Постанова 4851 № 520/32/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 р.Справа № 520/32/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Зеленського В.В., Суддів: П`янової Я.В. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.02.20 у справі № 520/32/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання судового рішення, в якій просив суд встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 і з 05.03.2019, без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020, повний текст якої складено 26.02.2020, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №520/32/19 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, оцінивши зміст постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» №649 від 22 серпня 2018 року з точки зору її відповідності Конституції України, і застосувати Конституцію України як акт прямої дії. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» №649 від 22 серпня 2018 року, яка суперечить статті 8 Конституції України. Уважає, що наведені у заяві вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплати, визначені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19, не пов`язані зі зміною резолютивної частини такого рішення, а тому, з метою ефективного захисту прав позивача, мали бути задоволені судом першої інстанції. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовим розглядом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру пенсії з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 і з 05.03.2019, розрахувавши її розмір за методикою відповідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19 набрало законної сили 13.12.2019. На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 10.01.2020 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018; згідно з протоколом про перерахунок пенсії 14.01.2020 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2019 та з 01.04.2019 року. Із розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 убачається, що позивачу нараховано доплати до пенсії у сумі: за період з січня 2018 року по 12 грудня 2019 року - 63412,06 грн; за період з 13 грудня 2019 року по січень 2020 року - 5701,17 грн; за період з січня 2018 року по грудень 2019 року - 9834,81 грн; за період з січня 2018 року по січень 2020 року - 69113,23 грн. Доплата за період з 01.01.2018 по 12.12.2019 (до дня набрання рішенням суду законної сили) у сумі 56 135,35 грн , як і компенсація втрати частини доходу в сумі 9 834,81 грн, були нараховані, але не виплачені відповідачем з урахуванням порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» №649 від 22 серпня 2018 року. Уважаючи, що такі дії відповідача не відповідають приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з відповідною заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини вказаного рішення суду, оскільки з неї випливає наявність нових позовних вимог, які не були заявлені позивачем під час розгляду справи. Водночас, заявником не надано доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судового рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Тобто, у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторона або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 р. у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64). Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). Тобто, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Водночас, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 0840/3112/18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Тобто, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача). Враховуючи, що в межах справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Водночас, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Отже, суд апеляційної інстанції уважає, що заява позивача про встановлення способу виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №520/32/19, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Згідно із пунктом другим частини першої статті 315, пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі норм порушення процесуального права. Із урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19 та встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 і з 05.03.2019, без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 520/32/19 скасувати. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19. Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 520/32/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 і з 05.03.2019, без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді Я.В. П`янова І.С. Чалий Повний текст постанови складено 26.05.2020 року