 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Отже, позивач є податковим агентом при виплаті доходу у вигляді заробітної плати своїм працівникам і на нього покладається обов`язок з нарахування, утримання й сплати в установленому порядку, розмірі та строку відповідного грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Порушення ж такого зобов`язання може мати своїм наслідком притягнення позивача до належного виду відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи, в охоплений перевіркою період Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" проводились виплати заробітної плати його працівникам. В акті відповідачем зафіксовано несплату (неперерахування) до бюджету позивачем належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та неподання платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за граничними термінами сплати податку, збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, відповідно до наведених в акті перевірки таблиць, в якій відображено означені суми несвоєчасного перерахованого та неперерахованого ПДФО та військового збору в розрізі місяців. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України акт перевірки це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Відповідно до п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ вказаного Порядку описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається так: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14. Досліджуючи зміст акта перевірки щодо суті вчинених позивачем порушень, відповідачем зазначено, що в порушення пп.168.1 ст. 168 ПК України, позивачем несплачено (неперераховано) до бюджету в повному обсязі належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та встановлено неподання платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб а саме: 30.05.2022 в сумі 109189,77 грн, 30.06.2022 54072,99 грн, 01.08.2022 46591,61 грн, 30.08.2022 54238,35 грн, 30.09.2022 39835,35 грн, 31.10.2022 58285,15 грн, 30.11.2022 68601,91 грн, 30.12.2022 64528,89 грн, 30.01.2023 46242,78 грн, 02.03.2023 21982,48 грн, 30.03.2023 22074,78 грн, 01.05.2023 55167,02 грн, 30.05.2023 16145,08 грн, 01.03.2024 36291,85 грн, 01.04.2024 122691,85 грн, 30.04.2024 157309,88 грн, 30.05.2024 90102,39 грн, 30.08.2024 7385,49 грн, 30.09.2024 103423,05 грн. Також, в акті перевірки заначено, що в порушення пп.168.1 ст.168 ПК України, позивачем несплачено (неперераховано) до бюджету в повному обсязі належного до сплати військового збору та неподано платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору, а саме: 30.05.2022 в сумі 10231,11 грн, 30.06.2022 5005,18 грн, 01.08.2022 4475,01 грн, 30.08.2022 5475,34 грн, 30.09.2022 3584,15 грн, 31.10.2022 5745,07 грн, 30.11.2022 6240,96 грн, 30.12.2022 6071,85 грн, 30.01.2023 4049,59 грн, 02.03.2023 1964,37 грн, 30.03.2023 1960,34 грн, 01.05.2023 5210,50 грн, 30.05.2023 1574,75 грн, 04.07.2023 2488,43 грн, 01.04.2024 8297,76 грн, 30.04.2024 13939,98 грн, 30.05.2024 8015,83 грн, 30.09.2024 6646,77 грн. Аналізуючи акт перевірки, колегія суддів вбачає послідовність встановлення обставин, посилання на норми закону та детальний розрахунок несвоєчасного перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Результати перевірки своєчасності та повноти перерахування ПДФО і військового збору під час виплати доходів наведені у табличному вигляді в акті перевірки, зокрема: 1 рік та місяць виплат; 2 - заробітна плата (дохід) до виплати; 3 - виплати заробітної плати; 4 - дата виплати заробітної плати; 5, 6 - виплачено заробітної плати; 7 - сальдо по заробітній платі; 8 - нараховано по КТ 6411, 6426; 9 - сума яка мала б бути перерахована, 10-12 - перераховано Дт 6411, 6426 (строк, факт, сума); 13 - сальдо (Дт-, Кт +); 14 - сума несвоєчасного перерахування; 15 - дата виплати доходу. В ході проведення перевірки своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати контролюючим органом встановлено, що позивачем здійснювалась недоплата (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу. Таким чином, фінансова відповідальність за порушення порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору, встановленого статтею 168 ПК України, передбачена спеціальною статтею 125-1 «Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати» ПК України. У постанові від 16 березня 2023 року по справі № 600/747/22-а Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у такій категорії спору, висловився про те, що при вирішенні такого спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів. З`ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та вини платників податків, без достатніх на те підстав. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Затримка сплати узгоджених податкових зобов`язань при обізнаності про їх обов`язкову сплату та за наявності обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання визначається як протиправна дія платника податків. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених для платника податків. Як зазначено у акті перевірки «згідно банківських виписок, наданих до перевірки, на кожну дату, коли здійснювалась виплата доходу та на дату настання граничного терміну сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору, було достатньо коштів для сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманих із заробітної плати працівників та військового збору а саме: сума коштів вхідного залишку разом з оборотом за день були достатні для сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Таким чином, податковий агент мав можливість сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у повному обсязі. Враховуючи вищенаведене, встановлено, що в посадових осіб ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» відсутні були поважні причини щодо недоплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору до бюджету по всіх порушеннях описаними в акті перевірки». Таким чином, апеляційний суд вважає, що контролюючим органом доведено умисел платника податків на вчинення податкового правопорушення, оскільки платник мав фінансову можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчинив дій щодо дотримання норм податкового зобов`язання. Зазначені у ході проведення перевірки обставини позивачем жодними доказами не спростовані. Відсутні і докази, які б свідчили про вжиття позивачем будь-яких достатніх заходів, направлених на недопущення порушення щодо несвоєчасності сплати ПДФО та військового збору до бюджету. Крім того, колегія суддів враховує, що Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»(далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів. Відповідно до підп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо, зокрема, дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. 29.07.2022 наказом Міністерства фінансів України № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Порядок № 225). Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку № 225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. № 225 (Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу. Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 225 передбачено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (Рішення) за формою, що додається. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує на те, що платник податків звільняється від відповідальності щодо порушення строків, в тому числі зі сплати, зокрема, і ПДФО і військового збору, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що з метою вжиття заходів щодо дотримання норм і правил податкового законодавства в частині неможливості сплати ПДФО та військового збору у встановлені законодавством строки, позивач із відповідною заявою до контролюючих органів не звертався, рішення органами ДПС не приймалося, таких доказів суду позивачем не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар`єр» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 460/5573/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар